Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 233/2495/17
провадження № 61-27575св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Шамардіна Володимира Миколайовича , Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року у складі судді Мартиненко В. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Жданової В. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що у період часу з 10 червня 2009 року до 10 грудня 2009 року під час досудового розслідування відносно нього за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187, частиною першою статті 263 КК України, у період часу з 28 вересня 2012 року до 24 грудня 2012 року під час судового розгляду кримінальної справи, у період часу 29 квітня 2015 року до 03 вересня 2015 року під час додаткового розслідування за кримінальним провадженням № 42015050000000197 від 29 квітня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 6, 12 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187, частиною першою статті 263 КК України, у період з 10 вересня 2015 року під час судового розгляду цього кримінального провадження - для участі у слідчих діях та у судових засіданнях його було доставлено з Артемівського слідчого ізолятора № 6 до ізолятора тимчасового тримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. У зв`язку з цим вінперіодично утримувався в ізоляторі тимчасового тримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
ОСОБА_1 вважає, що умови утримання в ізоляторі тимчасового тримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області,були неналежними та заподіювали йому значних фізичних та моральних страждань, призвели до виникнення в його емоційному стані суттєвих негативних змін (моральних страждань), що з огляду на їх інтенсивність та тривалість, перешкоджає його активному соціальному функціонуванню як особистості у такій сфері життєдіяльності, як психофізичне функціонування (стан психофізіологічного комфорту), реалізації власних амбіцій, почуття власної гідності, реалізації відчуття безпеки і правової захищеності щодо себе з боку правоохоронних органів.
Крім того, завдана йому моральна шкода полягає в ненадані йому медичної допомоги під час утримання в ізоляторі тимчасового тримання.
Щодо перерахованих вище фактів ОСОБА_1 неодноразово звертався у різний час до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області, Костянтинівського міжрайонного прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, начальника Костянтинівського міжрайонного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, начальника Бахмутського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з чисельними скаргами.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
У іншій частині вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що неналежні умови утримання ОСОБА_1 в ізоляторі тимчасового тримання, який знаходився в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, призвели до розладу його здоров`я, у зв`язку з чим йому було завдано моральну шкоду. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував вимоги розумності і справедливості та те, що перебування ОСОБА_1 в неналежних умовах в ізоляторі тимчасового тримання мало щоразу короткостроковий тимчасовий характер, та загальна тривалість якого є значно меншою у порівняні із усім часом перебування під вартою.
Також було враховано обставини щодо неоднократного звернення ОСОБА_1 про усунення порушень умов тримання в ізоляторі тимчасового тримання, проте відповідні дії Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області не вчинялися.
Крім того, не знайшли своє підтвердження обставини, викладені в позовній заяві щодо порушення прав ОСОБА_1 на надання медичної допомоги в умовах ізолятора тимчасового тримання.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , його представника Шамардіна В. М. та Головного управління Національної поліції в Донецькій області відхилено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині завдання йому моральної шкоди порушенням норм санітарно-допустимих показників умов тримання в ізоляторі тимчасового тримання, який знаходився в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Щодо доводів ОСОБА_1 про ненадання йому медичної допомоги в умовах ізолятора тимчасового тримання, що в подальшому призвело до погіршення його стану здоров`я, та обмеження прав як обвинуваченого у кримінальному провадженні, то вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - Шамардін В. М. , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що доводи ОСОБА_1 про порушення прав на надання медичної допомоги в умовах ізолятора тимчасового тримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, підтверджуються матеріалами цієї цивільної справи. Зокрема, 20 липня 2015 року ОСОБА_1 звертався до першого керівника Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області із скаргою на незадовільні умови тримання та просив доставити його до лікаря-стоматолога. Листом слідчого Джафарова Р. від 03 серпня 2015 року № 13233 ОСОБА_1 було відмовлено у праві на отримання медичної допомоги в умовах ізолятора тимчасового тримання, з посиланням на те, що медична допомога особам, узятим під варту, надається за місцем утримання, також йому повідомлено про можливість звернутися за медичною допомогою до адміністрації Артемівського слідчого ізолятора № 6.
Крім того, суди попередніх інстанцій невірно порахували дні перебування ОСОБА_1 в ізоляторі тимчасового тримання.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди не взяли до уваги, що невідповідність норм тримання осіб в ізоляторі тимчасового тримання, зокрема, норм харчування, розмір вікон, недостатність освітлення, мала площа камери та інше, не є підставою для стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України.
Також суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях не зазначили належні та обґрунтовані докази, на які посилався ОСОБА_1 для обґрунтування своїх вимог про заподіяння йому моральних та фізичних страждань, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, про часткове задоволення позову, не врахував вимоги частини першої статті 1173 ЦК України та пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що ненадання ОСОБА_1 вчасної медичної допомоги призвело до переходу наявного у нього захворювання у стадію хронічного. Виклики до ізолятора тимчасового тримання швидкої допомоги не є лікуванням хвороби ОСОБА_1 .
