ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
25.09.2017Справа № 910/8019/15-гЗа скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
у справі № 910/8019/15-г
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 20.02.2014 в сумі 324410,40 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники учасників судового процесу:
від стягувача: не з'явився;
від скаржника (боржника): Кучеренко О.І. (адвокат, посвідчення №408 від 24.10.08);
від ДВС: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 по справі № 910/8019/15-г, позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 189792 грн. 22 коп. заборгованості за кредитом, 108 590 грн. 56 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 26 027 грн. 62 коп. пені та 6 488 грн. 21 коп. судового збору.
09.06.2015 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідний наказ.
31.08.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було подано скаргу на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
У поданій скарзі, скаржником також було заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду із скаргою на дії органу ДВС.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 було поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 строк на подання скарги на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, розгляд скарги призначено на 25.09.2017.
У судове засідання 25.09.2017 представник скаржника (боржника) з'явився, надав усні пояснення, скаргу підтримав в повному обсязі.
Представники ДВС та стягувача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 по справі № 910/8019/15-г, позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 189792 грн. 22 коп. заборгованості за кредитом, 108 590 грн. 56 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 26 027 грн. 62 коп. пені та 6 488 грн. 21 коп. судового збору.
09.06.2015 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідний наказ.
23.07.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48244342.
Також, 23.07.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
15.12.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Як зазначає боржник у скарзі, ним було направлено до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про скасування арешту майна.
Листом вих. № 1736 від 18.05.2017 начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надав боржнику відповідь, у якій зазначив, що відсутні підстави для скасування арешту, який накладений на майно постановою від 23.07.2015 у виконавчому провадженні № 48244342 з посилання на ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
У своїй скарзі скаржник зазначає, що під час закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було скасовано арешт, накладений на все майно боржника у відповідності до вимог ст. 50 Закону та п.п. 4.10.2 п. 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, натомість необхідність у забезпеченні виконання рішення суду шляхом накладення арешту відпала, враховуючи, що строк пред'явлення наказу №910/8019/15-г від 09.06.2017 р. до виконання сплинув, 11.05.2017, представник боржника звернувся до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві із листом про зняття вищевказаних арештів з майна боржника, а тому просить суд зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_2 постановою від 23.07.2015 у виконавчому провадження № 48244342.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV, чинним протягом спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ст. 25 наведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як встановлено судом, 23.07.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48244342 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 №910/8019/15-г про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 330898,62 грн.
За змістом ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Як встановлено судом, 15.12.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження №48244342, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення 330898,61 грн.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як встановлено судом, 15.12.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у межах виконавчого провадження №48244342, відповідно до якої в ході проведених виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що заходи щодо виявлення майна боржника виявились безрезультатними: Виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника та належного йому майна не розшукано. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості відсутні. Згідно відповіді ДАІ м. Києва транспортних засобів за боржником не зареєстровано. Рахунки в банківських установах відсутні. Згідно довідки ПФУ та ДПІ боржник не працює. Майно, належне боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, в зв'язку з чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу. Додатково повідомлено стягувача, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такий випадок, якщо виконавчий лист повернуто у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.
Згідно статті 129 Конституції України виконання судового рішення є обов'язковим.
Матеріали справи не містять доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8019/15-г, на виконання якого був виданий наказ суду від 06.07.2015.
Заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 330898,62 грн. боржником не погашена.
Враховуючи те, що виконавчий документ - наказ суду від 09.06.2015 №910/8019/15-г боржником не виконаний (зворотного матеріали справи не містять, а скаржником суду не доведено), а тому державний виконавець діяв правомірно.
Таким чином, наразі відсутні правові підстави для зняття арешту накладеного в межах виконавчого провадження №48244342 з виконання наказу суду від 09.06.2015 №910/8019/15-г.
Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відхилити.
Суддя О.А. Грєхова
