ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Чішман Л.М.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
ПОСТАНОВА
іменем України
"16" листопада 2017 р. Справа № 295/6454/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,
сторін та їх представників:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "30" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо переведення позивача на пенсію за вислугу років та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести позивача на пенсію за вислугу років з 01.05.2017р..
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2017 року визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в переведенні ОСОБА_3 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_3 на пенсію за вислугу років з 01.05.2017р..
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду зі скаргою, в якій просив постанову суду від 30.08.2017р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що норма Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" суперечить п."а" ч.1 ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Далі - Закон 2262), яка передбачає календарне обчислення вислуги років для призначення пенсії. Посилаючись на приписи ч.4 ст.9 КАС України, відповідач вказує на те, що суд має застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що згідно наказу №212 о/с від 27.12.2016р. вислуга років на день звільнення позивача складає: календарна - 19 років 04 місяці 00 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 04 місяці 03 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.08.2017р. було відмовлено в переведенні позивача на пенсію за вислугу років, оскільки заявник на день звільнення зі служби не набув права на призначення пенсії за вислугу років.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п."а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції частково та зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України №2262.
Пунктом "б" статті 1-2 цього закону передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту "а" статті 12 пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вислуга років позивача станом на день його звільнення (27 грудня 2016 року) у календарному обчисленні становить 19 років 04 місяці 00 днів і це не є достатнім для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262.
Посилання позивача в позовній заяві на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. N 393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 25 років 04 місяці 03 дні є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовляючи в призначенні пенсії діяло, в межах повноважень та відповідно законів України а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову колегія суддів вважає за необхідне вказати, що чинним законодавством України визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших - встановлюється вік і стаж.
Тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному вирахуванні або загальній тривалості роботи в пільговому вирахуванні.
Для призначення пенсії за віком позивачу Закон №2262 визначає, як обов'язкову вимогу наявність саме календарної вислуги, а не її загальну тривалість у пільговому обрахуванні.
Загалом, аналізуючи тіло Закону №2262 колегія суддів вважає відзначити, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується окрім випадків отримання права на призначення пенсії для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні (стаття 9).
Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту "а" статті 12 Закону №2622, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 2 статті 17 Закону №2622 визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Матеріалами справи стверджено, що позивач до календарної вислуги у пільговому обчисленні просить зарахувати стаж його роботи на посадах начальницького та рядового складу, що законом не передбачено.
Правомірність висновків суду щодо різного підходу законодавця до понять "календарна вислуга років" та "вислуга років" підтверджується і положеннями статті 17 Закону, якою передбачено можливість зарахування певних видів стажу саме до "вислуги років". Так, до такої вислуги зараховуються періоди, визначені ч.1 та ч.3 ст.17, однак ці ж періоди не зараховуються до календарної вислуги з підстав зазначених судом раніше.
При цьому законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.
Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та постановлення нового рішення - про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "30" серпня 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "17" листопада 2017 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10029
3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул.Ольжича, 7,м.Житомир,10003
4-третій особі: - ,
