ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2017 р.
м.Одеса
Справа № 815/1298/17
Категорія: 8.3
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравець О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «Алан» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство фірма «Алан» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000904001 від 21.02.2017 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 17000 гривень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року заявлений позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ППФ фірма «Алан», зареєстрована 06.05.1994 року, за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Піонерська 3, перебуває на обліку з 09.11.1995 року в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується випискою з ЄДР.
В період з 30.01.2017 року до 08.02.2017 року, на підставі наказу від 30.01.2017 року № 128, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку крамниці ППФ «Алан» за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, за результатами якої складено акт від 09.02.2017 року № 35/15-32-40-01/20978475.
Відповідно до висновків вказаного акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення з боку позивача ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме встановлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв 04.02.2017 року, 06.02.2017 року, 07.02.2017 року без наявності ліцензій, що підтверджується відомостями бази даних АС «Податковий блок».
На підставі висновків вказаного акту перевірки, 21 лютого 2017 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000904001 про застосування до ППФ «Алан» фінансових санкцій у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт без ліцензійної торгівлі позивачем алкогольними напоями, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 року № 0000904001 не є законним, в зв'язку із чим, позовні вимоги про визнання його протиправним та про скасування підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали встановленні відповідачем порушення з боку позивача ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що виразилось у реалізації позивачем алкогольних напоїв 04.02.2017 року, 06.02.2017 року та 07.02.2017 року без наявності ліцензій.
При цьому, доходячи такого висновку, відповідач виходив з того, що строк наявної у позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 161501640119 від 04.02.2016 року із визначеним терміном дії з 04.02.2016 року до 04.02.2017 року, закінчився 03.02.2017 року.
В свою чергу, нова ліцензія має строк дії з 15.02.2017 року до 15.02.2018 року.
За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що 04.02.2017 року, 06.02.2017 року та 07.02.2017 року позивач здійснював продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії.
Відхиляючи наведені доводи відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт господарювання - ППФ «Алан» має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому, останнім днем торгівлі буде дата, яка зазначена останнім днем у ліцензії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивач здійснював продаж алкогольних напоїв 04.02.2017 року без ліцензії.
Також, суд першої інстанції послався на те, що 20 січня 2017 року позивачем подано заяву на отримання ліцензії з документами до ДПІ у Приморському районі та про підтвердження оплати за ліцензію, а 06.02.2017 року зареєстрована за ППФ «Алан» ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту) № 171501640213, де зазначено термін дії з 15.02.2017 року до 15.02.2018 року.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за продаж алкогольних напоїв 06-07.02.2017 року без ліцензії.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій, які видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (ч. 18 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).
За порушення вимог вказаної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).
Згідно із ст. 1 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
При цьому, оскільки Законом України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР не визначено порядок обчислення строку дії ліцензії, колегія суддів на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо визначення та обчислення строків, закріплених у Главі 18 Розділі V Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно із ст. 252 вказаного Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно із ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
З аналізу наведених положень колегія суддів приходить до висновку, що строк дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.
Як вбачається з ліцензії № 161501640119, термін її дії був встановлений з 04.02.2016 року до 04.02.2017 року.
Таким чином, строк дії ліцензій позивача на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, тобто 04 лютого 2017 року о 23 год. 59 хв.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що продаж позивачем алкогольних виробів 04.02.2017 року не можна вважати таким, що здійснений без ліцензій.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій за здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв без ліцензії 06-07.02.2017 року з огляду на викладене.
Так, колегія суддів зазначає, що позивач не заперечує факту продажу ним алкогольних напоїв 06-07.02.2017 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, строк дії ліцензії позивача сплинув 04.02.2017 року, а строк дії нової ліцензії визначено з 15.02.2017 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що 06-07.02.2017 року (включно) позивач не мав права здійснювати продаж алкогольних напоїв.
Посилання суду першої інстанції на факт подання позивачем 20.01.2017 року заяви про отримання ліцензії та проведення оплати за неї не спростовує факту реалізації ним алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.
Так, з аналізу наведених положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вбачається, що лише ліцензія, оформлена у встановленому порядку, дає право на здійснення зазначеного у ній виду діяльності протягом установленого терміну, за умови виконання вимог законодавства, які є обов'язковими при провадженні діяльності, що ліцензується.
Зазначені приписи законодавства зобов'язують суб'єктів господарської діяльності діяти згідно встановлених правил, невиконання яких зумовлює юридичну відповідальність, зокрема, застосування штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи, що актом перевірки, зафіксовано факт продажу позивачем алкогольних напоїв 06-07.02.2017 року без наявності ліцензії, при цьому, факт такого продажу не заперечується позивачем, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 17000 грн. за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем не оскаржена бездіяльність відповідача щодо видачі йому ліцензії, якщо, як він вважав, така мала місця, та відповідне рішення суду з цього приводу відсутнє.
Також, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не підтверджений висновок суду першої інстанції про подання позивачем до податкового органу заяви про надання йому ліцензії 20.01.2017 року.
Згідно заяви, на яку посилається суд першої інстанції, позивач надав до податкового органу платіжне доручення про оплату за ліцензію на право роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями. При цьому, у вказаній заяві та платіжному дорученні не визначено періоду проведення такої оплати.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства фірма «Алан» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець
