ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 жовтня 2017 року
справа № 334/917/17(2-а/334/267/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі № 334/917/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 14.02.2017 року звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 рр.);
- зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на загальних підставах з 27 січня 2017 року, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 рр.), провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжі щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по України за 2014, 2015,2016 роки.
Зобов’язано Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.01.2017 року відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги пенсійного органу відмовити.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач в апеляційній скарзі просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов’язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22.02.2002 року перебуває на обліку у Правобережному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Запоріжжі та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах, по Списку №1 п. «а» ст.13 у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.8-9). Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.
27.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив призначити, нарахувати та виплачувати йому пенсію відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.12).
Листом від 03.02.2017 року № 37/Ж-1 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1, що йому призначено пенсію за віком за Списком №1, законних підстав для призначення, нарахування та виплати пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, немає (а.с.13).
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при призначенні позивачеві пенсії за віком на загальних підставах у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивачу має бути розраховано пенсію з урахуванням вимог ч.2 ст.40 даного Закону, із застосуванням показника середньої зарплати з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки).
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
З тексту адміністративного позову вбачається та підтверджується матеріалами справи, що з 22.02.2002 року позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, позивач реалізував своє право на призначення пенсії.
В подальшому, після призначення пенсії, позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії.
Приписами статті 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З аналізу наведених норм вбачається, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначено статтею 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У справі, що розглядається, у позивача відсутні підстави та він не виявив бажання перейти з одного виду пенсії на інший, оскільки він претендує на пенсію в межах одного виду - пенсію за віком, а отже і відсутні підстави здійснювати призначення вже раніше призначеної пенсії та всі пов’язані з призначенням пенсії нарахування.
Крім того, частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Також суд зазначає, що після призначення пенсії позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України. За особистими заявами позивача проводилися перерахунки його пенсії по стажу та заробітку відповідно до ч.4 ст.42, ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується відповідними розпорядженнями пенсійного органу від 24.04.2007 року, 13.04.2009 року, 29.04.2011 року, 16.04.2013 року (а.с.24-зворіт, 25, 27, 27-зворіт).
Оскільки позивач з лютого 2002 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зі зниженням пенсійного віку (що є різновидом пенсії за віком), підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2014, 2015, 2016 років, відсутні.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правобережним об’єднаним управлінням пенсійного фонду України м.Запоріжжя доведено правомірність відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з 27 січня 2017 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі № 334/917/17 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі № 334/917/17 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
