Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

при секретарі Козловської К.Я.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

прокурора Булгакова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із відповідним позовом звернувся ОСОБА_1 посилаючись на те, що: - у період часу з 10 червня 2009 року по 10 грудня 2009 року при досудовому розслідуванні відносно нього за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.п. 1, 6, 12, 187 ч.4, 263 ч. 1 КК України, - у період часу з 28 вересня 2012 року по 24 грудня 2012 року при судовому розгляді кримінальної справи, - у період часу з 29 квітня 2015 року по 03 вересня 2015 року при додатковому розслідуванні за кримінальним провадженням № 42015050000000197 від 29 квітня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.п. 1, 6, 9, 12, 187 ч.2, 4, 263 ч. 1 КК України, - у період з 10 вересня 2015 року при судовому розгляді вказаного кримінального провадження - для участі у слідчих діях та у судових засіданнях його з Артемівського СІЗО №6 було доставлено до ІТТ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області.

У зв’язку з цим він періодично утримувався у приміщенні ІТТ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області. Проте, умови утримання у вказаній установі були неналежними та заподіювали йому значних фізичних та моральних страждань, призвели до виникнення в його емоційному стані суттєвих негативних змін (моральних страждань), які, з огляду на їх інтенсивність та тривалість, перешкоджали його активному соціальному функціонуванню як особистості у таких сферах життєдіяльності, як психофізичному функціонуванні (стані психофізіологічного комфорту), реалізації власних амбіцій, почуттів власної честі та гідності, реалізації відчуття безпеки і правової захищеності щодо себе з боку правоохоронних органів, у зв’язку з чим йому було завдано непоправної моральної шкоди. За даними фактами він неодноразово звертався у різний час до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області, Костянтинівського міжрайонного прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, начальника Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, начальника Бахмутського відділу ГУНП в Донецькій області, до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з багато чисельними скаргами щодо неналежних умов утримання в ІТТ. Вважає, що відповідачі мають відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 700 000 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не набув право вимоги на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду», що є можливим лише у випадку повної реабілітації особи. Зазначив, що позивачем залишилось не доведеним наявність неналежних умов утримання в установі у вказані періоди, моральної шкоди та її розміру.

Прокурор Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_6, який діяв в інтересах держави в особі відповідача - Державної казначейської служби України, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у позивача відсутні передумови для виникнення права на відшкодування відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду», в діях відповідача відсутня ознака протиправності, вина, причинно-наслідковий зв'язок.

Представник відповідача Державної Казначейської служби України у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за відсутності його представника, надав заперечення на позовну заяву, в яких пояснив, що Казначейство не несе відповідальності за дії органів державної влади, а позовні вимоги є необґрунтованими, посилаючись на те, що відсутні підстави відшкодування шкоди позивачу, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду»

З’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, поданими на їх підтвердження, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні, у зв’язку з чим він утримується під вартою з 11 червня 2009 року по теперішній час, що сторонами визнається.

Також сторонами визнається обставини щодо перебування позивача у ізоляторі тимчасового тримання, який знаходився в приміщенні Костянтинівського відділення Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в періоди вибуття з державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» за вимогою слідчого або суду, що відповідає повідомленню Бахмутського УВП за №7/8900 від 13.07.2017 року, а саме:

19.06.2009 року був поміщений до установи з ІТТ після затримання;

Вибув 03.07.2009р., повернувся до установи 10.07.2009 р.

Вибув 27.07.2009р., повернувся до установи 31.07.2009 р.

Вибув 07.08.2009р., повернувся до установи 14.08.2009 р.

Вибув 18.09.2009р., повернувся до установи 22.09.2009 р.

Вибув 23.10.2009р., повернувся до установи 26.10.2009 р.

Вибув 25.11.2009р., повернувся до установи 27.11.2009 р.

Вибув 26.09.2012р., повернувся до установи 27.09.2012 р.

Вибув 01.11.2012р., повернувся до установи 02.11.2012 р.

Вибув 03.12.2012р., повернувся до установи 05.12.2012 р.

Вибув 13.12.2012р., повернувся до установи 13.12.2012 р.

Вибув 20.12.2012р., повернувся до установи 24.12.2012 р.

Вибув 02.06.2015р., повернувся до установи 04.06.2015 р.

Вибув 15.06.2015р., повернувся до установи 18.06.2015 р.

Вибув 23.06.2015р., повернувся до установи 26.06.2015 р.

Вибув 20.07.2015р., повернувся до установи 24.07.2015 р.

Вибув 04.08.2015р., повернувся до установи 06.08.2015 р.

Вибув 07.09.2015р., повернувся до установи 11.09.2015 р.

Вибув 08.10.2015р., повернувся до установи 09.10.2015 р.

Вибув 19.10.2015р., повернувся до установи 21.10.2015 р.

Вибув 26.10.2015р., повернувся до установи 29.10.2015 р.

