КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 826/7786/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіК» до Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НіК», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0001971402 та №0001981402.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року - скасувати, прийняти нову постанову якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19 січня 2017 року у справі №757/3250/17-к винесеної за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м.Києва у межах кримінального провадження від 30 серпня 2016 року №32016100060000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України видано наказ від 13 лютого 2017 року №1008, направлення від 14 лютого 2017 року №108/26-15-14-02-02, 109/26-15-14-02-02, 220/26-15-14-02-02, 262/26-15-14-06-03, від 16 лютого 2017 року №409/26-15-14-03-03, від 21 лютого 2017 року №1083/26-15-14-04-06 та проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НіК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 19 січня 2017 року.
За результатом перевірки складено Акт перевірки №83/26-15-14-02-2/31305795 від 14 березня 2017 року, яким встановлено порушення п.44.2 ст.44, пп134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0001971402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 633 258грн. (за основним платежем 3 755 505грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 877 753грн.) та від 13 квітня 2017 року №0001981402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 055 945грн.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з контрагентом, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними. Судом зроблено висновки, що доводи податкового органу мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами, ураховуючи, що обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
01 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НіК» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТК «Материк» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 грудня 2015 року №0112-1, за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця на умовах визначених Договором, Специфікаціями до нього Товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і оплатити його на умовах визначених Договором.
На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано копії таких документів документи: квитанцій №1 про реєстрацію ПН/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН; податкових накладних від 10 грудня 2015 року та від 25 грудня 2015 року; розрахунків від 18 березня 2016 року коригування кількісних і вартісних показників до ПН; договору про закупівлю робіт №1511000438 від 13 листопада 2015 року; видаткової накладної №ЦБНК0001506 від 15 грудня 2015 року; сторінок Книги обліку довіреностей; банківських виписок за 22 грудня 2015 року, 25 грудня 2015 року, 29 грудня 2015 року, 30 грудня 2015 року, 18 січня 2016 року, 22 січня 2016 року, 22 лютого 2016 року, 24 лютого 2016 року, 11 березня 2016 року, 17 березня 2016 року, 14 квітня 2016 року, 22 квітня 2016 року, 25 квітня 2016 року, 26 квітня 2016 року, 27 квітня 2016 року, 19 травня 2016 року, 02 грудня 2016 року, 05 грудня 2016 року, 06 грудня 2016 року, 07 грудня 2016 року, 08 грудня 2016 року, копію договору поставки від 09 жовтня 2015 року №0910-2/15; довіреності представника; договору будівельного підряду від 04 грудня 2015 року №1512000159; договору будівельного підряду від 04 грудня 2015 року №1512000160; договору будівельного підряду від 04 лютого 2016 року №04-1/02-16; договору будівельного підряду від 04 лютого 2016 року №04-2/02-16; договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 11 липня 2012 року №255; товаро-транспортних накладних; заявок на перевезення вантажу договору поставки від 09 жовтня 2015 року №0910-2/15; договору поставки від 16 листопада 2015 року №1611-1/15; договору поставки від 23 листопада 2015 року №2311-2/15.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що усі документи від імені контрагента позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТК «Материк» підписані ОСОБА_3 та складені після червня 2015 року.
Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі №757/3250/17-к ОСОБА_4 (керівника та бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТК «Материк») визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України та ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Сторонами не заперечується, що зазначене судове рішення набрало законної сили.
Печерським районним судом м. Києва встановлено у вироку, що ОСОБА_4 у червні 2015 року, вступивши у змову з невстановленою особою, умисно, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності, про придбання (перереєстрацію) за грошову винагороду в органах державної влади на його ім'я юридичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТК «Материк» (код ЄДРПОУ 39731835) з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.
Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 надав невстановленій особі копії сторінок паспорту громадянина України, копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які використані для розробки статутних та реєстраційних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТК «Материк».
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.
Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
У постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (провадження № 21-421а11).
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Враховуючи те, що первинні документи, видані контрагентом позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТК «Материк», підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управління підприємством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Отже, є безпідставним віднесення відображених у таких документах сум ПДВ до податкового кредиту.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатом розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0001971402 та №0001981402 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НіК» до Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, а постанови суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НіК» до Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено 24.10.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
