ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2017 Справа №910/12382/17За позовом Міністерства борони України
До Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»
про стягнення 1 300 000 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Гребеннюкова Ю.С. - по дов.№220/470/ від 26.12.2016р.
від відповідача: Поставець О.О. - по дов. №б/н від 11.07.2017р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач, Міністерство борони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення 1 300 000 грн.
Ухвалою від 01.08.2017р. було порушено провадження по справі №910/12382/17 та призначено її розгляд на 20.09.2017р.
30.08.2017р. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано клопотання про припинення провадження по справі.
У судовому засіданні 20.09.2017р. представником позивача було в повному обсязі підтримано позовні вимоги.
Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження по справі. При цьому, суд виходив з наступного.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави припинення провадження по справі.
У п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі, в тому числі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тобто, спосіб захисту цього права чи інтересу. Одночасно, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та постанові від 26.06.2014р. Вищого господарського суду України по справі №911/4611/13.
Наразі, обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач посилався на те, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/20215/14 за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення 1 300 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 22.07.2015р. Господарського суду міста Києва позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було задоволено.
Постановою від 24.02.2016р. Київського апеляційного господарського суду України, яка залишена без змін постановою від 17.05.2016р. Вищого господарського суду України, рішення від 22.07.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/20215/14 скасовано, в задоволенні позову Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення 1 300 000 грн. відмовлено.
Наразі, зі змісту вказаних судових актів вбачається, що предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення сплаченого Міністерством оборони України на виконання умов контракту №117539 від 08.08.1997р. з огляду на порушення виконавцем умов вказаного правочину, зокрема, в частини своєчасного виконання робіт за другим етапом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав вважати роботи невиконаними саме з вини виконавця. До того ж, судами було наголошено на тому, що на момент вирішення спору, сторони за контрактом продовжували вчиняти дії щодо виконання судового рішення по справі №910/8780/13, яким зобов'язано Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» виконати роботи етапу № 2 з виготовлення дослідного зразка № 2 модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з системою керування вогнем «Тандем» та проведення попередніх випробувань, коригування робочої конструкторської документації за результатами попередніх випробувань.
Проте, у межах розгляду справи №910/12382/17 окрім вказаних вище обставин заявник також посилався на те, що на теперішній час відповідно до акту попередніх порівняльних випробувань зразок БМП-1 з системою керування вогнем Тандем 2 попередні порівняльні випробування за програмою та методикою державних випробувань не витримав.
Тобто, враховуючи, що до підстав позову входять юридичні факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, суд дійшов висновку, що підстави позовних вимог у межах справ №910/20215/14 та №910/12382/17 не є тотожними.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище, клопотання представника відповідача про припинення провадження по справі було залишено судом без задоволення.
Позивачем у судовому засіданні 20.09.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано.
Відповідачем проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
В судовому засіданні 20.09.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
За приписами ст.151 Цивільного кодексу Української РСР (приймаючи до уваги, що правовідносини сторін виникли під час дії цього Кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
За договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст.332 Цивільного кодексу Української РСР).
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України (приймаючи до уваги, що правовідносини сторін продовжували існувати під час дії вказаних нормативно-правових актів) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
08.08.1997р. між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством «Науково-технічний центр «Артилерійсько-стрілецького озброєння», правонаступником якого є Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (виконавець) укладено договір №117539 на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Бліндаж», відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується виконати та здати замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі «Бліндаж». Повний обсяг роботи та окремі її етапи вказані в доданій до договору відомості, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.
Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/20215/14 за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення 1 300 000 грн.
Рішенням від 22.07.2015р. Господарського суду міста Києва позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було задоволено.
Постановою від 24.02.2016р. Київського апеляційного господарського суду України, яка залишена без змін постановою від 17.05.2016р. Вищого господарського суду України, рішення від 22.07.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/20215/14 скасовано, в задоволенні позову Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення 1 300 000 грн. відмовлено.
Одночасно, Господарським судом міста Києва також розглядалась справа №910/8780/13 за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про зобов'язання виконати роботи.
