ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1504/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Д'якова В.І.
за участі секретаря - Андрушко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в залі суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі- ОСОБА_1., позивач) звернувся до суду з позовом про визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області ( далі- ТУ ДСА у Чернігівській області) що стосуються відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986 та часу навчання у вузу за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 протиправними, зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 із зарахуванням до вислуги років та стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986, як це встановлено постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 та половину строку навчання у вузі, як це відображене в наказу від 19.05.2010.
Позовні вимоги мотивує тим, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області зарахувати позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 року по 10.11.1986 року. Вказану постанову ТУ ДСА України в Чернігівській області виконало добровільним шляхом і наказом Прилуцького міськрайонного суду від 19.05. 2010 № 51 було зроблено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням пільгового обчислення вислуги років. Але, з часу набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року позивачу винагороди не зараховувалось на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан та половина строку навчання за денною формою у вищому начальному закладі. Позивач звернувся до ТУ ДСА України в Чернігівській області з проханням про включення на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді вказаних періодів, але ТУ ДСА України в Чернігівській області своїм листом відмовило позивачу у такому зарахуванні.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі на підставі обґрунтувань викладених в його позовній заяві та доказів, що знаходяться в матеріалах справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. В матеріалах справи наявні письмові заперечення, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом Управління юстиції Чернігівської обласної державної адміністрації № 25 від 31.03.1993 з 02.04.1993 призначений суддею Прилуцького районного суду. З квітня 2004 року працює суддею Прилуцького міськрайонного суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 по справі № 2а-2008/09/2570, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області що стосується відмови у зарахуванні позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан та у призначенні щомісячного довічного грошового утримання на пільгових умовах з 02.11.2005 року; зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області зарахувати позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 року по 10.11.1986 року, встановити позивачу надбавку до посадового окладу за вислугу років, призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання на пільгових умовах з 02.11.2005 року, провести нарахування і виплату довічного грошового утримання з підвищенням його на 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити позивачу недоплачені відповідачем кошти (а.с. 14-16, 17-19).
Наказом Прилуцького міськрайоного суду від 19.05.2010 № 51 «Про перерахунок щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1.» на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009, ОСОБА_1 зроблено перерахунок щомісячного (довічного) грошового утримання починаючи з 22.11.2005 - 80%, з 22.11.206 - 82%, з 22.11.2007 - 84 %, з 22.11.2008 - 86 %, з 22.11.2009 - 88 % заробітної плати (а.с. 44).
Розрахунком про стаж роботи судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючому судді, виданою Головою Прилуцького міськрайонного суду ОСОБА_1 визначено стаж роботи на посаді судді 20 років, з врахуванням строкової служби в лавах Радянської армії (в календарному обчисленні) та строкової служби в Авганістані (в пільговому обчисленні) - 05 років 02 місяці, а також період навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців.
03.11.2016 позивач звертався із заявою до начальника ТУ ДСА України у Чернігівській області, в якій просив виправити помилку щодо урахування йому на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2009 року , що дає право на вислугу років.
26.04.2017 позивач звертався із заявою до начальника ТУ ДСА України у Чернігівській області в якій просив виправити помилку щодо незарахування йому до вислуги років та стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі та на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан.
Листом від 25.05.2017 № 05-10/544/17 ТУ ДСА України в Чернігівській області повідомило позивачу, що пунктом 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Тому, при обчисленні стажу роботи на посаді судді для суддів, які призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Закону № 1402, слід керуватись Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (на теперішній час даний Закон втратив чинність), а саме ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» якою встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників. А також працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Щодо категорії «інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги» (ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ), слід розуміти роботу працівників на посадах державних службовців та службовців, що працювали і працюють в державних органах та розрахунок стажу яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» і Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (на теперішній час втратила чинність) та Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 № 229 (чинний на теперішній час). Також зазначили, що у відповідності до п. 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях; час навчання в аспірантурі або докторантурі Національної академії державного управління при Президентові України з відривом від роботи, якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант перебував на державній службі і після закінчення навчання повернувся на державну службу. Також, зазначили, що до стажу державної служби зараховується тільки календарний строк проходження військової служби. Що стосується половини строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах, то вона зараховується під час обчислення стажу судді, який дає йому право на відставку (а.с. 11).