Вибув 02.11.2015р., повернувся до установи 05.11.2015 р.

Вибув 23.11.2015р., повернувся до установи 26.11.2015 р.

Вибув 28.01.2016р., повернувся до установи 28.01.2016 р.

Вибув 02.02.2016р., повернувся до установи 02.02.2016 р.

Вибув 25.02.2016р., повернувся до установи 25.02.2016 р.

Вибув 23.03.2016р., повернувся до установи 23.03.2016 р.

Вибув 04.04.2016р., повернувся до установи 07.04.2016 р.

Вибув 11.04.2016р., повернувся до установи 14.04.2016 р.

Враховуючи дні вибуття та повернення до установи загальна кількість днів перебування ОСОБА_1 у ізоляторі тимчасового тримання, який знаходився в приміщенні Костянтинівського відділення Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області складає 98 днів.

В цей період умови тримання позивача у вказаній установі були неналежними.

Так, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1, датована липнем 2015 року та адресована начальнику Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, про те, що умови утримання в ІТТ мають бути розцінені як катування через брак світла, повітря, води, неможливості усамітнитися у вбиральні, наявності підвищеної вологості, що спричиняє погіршення його здоров’я.

Листами від 13.08.2015 року, 22.09.2015 року Костянтинівська міжрайонна прокуратура повідомила ОСОБА_1 про те, що в результаті перевірки додержання вимог законодавства при утриманні в ізоляторі тимчасового тримання в Костянтинівському МВ ГУМВС України в Донецькій області, порушень не виявлено. А у листі від 13.05.2016 року зазначено, що за результатами проведеної перевірки в ІТТ Костянтинівського ВП його доводи знайшли часткове підтвердження в частині порушення норм мінімально-допустимих показників освітлення, відсутності вільного доступу до питної води.

У листі Генерального прокурора України ОСОБА_7 на адресу Уповноваженого ВРУ з прав людини ОСОБА_8 від 09 грудня 2015 року за № 16/1-679вих-15 зазначено наступне.

В результаті перевірки, проведеною працівниками Генеральної прокуратури спільно з прокуратурою Донецької області, виявлено, що в ізоляторі недостатній для читання та писання рівень штучного та природного освітлення, розміри вікон не відповідають установленим вимогам. Кімната для проведення обшуків, харчоблок, санітарний пропускник та камери потребують ремонту, прибирання приміщень установи здійснюється нерегулярно. Дерев’яне покриття підлоги наявне лише у двох камерах із 11, санітарно-гігієнічні прилади потребують заміни, у камерних приміщеннях виявлено паразитичну фауну - слимаків. У восьми з 11 камер корисна площа на одну особу з огляду на наявні спальні місця становить від 3,2 до 3,8 кв. м. У двориках для прогулянок не обладнано козирків згідно з вимогами відомчих нормативних актів. Приміщення недостатньо обладнані необхідними меблями, у санвузлах відсутні двері, у вікнах - кватирки, примусова механічна вентиляція не має системи підігріву повітря у холодну пору року, у камерах не встановлено кнопки виклику постового. Посуд для харчування ув'язнених потребує заміни. Працівники ізолятора, які здійснюють роздачу їжі, не мають санітарних книжок. В ІТТ відсутній вільний доступ до питної води, оскільки умивальники не обладнано кранами, а подача води здійснюється постовим з коридору. Не встановлено систем радіомовлення та ефірного телебачення, в ізоляторі відсутні примірники необхідних нормативно-правових актів для ув’язнених. Функціональними обов’язками працівників ізолятора не передбачено заборону катування, що суперечить вимогам ст. 10 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26.01.1987 № 3484-ХІ.: З огляду на викладене в ізоляторі тимчасового тримання Костянтинівського відділення Артемівського відділу поліції ГУ НП у Донецькій області наявні порушення вимог ст. ст. 9, 11, 21 Закону України «Про попереднє ув’язнення», ст.ст. 5, 30, 53 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо додержання прав затриманих та осіб, взятих під варту, на матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування.

Вказані обставини також були встановлені рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18.04.2017 року по справі №233/4417/16-ц, яке набрало законної сили, та з якого вбачається, що відповідачі приймали участь у розгляді вищевказаної справи та подавали свої заперечення на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про доведеність обставин наявності неналежних умов утримання позивача ОСОБА_1 у ізоляторі тимчасового тримання, який знаходився в приміщенні Костянтинівського відділення Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині, що викладені в листі Генерального прокурора України ОСОБА_7 на адресу Уповноваженого ВРУ з прав людини ОСОБА_8 від 09 грудня 2015 року за № 16/1-679вих-15, а саме: рівня штучного та природного освітлення, розміру вікон, відсутності у всіх камерах ізолятора дерев’яної підлоги, нерегулярних прибирань, потреби у ремонті, виявлення паразитичної фауни – слимаків, порушень корисної площі на одну особу з огляду на наявні спальні місця, відсутності козирків у дворика для прогулянок, недостатності меблів, відсутності дверей у санвузлах, квартирок у вікнах, системи підігріву повітря, кнопки виклику постового у камерах, необхідності заміни посуду для ув’язнених, відсутності санітарних книжок у працівників ізолятора, що роздають їжу, відсутності вільного доступу до питної води, а також систем радіомовлення та ефірного телебачення, необхідних нормативно-правових актів для ув’язнених, тощо.

Посилання відповідачів щодо того, що вказані обставини існували лише на час проведення відповідних перевірок, є необґрунтованими, оскільки з характеру порушень умов утримання ув’язнених вбачається, що вони мали сталий системний характер, та за відсутності поліпшення мали накопичувальний характер. Разом з тим, відповідачами не надано доказів щодо здійснення дій на усунення порушень умов утримання ув’язнених.

Матеріалами справи також спростовуються доводи відповідача - Головного управління Національної поліції України в Донецькій області щодо наявності належних умов тримання ув’язнених з посиланням на акт комісійного обстеження ІТТ від 20.05.2015 року, акти перевірки дотримання санітарного законодавства №199 від 18-21 вересня 2015 року, №1 від 11.01.2016 року, №24 від 22.04.2016 року, протокол проведення досліджень освітленості робочого місця №982-983 від 22.04.2016 року, направлення на виконання лабораторного дослідження змивів від 22.01.2016 року, результати санітарно-мікробіологічного дослідження №109, №110 від 26.04.2016 року, №№ 244, 245, 246 від 25.04.2016 року, протоколи дослідження питної води №№ 2284, 2285 від 08.08.2016 року, 2768, 2769 від 21.09.2015 року, акти здачі-прийняття виконаних робіт щодо дезінфекції приміщень ІТТ № 174 від 25.11.2015 року, щодо дератизації №37 від 25.03.2015 року, та частина вказаних документів не стосуються конкретних порушень, викладених в позові.

Також суд відхиляє посилання відповідачів про відсутність підстав та передумов для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Згідно із ч.1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Статтею 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення » встановлено, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра. Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що право позивача на належне утримання в у ізоляторі тимчасового тримання, який знаходився в приміщенні Костянтинівського відділення Бахмутського відділу поліції, було порушене відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, та вище переліченні неналежні умови тримання завжди спричиняють моральні та фізичні страждання.

Разом з тим, суд при визначенні розміру відшкодування, враховує те, що хоча перебування ОСОБА_1 в неналежних умовах в ізоляторі тимчасового тримання загальною кількістю днів склало 98 днів, проте, мало щоразу короткостроковий тимчасовий характер, та загальна тривалість якого є значно меншою у порівняні із усім часом перебування під вартою, починаючи з 2009 року.

Також суд вважає за необхідне врахувати обставини щодо неоднократного звернення позивача про усунення порушень умов тримання в ІТТ, проте відповідні дії відповідачем - Головним управлінням Національної поліції України в Донецькій області не вчинялися. Судом також враховуються обставини щодо поміщення позивача одночасно з 4 особами у приміщенні камерного блоку 14.04.2016 року з 08-30 до 11-00 та після 14-00 під час розгляду справи в суді, проте обставини щодо перешкоджання доступу до води залишились недоведеними позивачем.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що не знайшли своє підтвердження обставини викладені в позовній заяві щодо порушення прав позивача на надання медичної допомоги в умовах ізолятора тимчасового тримання Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області.

Так, в судовому засіданні були дослідженні копії карт виїзду швидкої медичної допомоги від 04.08.2015 року, 05.08.2015 року, 05.08.2015 року , 06.08.2015 року, 08.09.2015 року, 28.10.2015 року, 05.04.2016 року , відповідно до яких на виклики позивача йому надавалася медична допомога, про що також є відповідні відмітки в журналі обліку викликів медичної допомоги, копія якого долучена до матеріалів справи. А в листі, на який посилається позивач та відповідь на який надав слідчий Джафаров Р.А., викладені обставини щодо раніше досліджених судом неналежних умов тримання в ІТТ, та, як зазначено в ньому, спричинили розлад його здоров’я у зв’язку з чим, йому неодноразово надавалася медична допомога.

Під час судового розгляду не знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що внаслідок неналежних умов утримання під вартою зазнали обмежень його права як обвинуваченого у кримінальному провадженні. Вказані обставини мають бути дослідженні в кримінальному провадженні.

Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом враховані обставини справи, вимоги розумності і справедливості, а також те, що будь-який розмір компенсації моральної шкоди не зможе нівелювати спричинені душевні страждання та може мати суто умовний вираз, тому вважає за необхідне стягнути на користь позивача заподіяну моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845, згідно вимог п.п. 35, 36 якого казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) зокрема шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. В разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджету на зазначену мету.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 (п’ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені 26 липня 2017 року.

Суддя