Рішенням від 22.07.2013р. Господарського суду міста Києва по справі №910/8780/13 позов прокурора задоволено: зобов'язано Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» виконати роботи етапу № 2 з виготовлення дослідного зразка № 2 модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з системою керування вогнем «Тандем» та проведення попередніх випробувань, коригування робочої конструкторської документації за результатами попередніх випробувань.
Вказане рішення у порядку передбаченим чинним законодавством України не оскаржувалось, та набуло законної сили 20.08.2013р.
Отже, судові акти по справах №910/8780/13 та №910/20215/14, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення, а встановлені ними обставини повторного доказування не потребують.
У рішенні від 22.07.2013р. Господарського суду міста Києва по справі №910/8780/13 судом було встановлено, що 20.12.2006р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №117539 від 08.08.1997р., відповідно до якої в додаток до основного договору головний виконавець відповідно до наказу Міністерства промислової політики України №405 від 28.10.2005 р. зобов'язується виконати й здати генеральному замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити роботу по темі: «Участь у створенні дослідного зразка №2 модернізованої бойової машини БМП-1 з удосконаленою системою керування вогнем «Тандем» та участь у державних випробуваннях дослідних зразків №1 та №2 модернізованої БМП-1».
Згідно п.12 додаткової угоди №2 від 20.12.2006р. до контракту №117539 від 08.08.1997р. робота, припинена з вини головного виконавця, передбачає повернення генеральному замовнику отриманих головним виконавцем коштів по додатковій угоді з урахуванням інфляційних процесів.
Додатком № 1 до додаткової угоди №2 до контракту №117539 від 08.08.1997р. затверджено відомість виконання дослідно-конструкторської роботи, а саме: етапи роботи, терміни виконання етапів та ціну.
Пунктом 23 договору №117539 від 08.08.1997р. сторони передбачили сплату авансу в розмірі 80% від узгодженої попередньої ціни етапу, а протоколом, затвердженим 10.07.2009 р., узгоджено попередню ціну етапу № 2, яка становить 1 742 400,12 грн.
Узгоджувальним протоколом № 15 від 14.07.2009 р. контрагенти встановили, що за рішенням замовника розрахунки за роботи можуть здійснюватись шляхом попередньої оплати у розмірі до 100% від суми етапу.
Узгоджувальним протоколом №16 від 10.03.2010 р. сторони дійшли згоди, що виконання робіт за додатковою угодою № 2 до договору №117539 від 08.08.1997р. завершується участю у проведенні державних випробувань дослідного зразка № 2 у строк 01.05.2010 р. - 30.11.2010 р., термін дії додаткової угоди № 2 до договору - до 28.02.2011 р.
Додатковою угодою № 5 від 27.12.2012 р. було встановлено термін дії договору до 31.12.2013 р.
На виконання умов контракту №117539 від 08.08.1997р. та додаткової угоди №2 Міністерством оборони України перераховано на рахунок Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» аванс у розмірі 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №247/2/74 від 14.07.2009 р.
У межах розгляду справи №910/20215/14 судом було встановлено, що додатковими угодами до договору №117539 від 08.08.1997р. термін дії останнього подовжувався, зокрема, додатковою угодою № 5 від 27.12.2012р. встановлено термін дії договору - 31.12.2013р.
Проте, за твердженнями позивача, відповідачем свої зобов'язання за договором №117539 від 08.08.1997р. виконано не було, зокрема, роботи у строки, визначені вказаним правочином належним чином не виконано. До того ж, заявником наголошено на тому, що відповідно до акту попередніх порівняльних випробувань зразок БМП-1 з системою керування вогнем Тандем 2, переданий виконавцем, попередні порівняльні випробування за програмою та методикою державних випробувань не витримав. Отже, виходячи з наведених обставин, посилаючись на умови п.12 додаткової угоди №2 від 20.12.2006р. до контракту №117539 від 08.08.1997р., згідно якого робота, припинена з вини головного виконавця, передбачає повернення генеральному замовнику отриманих головним виконавцем коштів по додатковій угоді з урахуванням інфляційних процесів, позивач і звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно з статтею 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Статтею 893 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Статтею 897 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовом про повернення авансового платежу на підставі п.12 додаткової угоди №2 від 20.12.2006р. до контракту №117539 від 08.08.1997р., згідно якого робота, припинена з вини головного виконавця, передбачає повернення генеральному замовнику отриманих головним виконавцем коштів по додатковій угоді з урахуванням інфляційних процесів, позивачем, насамперед, повинно бути доведено суду факт зупинення виконання робіт саме з вини виконавця.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Наразі, судом прийнято до уваги, що у постанові від 24.02.2016р. Київського апеляційного господарського суду України по справі №910/20215/14, яка залишена без змін постановою від 17.05.2016р. Вищого господарського суду України, , встановлено, що узгоджувальним протоколом № 15 від 14.07.2009р. Міністерством оборони України та Державним підприємством «Науково-технічний центр «Артилерійсько-стрілецького озброєння» було встановлено, що за рішенням замовника розрахунки за роботи можуть здійснюватись шляхом попередньої оплати у розмірі до 100% від суми етапу, та погодили обов'язковість подання звітних документів по використанню авансу.