Наказом Прилуцького міськрайоного суду від 12.09.2017 № 52/447/17-0Р, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 звільнено з посади судді за його заявою про відставку 13.09.2017 (а.с. 22)
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986 та часу навчання у вузу за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 при визначенні розміру суддівську винагороди протиправними, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2863-XII (далі - Закон № 2863-XII), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 126 Конституції України однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому - статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У відповідності до стаття 135 Закону № 1402-VIIІ, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини п'ятої статті 135 Закону України 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності відповідного стажу роботи.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 по справі № 2а-2008/09/2570, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області що стосується відмови у зарахуванні позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан та у призначенні щомісячного довічного грошового утримання на пільгових умовах з 02.11.2005 року; зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області зарахувати позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 року по 10.11.1986 року, встановити позивачу надбавку до посадового окладу за вислугу років, призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання на пільгових умовах з 02.11.2005 року, провести нарахування і виплату довічного грошового утримання з підвищенням його на 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити позивачу недоплачені відповідачем кошти (а.с. 14-16, 17-19).
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Отже, з урахуванням того, що факт зарахування позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986, встановлений постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 по справі № 2а-2008/09/2570, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009, він є преюдиційним та не підлягає додатковому доказуванню.
Згідно із статтею 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
На виконання вказаних рішень судів, відповідач провів розрахунок стажу роботи судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного грошового утримання працюючому судді станом 22.11.2005, відповідно до якого до стажу роботи позивача, серед іншого, включалася строкова служба в лавах Радянської Армії (в календарному обчисленні) 03 місяці 11 дні (з 09.11.1984 по 19.02.1985) та Строкова служба в Афганістані (в пільговому обчисленні) 1 рік 08 місяців 20 днів (з 20.02.1985 по 10.11.1986), яка разом у пільговому обчисленні склала 5 років 02 місяці (а.с. 21).
Строкова служба в Афганістані з 20.02.1985 по 10.11.1986 (4 роки 10 місяців 19 днів) до вислуги років обчислювалась на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час, як це визначено у рішеннях судів, які набрали законної сили.
Наказом Прилуцького міськрайонного суду від 19.05.2010 № 51(а.с. 20) на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 було зроблено перерахунок щомісячного грошового утримання судді Прилуцького міськрайонного суду ОСОБА_1. з 22.11.2005 по 22.11.2009, з врахуванням розрахунку стажу роботи судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного грошового утримання працюючому судді, з врахуванням до вислуги років строкової служби в Афганістані з 20.02.1985 по 10.11.1986 у пільговому обчисленні.
Законом № 2453-VI та Законом № 1402-VIII, не передбачено виплати щомісячного довічного грошового утримання, але передбачено щомісячна доплату за вислугу років.
З 01.01.2012 у зв'язку з втратою чинності, зокрема частиною 4 статті 44 Закону № 2862-XII, позивач мав право на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі, що визначено частиною 5 статті 129 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.
Відповідно до частини 5 статті 129 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку позивачу стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячну доплату за вислугу років, станом на 01.01.2012, стаж роботи позивача становить 20 років 9 місяців 2 дні, з яких: стаж судді, заступника голови суддя Прилуцького місьрайонного суду Чернігівської області - 18 років 08 місяців 29 днів (02.04.1993 - 01.01.2012) та строкова служба в лахах Радянської армії (в календарному обчисленні) 2 роки 03 дні (09.11.1984 по 12.11.1986) (а.с. 46).
Але, з розрахунку стажу роботи судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного грошового утримання працюючому судді станом на 22.11.2005, з урахуванням стажу, зарахованого на пільгових умовах, встановленого рішеннями судів від 22.10.2009 та від 10.02.2010, стаж роботи ОСОБА_1 вже становив 20 років (а.с. 21).
Таким чином, к 30.07.2010 - дати набрання законної сили Закону № 2453-VI стаж роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячної доплата за вислугу років, становив більше 24 роки.