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 зазначив, що виходячи із обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких він зазнав (порушення звичайного способу життя, негативний вплив на стан здоров`я, а також моральні страждання, пов`язані з неналежними умовами утримання під вартою в умовах ізолятора тимчасового тримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області), можна дійти висновку про те, що сума, зазначена в позові, підлягає стягненню у повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу Державної казначейської служби України від Головного управління Національної поліції в Донецькій області не надходив.
Відзиви на касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Шамардіна В. М. , ОСОБА_1 від Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року та від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - Шамардіна В. М. , Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року і витребувано із Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 233/2495/17.
У травні 2018 року цивільну справу № 233/2495/17 передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у його присутності у режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000197 від 29 квітня 2015 року, за пунктами 1, 6, 9, 12 частини другої статті 115, частин третьої та четвертої статті 187, частини першої статті 263 КК України, у зв`язку з чим утримувався під вартою з часу затримання з 11 червня 2009 року, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 червня 2009 року, до даного часу.
На запит суду першої інстанції Державна установа «Бахмутська установа виконання покарань № 6» 13 липня 2017 року повідомила суд, що 19 червня 2009 року ОСОБА_1 був поміщений до їхньої установи з ізолятора тимчасового утримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, і у період часу з 11 червня 2009 року до 14 квітня 2016 року за вимогою слідчого або суду вибував з цієї установи до ізолятора тимчасового тримання, зокрема, з 03 липня 2009 року до 10 липня 2009 року; з 27 липня 2009 року до 31 липня 2009 року; з 07 серпня 2009 року до 14 серпня 2009 року; з 18 вересня 2009 року до 22 вересня 2009 року; з 23 жовтня 2009 року до 26 жовтня 2009 року; з 25 листопада 2009 року до 27 листопада 2009 року; з 26 вересня 2012 року до 27 вересня 2012 року; з 01 листопада 2012 року до 02 листопада 2012 року; з 03 грудня 2012 року до 05 грудня 2012 року; з 13 грудня 2012 року до 13 грудня 2012 року; з 20 грудня 2012 року до 24 грудня 2012 року; з 02 червня 2015 року до 04 червня 2015 року; з 15 червня 2015 року до 18 червня 2015 року; з 23 червня 2015 року до 26 червня 2015 року; з 20 липня 2015 року до 24 липня 2015 року; з 04 серпня 2015 року до 06 серпня 2015 року; з 07 вересня 2015 року до 11 вересня 2015 року; з 08 жовтня 2015 року до 09 жовтня 2015 року; з 19 жовтня 2015 року до 21 жовтня 2015 року; з 26 жовтня 2015 року до 29 жовтня 2015 року; з 02 листопада 2015 року до 05 листопада 2015 року; з 23 листопада 2015 року до 26 листопада 2015 року; з 28 січня 2016 року до 28 січня 2016 року; з 02 лютого 2016 року до 02 лютого 2016 року; з 25 лютого 2016 року до 25 лютого 2016 року; з 23 березня 2016 року до 23 березня 2016 року; з 04 квітня 2016 року до 07 квітня 2016 року; з 11 квітня 2016 року до 14 квітня 2016 року.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звертався до начальника Костянтинівського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області із заявою про те, що умови утримання в ізоляторі тимчасового тримання мають бути розцінені як катування через брак світла, повітря, води, неможливості усамітнитися у вбиральні, наявності підвищеної вологості, що спричиняє погіршення стану його здоров`я, а також з вимогою про негайне доставлення його до лікаря-стоматолога для проведення рентгенівського огляду хворих зубів.
Листом слідчого Слідчого відділу Костянтинівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області майора міліції Джафарова Р. А. від 03 серпня 2015 року № 13233 Губченкові Д . В. на його звернення від 20 липня 2015 року повідомлено, що згідно із наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінальної-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» медична допомога особам, узятим під варту, надається за місцем їх утримання. Таким чином, ОСОБА_1 може звернутися за медичною допомогою до адміністрації Артемівської установи виконання покарань № 6 Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області.
Відповідно до повідомлення Костянтинівського міжрайонного прокурора старшого радника юстиції Ткачука В. О. від 13 серпня 2015 року № 56-3627 ОСОБА_1 роз`яснено, що 15 червня 2015 року прокурором Костянтинівської міжрайонної прокуратури проведено чергову перевірку додержання вимог законодавства при утриманні в ізоляторі тимчасового тримання в Костянтинівському міжрайонному відділенні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, під час якої порушень законодавства України не встановлено.
Згідно з листами Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 08 вересня 2015 року та від 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про направлення його звернення з приводу порушення умов утримання в приміщенні Костянтинівського міжрайонного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області для проведення відповідної перевірки начальнику цієї установи. Відповідно до висновку службового розслідування викладені у звернені факти не знайшли свого підтвердження.
У листі Костянтинівської місцевої прокуратури від 13 травня 2016 року зазначено, що за результати проведеної перевірки в ізоляторі тимчасового тримання Костянтинівського міжрайонного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області доводи ОСОБА_1 в частині порушення норм мінімально-допустимих показників освітлення, відсутності вільного доступу до питної води знайшли своє підтвердження.
Відповідно до карт виїзду швидкої медичної допомоги від 04 серпня 2015 року, 05 серпня 2015 року, 06 серпня 2015 року, 08 вересня 2015 року, 28 жовтня 2015 року та 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 звертався до лікаря зі скаргами на погане самопочуття, головну біль, слабкість, нудоту, запаморочення та серцебиття. ОСОБА_1 встановлено діагноз: ВСД по гіпертонічному типу. 05 квітня 2016 року від надання медичної допомоги ОСОБА_1 відмовився.
З подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В. В. від 16 листопада 2015 року вбачається, що Генеральному прокурору України ОСОБА_7 доручено проведення перевірки за фактами, викладеними у зверненнях громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , та вжиття заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства України, а також проведення службового розслідування за фактами надання недостовірної інформації Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.
Листом Генерального прокурора України Шокіна В. М. від 09 грудня 2015 року № 16/1-679вих-15 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковську В. В. повідомлено, що в результаті перевірки, проведеної працівниками Генеральної прокуратури спільно з прокуратурою Донецької області, виявлено, що наведені доводи та відомості, які містяться у витягу зі звіту працівників секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про результати відвідування ізолятора тимчасового тримання від 16 вересня 2015 року, загалом підтверджуються.
В ізоляторі тимчасового тримання недостатній для читання та писання рівень штучного та природного освітлення, розміри вікон не відповідають установленим вимогам. Кімната для проведення обшуків, харчоблок, санітарний пропускник та камери потребують ремонту, прибирання приміщень установи здійснюється нерегулярно. Дерев`яне покриття підлоги наявне лише у двох камерах із 11, санітарно-гігієнічні прилади потребують заміни, у камерних приміщеннях виявлено паразитичну фауну - слимаків. У восьми з 11 камер корисна площа на одну особу з огляду на наявні спальні місця становить від 3,2 до 3,8 кв.м. У двориках для прогулянок не обладнано козирків згідно з вимогами відомчих нормативних актів України. Приміщення недостатньо обладнані необхідними меблями, у санвузлах відсутні двері, у вікнах - кватирки, примусова механічна вентиляція не має системи підігріву повітря у холодну пору року, у камерах не встановлено кнопки виклику постового. Посуд для харчування ув`язнених потребує заміни. Працівники ізолятора, які здійснюють роздачу їжі, не мають санітарних книжок. В ізоляторі тимчасового тримання відсутній вільний доступ до питної води, оскільки умивальники не обладнано кранами, а подача води здійснюється постовим з коридору. Не встановлено систем радіомовлення та ефірного телебачення, в ізоляторі відсутні примірники необхідних нормативно-правових актів для ув`язнених. З огляду на викладене в ізоляторі тимчасового тримання Костянтинівського відділення Артемівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області наявні порушення вимог статей 9, 11, 21 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 5, 30, 53 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо додержання прав затриманих та осіб, взятих під варту, на матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування.
За результатами перевірки звернуто увагу прокурора Донецької області на недоліки під час здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при застосування примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Притягнуто до відповідальності винних працівників апарату прокуратури області та Костянтинівської міжрайонної прокуратури.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статей 57, 58 ЦПК України 2004 року суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності, суть якого відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 було надано належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення відповідачами норм санітарно-допустимих показників умов тримання в ізоляторі тимчасового тримання, у зв`язку з чим йому було завдано моральну шкоду.
Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , судами враховано вимоги розумності і справедливості, характер і тривалість страждань ОСОБА_1 , а також обставини щодо його неоднократного звернення про усунення порушень умов тримання в ізоляторі тимчасового тримання.
Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та його представника - Шамардіна В. М., про те, що розмір стягнення моральної шкоди є заниженим та не відповідає ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неналежного утримання у ізоляторі тимчасового тримання, не є підставою для скасування судових рішень, в яких наведені мотиви визначення розміру шкоди, а суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень переоцінювати докази.
Також у касаційних скаргах представник ОСОБА_1 - Шамардін В. М. , ОСОБА_1 посилаються на порушення права позивача на надання медичної допомоги в умовах ізолятора тимчасового тримання, який знаходиться в приміщенні Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що доводи позивача про вказане порушення його права не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Положеннями статті 11 цього Закону визначено, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра. Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.
Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, які здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи докази у їх сукупності та співставленні, вказали, що матеріали цієї цивільної справи містять лист слідчого Слідчого відділу Костянтинівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області майора міліції Джафарова Р. А. від 03 серпня 2015 року № 13233, в якому ОСОБА_1 . роз`яснено про можливість звернутися до адміністрації Артемівської установи виконання покарань № 6 Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області для отримання медичної допомоги.
Що стосується доводів касаційної скарги Державної казначейської служби України, то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодовувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу України.
Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету та відповідних місцевих бюджетів згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи касаційних скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Шамардіна Володимира Миколайовича , Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