Судом також встановлено, що 18.05.2010р. виконавцем було подано, а замовником в особі заступника Міністра оборони України затверджено звіт про використання наданого авансу на етап 2 по додатковій угоді №2 до контракту №117539 від 08.08.1997р. ДКР шифр «Бліндаж», відповідно до якого станом на 20.12.2009р. виконавцем були виконані роботи по етапу 2 на суму 750 502, 76 грн., в тому числі, витрати на роботи, що виконують сторонні підприємства (533 778, 78 грн.). Вказані обставини у відповідності до ст.35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують.
Узгоджувальним протоколом № 16 від 10.03.2010р. контрагентами було погоджено, що виконання робіт за додатковою угодою №2 до договору завершується участю у проведенні державних випробувань дослідного зразка №2 у строк 01.05.2010р. - 30.11.2010р., термін дії додаткової угоди №2 до договору визначено до 28.02.2011р.
У межах розгляду справи №910/20215/14 судом також було встановлено, що 19.03.2012р. листом № 172/1 відповідач повідомив позивача про неможливість отримання позитивного результату та недоцільність продовження робіт згідно додаткової угоди №2 до договору №117539 від 08.08.1997р. не з вини виконавця.
У постанові від 24.02.2016р. Київського апеляційного апеляційного господарського суду по справі №910/20215/14 було встановлено, що 18.02.2015р. було проведено міжвідомчу нараду з питання забезпечення Збройних Сил України бронетанковим озброєнням і технікою у 2015 році. За наслідками проведення наради за участю керівників РНБО, Міністерства оборони України, ДК «Укроборонпром» було вирішено продовжити роботи за спірним договором.
27.03.2015р. в Департаменті розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України відбулась спільна нарада, в якій взяли участь Міністерство оборони України (замовник) та Державним підприємством «Конструкторське бюро артилерійського озброєння» (виконавець), за наслідками якої було вирішено продовжити виконання робіт за спірним договором та провести попередні випробування, що оформлено протоколом наради з визначення стану та проблемних питань виконання дослідно-конструкторської роботи «Бліндаж», затвердженим 06.04.2015р. директором Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України.
За наслідками наради було внесено зміни до тактико-технічного завдання та 08.05.2015р. поновлено попередні випробування дослідного зразка за участю Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» як виконавця, ДП «Житомирський ремонтно-механічний завод», ДП «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ» як співвиконавців, а також Головного представника замовника №1285 та Збройних Сил України, як замовника, що оформлено наказом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» № 155 від 08.05.2015р.
Відповідно до наказу № 201 від 03.06.2015р. Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» продовжено термін проведення попередніх випробувань дослідного зразка модернізованої БМП-1 з прицільним комплексом «Тандем-2» і ПТРК «Бар'єр» до 10.06.2015р.
Були проведені попередні випробування дослідного зразка, що підтверджується актом від 29.07.2015р. попередніх випробувань дослідного зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з ПТРК «Бар'єр» і прицілом «Тандем-2».
