ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2017 року
Справа № 803/350/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Арендарчука О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 19 грудня 2016 року №00000224-40 до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 17 000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки роздрібну торгівлю алкогольними напоями він здійснював на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк серії НОМЕР_2, терміном дії «з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року». Посилаючись на ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, вважає, що строк дії зазначеної ліцензії становить з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року включно, тобто позивач правомірно здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями 10 серпня 2016 року - в останній день строку дії ліцензії.
З наведених підстав позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40 у розмірі 17000,00 грн.
Відповідач у письмових запереченнях проти адміністративного позову №40/9/03-20-40-01-50 від 24 березня 2017 року та в судовому засіданні позовних вимог не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, керуючись тим, що позивачем було придбано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії НОМЕР_2, яка була дійсна «з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року» та діючу ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії НОМЕР_3 терміном дії «з 19 серпня 2016 року до 19 серпня 2017 року»ж. В період з 10 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року у позивача на місце торгівлі у магазині, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 була відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Перевіркою Z-звітів електронного журналу реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) встановлено факт реалізації алкогольних напоїв 10 серпня 2016 року без наявності ліцензії, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-BP від 19 грудня 1995 року (далі - Закон №481/95). У зв'язку із виявленими порушеннями чинного законодавства контролюючим органом правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1, фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. на підставі частини другої статті 17 Закону №481/95.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов заперечив з мотивів, наведених у письмових запереченнях, та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання 15 листопада 2011 року, що стверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с.9).
08 серпня 2015 року ГУ ДФС у Волинській області ФОП ОСОБА_1 на місце торгівлі у магазин, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії НОМЕР_2 терміном дії «з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року» (а.с.12).
На підставі наказу №1293 від 27 жовтня 2016 року "Про проведення фактичної перевірки", направлень на перевірку від 27 жовтня 2016 року №0000589 та №0000590 (а.с.6,28) працівниками Головного управління ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами вказаної перевірки складено акт №03/177/40-01/НОМЕР_1 від 08 листопада 2016 року (а.с.10-11).
Відповідно до вказаного акту під час перевірки посадовими особами органу ДФС встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії 10 серпня 2016 року, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
На підставі акта перевірки №03/177/40-01/НОМЕР_1 від 08 листопада 2016 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №00000224-40 від 19 грудня 2016 року, яким до відповідача застосовано фінансові санкції за роздрібну торгівлю алкогольним напоями без ліцензії у розмірі 17 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом №481/95.
Відповідно до частини тринадцятої статті 15 цього Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно зі статтею 1 Закону №481/95 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (пункт 2.1 Рекомендацій щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджених наказом ДФС України від 24 жовтня 2014 року №213).
Як встановлено судом, позивач мав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії НОМЕР_2 зі строком дії «з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року» та має діючу ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями бланк серії НОМЕР_3 зі строком дії «з 19 серпня 2016 року до 19 серпня 2017 року».
Статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-III та постановою Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2009 № 1755 встановлені термін використання ліцензій та порядок оплати за користування ліцензією.
У той же час, суд звертає увагу, що спеціальним законом з питань ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.
Згідно з частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі №К/800/26908/16 та від 14 січня 2013 року у справі №К/24432/16.
Суд не погоджується з поясненнями представника відповідача, що термін дії ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями визначається одним роком, а останній день її дії - є день, що передує даті, визначеній у ліцензії.
Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає суду підстави для висновку, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку, а саме 10 серпня 2016 року.
Згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність винесення рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових стягнень за здійснення ним 10 серпня 2016 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а, відтак, рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40 є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід присудити судовий збір в сумі 640,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №0.0.719809563.1 від 06 березня 2017 року (а.с.2).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 19.12.2016 року №00000224-40.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2017 року
Головуючий -суддя Т.М. Димарчук