Разом з тим, 12.01.2012 наказом Прилуцького міськрайонного суду № 16 відповідно до вимог пункту 8 статті 129 Закону № 2453-VI, серед іншого, ОСОБА_1 встановлена щомісячна доплата за вислугу років - 50 %, так як стаж роботи на той час становив 20 років 9 місяців 2 дні (а.с. 46).
Але, к 12.01.2012 стаж роботи позивача збільшився, та з урахуванням визначення його понад 24 роки в 2010 році, вже становив понад 25 років, а, отже, відповідно до частини пункту 8 статті 129 Закону № 2453-VI позивач станом на 12.01.2012 мав право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 60 %, а не 50 %, як це встановлено в наказі Прилуцького міськрайонного суду від 12.01.2012 № 16 (а.с. 46).
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2016 наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області № 64/77/16 Орд. відповідно до частини п'ятої ст. 135 Закону № 1402-VIII у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192 -VІІІ) серед іншого, ОСОБА_1 встановлена щомісячна доплата за вислугу років - 60 % за наявності стажу роботи більше 25 років починаючи з 30.03.2016 (а.с. 47).
У відповідності до частини 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Разом з тим, як вже було встановлено вище судом, стаж роботи позивача, який дає право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років, станом на 12.01.2012 вже складав більше 25 років, а к 29.03.2016 більше 30 років, а отже, позивач мав право на щомісячну доплату за вислугу років у більшому відсотковому відношенні до посадового окладу.
Представником відповідача надані до суду розрахункові листи та довідки нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди з 2010 року по день звільнення 13.09.2017, які підтверджують виплату доплати за вислугу років у відсотках, що не відповідають наявному стажу роботу позивача, тобто без врахування до вислуги років на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986 за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (30.07.2010) по час його звільнення з посади судді 13.09.2017, у зв'язку з чим виплата суддівської винагороди провадилась у меншому розмірі.
У рішеннях Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) наголошено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.
Конституційний Суд України вказав, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Таким чином, зменшення розміру доплати за вислугу років та, відповідно, розміру суддівської винагороди, внаслідок зміни порядку розрахунку стажу роботи судді, необхідного для виплати щомісячної доплати за вислугу років є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що ТУ ДСА України у Чернігівській області, не зарахувавши позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 року по 10.11.1986 року, як це встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, неправомірно зменшило розмір доплати за вислугу років та, відповідно, розміру суддівської винагороди, внаслідок зміни порядку розрахунку стажу роботи судді.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області що стосується відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986 за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (30.07.2010) по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (30.07.2010) по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 із зарахуванням до вислуги років та стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986 підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання дій ТУ ДСА у Чернігівській області що стосується відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посаді судді часу навчання у вузу за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 протиправними, зобов'язання ТУ ДСА України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 із зарахуванням до вислуги років та стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вузі, як це відображене в наказу від 19.05.2010, суд зазначає наступне.
Також, статтею 137 Закону 1402-VIII визначено вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді.
Згідно статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У відповідності з пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону 1402-VIII, судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом. При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Відповідно до пункту 2 розділу XII Прикінцевих положень наведеного Закону 1402-VIII Закон № 2863-XII визнано таким, що втратив чинність, крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.
Відповідно до статті 43 Закону № 2863-XII ( що діяв на момент призначення позивача на посаду судді) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 44 цього ж Закону для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 (що діяв на момент призначення позивача на посаду судді) встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Вищезазначений Указ Президента в описаній частині втратив чинність з 01.03.2008, відповідно до Указу Президента від 20.03.2008 № 248/2008.
При цьому, 11.06.2008 Кабінетом міністрів України доповнено п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (набрав чинності з 01.03.2008) та який встановлює, що «до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді та менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, має бути зарахований ОСОБА_1 до стажу роботи, при виході у відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а отже, у задоволенні вимог позивача про визнання дій ТУ ДСА у Чернігівській області що стосується відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посаді судді часу навчання у вузу за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 протиправними та зобов'язання ТУ ДСА України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 із зарахуванням до вислуги років та стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вузі слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області що стосуються відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986 за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (30.07.2010) по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 протиправними.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з часу набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (30.07.2010) по час його звільнення з посади судді 13.09.2017 із зарахуванням до вислуги років та стажу роботи на посаді судді на пільгових умовах періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.І. Д'яков