Згідно наявного в матеріалах справи спільного рішення Міністерства оборони України та Державного концерну «Укроборонпром» про подальше виконання ДКР «по модернізації БМП-1,2 і БМД-1,2 шляхом установки 30-мм автоматичної гармати з вдосконаленою системою керування вогнем» шифр «Бліндаж» за державним договором №117539 від 08.08.1997р. вирішено Державному підприємству «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» разом з Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» підготувати два дослідних зразка БМП-1 для проведення попередніх порівняльних випробувань за програмою та методиками державних випробувань з метою визначення зразка, який найбільш відповідає вимогам ТТЗ та для перевірки усунення недоліків вказаних в акті попередніх випробувань від 29.07.2015р.; Головному військовому представництву 1285 Міністра оборони України скласти акт прийому-передачі науково-технічної продукції, створеної в межах виконання етапу 2 додаткової угоди №2 ДКР «Бліндаж».
З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що на виконання вказаного вище рішення, відповідачем було передано згідно акту від 25.05.2016р. матеріально-технічного приймання дослідного зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з системою керування вогнем «Тандем-2», розробленого і виготовленого по додатковій угоді №2 до договору №117539 від 08.08.1997р., шифр «Бліндаж» для попередніх випробувань 765УТБ ПМ 02, та від 25.05.2016р. матеріально-технічного приймання дослідного зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1, 765УТБ ПМ 02, заводський №Я12ХТ913, обладнаної оптико-телевізійним прицілом та системою керування вогнем ОТS-20.04, для попередніх порівняльних витребувань, науково-технічну продукцію, створену Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» в межах виконання етапу 2 додаткової угоди №2 ДКР «Бліндаж».
За наслідками проведення попередніх порівняльних випробувань зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1, 765УТБ ПМ 02, заводський №Я12ХТ913, обладнаної оптико-телевізійним прицілом та системою керування вогнем ОТS-20.04 замовником було прийнято рішення від 06.02.2017р.
У п.6.1.2, 6.1.3 означеного рішення вказано, що попередні порівняльні випробування дослідного зразка БМП-1 заводський №Я12ХТ913 з системою керування вогнем ОТS-20.04 за програмою і методикою державних випробувань припинені у зв'язку з наявністю недоліків, які вимагають внесення змін в конструкцію зразка. Модернізована бойова машина піхоти БМП-1 з системою керування вогнем ОТS-20.04 не може бути рекомендована до допуску до експлуатації у Збройних силах України.
З приводу випробувань зразка, переданого за актом від 25.05.2016р. матеріально-технічного приймання дослідного зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з системою керування вогнем «Тандем-2», розробленого і виготовленого по додатковій угоді №2 до договору №117539 від 08.08.1997р., шифр «Бліндаж» для попередніх випробувань 765УТБ ПМ 02, відповідних результатів матеріали справи не містять.
Судом прийнято до уваги, що у листі №903 від 26.05.2016р. Головного військового представництва №1285 Міністерства оборони України вказано, що за наслідками випробувань дослідного зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з системою керування вогнем «Тандем-2» встановлено, що останній є технічно справним та готовим до проведення попередніх порівняльних випробувань .
Вказане у сукупності свідчить про те, що фактично контрагентами, зокрема, Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (при тому, що до виконання робіт були залучені співвиконавці) виконання робіт за договором №117539 від 08.08.1997р. не припинялось, що виключає у даному випадку виникнення у останнього обов'язку з повернення авансового платежу в сумі 1 300 000 грн. у відповідності до п.12 додаткової угоди №2 від 20.12.2006р. до контракту №117539 від 08.08.1997р.
До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що посилання позивача в якості підстави позовних вимог на результати попередніх порівняльних випробувань дослідного зразка БМП-1 заводський №Я12ХТ913 з системою керування вогнем ОТS-20.04 не вказують на наявність підстав для повернення Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» авансового платежу за п.12 додаткової угоди №2 від 20.12.2006р. договору №117539 від 08.08.1997р., а впливають лише на визначення якості виконаних відповідачем робіт.
Суд звертає увагу заявника на те, що за приписами згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що згідно положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, лише у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічну правову позицію висловлено у постановах від 07.02.2017р. та від 09.11.2016р. Вищого господарського суду України по справах №910/20324/15, №910/28956/15.
Отже, виходячи з того, що Міністерством оборони України та і не було доведено суду належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами обставин припинення виконання робіт з додатковою угоду №2 від 20.12.2006р. до контракту №117539 від 08.08.1997р. з вини Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», суд дійшов висновку щодо безпідставності та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Міністерства борони України до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення 1 300 000 грн.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.09.2017р.
Суддя Трофименко Т.Ю.
