АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
_________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Прокопчук Н.О., Слюсар Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Десятої Київської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Десятої Київської державної нотаріальної контори та просить скасувати постанову державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори Ястремської Ж.В. № 1699/02-14 від 30.04.2013 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та зобов'язати відповідача видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все майно померлої.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.06.2017 позов залишено без задоволення.
Справа № 755/15670/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8115/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що обставини нікчемності заповіту від 01.09.2006 з причин порушення вимог закону щодо його посвідчення встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.09.2010, у зв'язку з чим він не скасовує попередній заповіт, як це передбачено ч. 3 ст. 1254 ЦК України, складений на ім'я позивача 14.11.2005.
Сторони в судове засідання не прибули хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів того, що на момент складання ОСОБА_5 заповіту 01.09.2006 на ім'я ОСОБА_2, вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними чи те, що заповіт був вчинений під впливом насильства (ст.ст. 225,231 ЦК України), суду не надано.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб відповідно до свідоцтва про шлюб, зареєстрованого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 306. (а. с. 57).
Між подружжям 21.05.2005 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж.О., зареєстрований в реєстрі за № 9551, за яким належне ОСОБА_5 на праві особистої власності майно, яке складається із:
квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат загальною площею 43,7 кв.м. (а з урахуванням балкона - 44,40 кв.м.), житловою площею - 29,2 кв.м.;
садового будинку НОМЕР_1 в Садовому Товаристві «ДНІПРО» по АДРЕСА_2, площею 67,60 кв.м.;
земельної ділянки площею 0,0613 га у Харківському районі м. Києва в Садовому Товаристві «ДНІПРО» по АДРЕСА_2 після реєстрації шлюбу із ОСОБА_1переходить у їх спільну власність і належатиме сторонам порівну, по 1/2 частині кожному (а. с. 59).
Позивач, на підставі даного договору своє право власності на нерухоме майно не зареєстрував.
14.11.2005 ОСОБА_5 склала заповіт на ім'я чоловіка - ОСОБА_1, відповідно до якого заповідала останньому усе належне їй на день смерті майно (а. с. 58).
01.09.2006 ОСОБА_5 склала заповіт на ім'я ОСОБА_2, яким заповідала останній усе належне на день її смерті майно (а. с. 69).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла у віці 89 років згідно свідоцтва про смерть (а. с. 10).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2007 у цивільній справі №2-О-126/07, встановлено факт, яким визнано дійсним заповіт складений 01.09.2006, посвідчений приватним нотаріусом Кулініч Н.Ю., згідно якого ОСОБА_5 заповіла усе своє майно ОСОБА_2 (а. с. 74).
17.03.2008 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2007 у цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. про визнання заповіту дійсним (а. с. 80). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.09.2010, яке набрало законної сили, у справі №2-39/10 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., третя особа: Міністерство юстиції України про визнання нікчемним заповіту та зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. внести до спадкового реєстру відомості про визнання заповіту недійсним - задоволено частково. Визнано заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. 01.09.2006 від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 (реєстровий номер 4976) - нікчемним. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., Бардичева Ж.О., ОСОБА_11, ОСОБА_3 про визнання заповіту дійсним та визнання заповіту посвідченого приватним нотаріусом Бардичевою Ж.О. на користь ОСОБА_1 (реєстровий номер 26373) недійсним та усунення від спадкування ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 84-86).
19.10.2012 ОСОБА_1 звернувся до Десятої Київської Державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 (а. с. 15).
Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори Ястремської Ж.В. від 30.04.2013 № 1699/02-14 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим 14.11.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Бардичевою Ж.О. за реєстровим №6373 на квартиру АДРЕСА_1, на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відмовлено. Мотивуючи тим, що заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. складений 01.09.2006 скасував попередній заповіт ОСОБА_5, складений 14.11.2005 на ім'я ОСОБА_1 Наявність судового рішення про визнання останнього заповіту нікчемним не відновлює дію попереднього (а. с. 16).
Позивач, зазначаючи, що заповіт недійсним не визнавався, а нікчемний заповіт не скасовує дію попереднього заповіту, у зв'язку із чим у державної нотаріальної контори відсутні підстави для відмови у видачі йому свідоцтва про прийняття спадщини, після померлої, а тому звернувся із відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України).
Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що заповіт може бути скасований шляхом складання нового заповіту або поданням заяви про його скасування нотаріусу, який посвідчив заповіт. Більш пізній заповіт скасовує попередній.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.09.2010, яке набрало законної сили визнано заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. 01.09.2006 від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 (реєстровий номер 4976) - нікчемним, у зв'язку з тим, що оспорюваний заповіт було вчинено з порушенням, а саме його посвідчено свідком, яка є близьким родичем спадкоємця (а. с. 84-86).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦК України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права і обов'язки, є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
У ст. 215 ЦК України встановлений зв'язок між поняттями «нікчемний» та «недійсний», тобто недійсним є заповіт, якщо його недійсність передбачена законом (нікчемний заповіт). У разі складання заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, такий заповіт не повинен виконуватися і наступає спадкування за законом.
Таким чином, у випадку визнання нового заповіту недійсним (нікчемний правочин), дія попереднього заповіту не відновлюється та спадкування має здійснюватися за законом.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, що пізніше складений заповіт був складений дієздатною особою, однак в момент, коли вона не розуміла значення своїх дій та не здатна була ними керувати (ст. 225 ЦК), а також складений особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК), у випадках яких чинність попереднього заповіту зберігається.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем, в порушення вимог зазначеної норми права не надано доказів на підтвердження своїх вимог.
Доводи апеляційної скарги практично перекликаються з позовними вимогами, суд першої інстанції розглянув їх при розгляді справи по суті та дав їм усім оцінку, з якою погоджується і колегія суддів. За наведених обставин зазначені доводи не тягнуть за собою скасування або зміни рішення.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Слюсар
