ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №334/917/17(2-а/334/267/17)
адміністративне провадження №К/9901/3123/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (судді Юрко І.В., Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі № 334/917/17 за його позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
14 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014-2016 роки);
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на загальних підставах з 27 січня 2017 року, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014-2016 роки), провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Ленінський районний суд м. Запоріжжя постановою від 13 червня 2017 року адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26, частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки; зобов'язав управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27 січня 2017 року відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував; ухвалив нову постанову - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи скарги зводяться до переконання скаржника, що пенсія зі зниженням пенсійного віку, призначена згідно з Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та пенсія за віком за Законом № 1058-ІV є різними видами пенсій.
Управління ПФУ подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що позивачу була вже призначена пенсія за віком, тому його повторна вимога про призначення пенсії задоволенню не підлягає. Понад те, при переведенні з одного виду пенсії на інший може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, але із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 лютого 2002 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах, за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.
27 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив призначити, нарахувати та виплачувати йому пенсію відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV з урахуванням частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 03 лютого 2017 року № 37/Ж-1 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1, що йому призначена пенсія за віком за Списком №1, законних підстав для призначення, нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV з урахуванням частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, немає.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Верховний Суд України та Верховний Суд раніше висловили правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15 сформулював такий правовий висновок.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Далі суд на підставі аналізу наведених норм робить висновок, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV говорить про порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Натомість особі пенсіонера у тій справі була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-XII , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Також було встановлено, що пенсіонер у тій справі після призначення пенсії за вислугу років продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічні висновки сформулював й Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2018 року у справі № 127/16610/17.
У справі, яка є предметом касаційного оскарження, суди встановили, що ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Після призначення пенсії за вислугу років він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
В аспекті наведеного нормативного регулювання та встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права та хибно оцінив фактичні обставини, внаслідок чого дійшов правових висновків, які не можна визнати законними і обґрунтованими, та такими, щоб залишити в силі постанову цього суду.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року скасувати, а постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко
