ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2017 року
Львів
№ 876/5412/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
09 березня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року № 00000224-40 в сумі 17000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що роздрібну торгівлю алкогольними напоями він здійснював на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк серії АЕ №692784, терміном дії “з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року”. Посилаючись на ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, вважає, що строк дії зазначеної ліцензії становить з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року включно, тобто правомірно здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями 10 серпня 2016 року - в останній день строку дії ліцензії.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року № 00000224-40.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивач мав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії АЕ №692784 зі строком дії “з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року” та має діючу ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії АС №002540 зі строком дії “з 19 серпня 2016 року до 19 серпня 2017 року”, тому відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових стягнень за здійснення ним 10 серпня 2016 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Не погодившись з прийнятою постановою, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при подачі заяви на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями позивачем вказано термін дії ліцензії з 10 серпня 2015 року по 09 серпня 2016 року, тому позивач знав, що останній день ліцензії закінчується 09 серпня 2016 року. Вказує, що з 10 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року в магазині не було ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
В процесі апеляційного розгляду Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області заявило клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт господарювання 15 листопада 2011 року, що стверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців(а.с.9).
08 серпня 2015 року ГУ ДФС у Волинській області ФОП ОСОБА_1 на місце торгівлі у магазин, який знаходиться за адресою Волинська обл., Горохівський район, с. Антонівка, вул. Центральна, 17 видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії АЕ №692784 терміном дії “з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року”(а.с.12).
На підставі наказу №1293 від 27 жовтня 2016 року “Про проведення фактичної перевірки”, направлень на перевірку від 27 жовтня 2016 року №0000589 та №0000590 (а.с.6,28) працівниками Головного управління ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину, який знаходиться за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Антонівка, вул. Центральна, 17, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами вказаної перевірки складено акт №03/177/40-01/НОМЕР_1 від 08 листопада 2016 року(а.с.10-11), згідно якого під час перевірки посадовими особами органу ДФС встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії 10 серпня 2016 року, що є порушенням вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
На підставі акта перевірки №03/177/40-01/НОМЕР_1 від 08 листопада 2016 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №00000224-40 від 19 грудня 2016 року, яким до відповідача застосовано фінансові санкції за роздрібну торгівлю алкогольним напоями без ліцензії у розмірі 17 000,00 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями Податкового кодексу України. Крім того, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» також визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України фактична перевірка проводиться за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, зазначених у направленні. При пред'явленні направлення платнику податків або його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по-батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Згідно із ч. 13 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, для застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за допущення такого порушення, як торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, у визначеному законодавством порядку, має бути встановлено факт відсутності вказаної ліцензії.
Судом першої інстанції встановлено, що у позивача була наявна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЕ № 692784 строком дії з 10 серпня 2015 року по 10 серпня 2016 року та діюча ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АС №002540, строком дії з 19 серпня 2016 року по 19 серпня 2017 року.
З акту перевірки слідує, що під час перевірки посадовими особами органу ДФС встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії 10 серпня 2016 року, що є порушенням вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не встановлено норми яка б визначала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування цього Закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно із ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Частиною 1 ст. 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дія ліцензії серії АЕ № 692784 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями закінчується 10 серпня 2016 року о 23:59.
З наведеного слідує, що 10 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_1 не здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, оскільки така діяла станом на 10 серпня 2016 року.
Враховуючи вищенаведене, позивач здійснюючи торгівлю алкогольними напоями 10 серпня 2016 року не порушив вимог Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому застосування відповідачем санкцій за порушення вимог ст. 15 цього Закону у розмірі 17000,00 грн. є безпідставним.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року № 00000224-40 є протиправним.
Колегія суддів також вважає помилковими доводи відповідача, наведені ним у клопотанні, про порушення ФОП ОСОБА_1 норм частини 5 ст. 99 та ст. 100 КАС України, зокрема щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду та необхідності залишення позову без розгляду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.
Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.
Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов’язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов’язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Визначений аналізованою законодавчою нормою обов’язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.
Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.
Таким чином, обов’язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов’язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.
Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.
При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов’язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Абзацом першим пункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення грошових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Таким чином, рішення від 19 грудня 2016 року № 00000224-40 може бути оскаржене протягом 1095 днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що при зверненні до суду позивачем не було пропущено строк для звернення з позовом про оскарження рішення про застосування штрафних фінансових санкцій.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі № 803/350/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
ОСОБА_3
судді
ОСОБА_4
ОСОБА_5
