Справа №489/6399/16-ц 03.07.2017 03.07.2017 03.07.2017
Провадження №22-ц/784/1336/17
Справа № 489/6399/16-ц
Провадження № 22 Ц- 784/1336/ 17 Головуюча першої інстанції: Тихонова Н.С.
Категорія - 05 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2017 р., липня місяця, 03 дня м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Серебрякової Т.В.
ОСОБА_2
із секретарем: Богуславською О.М.
з участю:
представника
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційними скаргами
Міністерства інфраструктури України та ПАТ «Українська залізниця» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2017 р. та додаткове рішення того ж суду від 26.04.2017 р., у справі за
позовом
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Миколаївської міської ради, ДП «Одеська залізниця» та Міністерства інфраструктури України про визнання права власності на квартиру, надану в порядку поліпшення житлових умов,
встановила:
26.12.2016 р. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до Миколаївської міської ради, ДП «Одеська залізниця» та Міністерства інфраструктури України про визнання права власності на квартиру, надану в порядку поліпшення житлових умов.
Позивачі зазначали, що відповідно до умов трудової угоди №23, яка була укладена 16.06.2010 р. між ОСОБА_4 та Державним підприємством «Одеська залізниця» підприємство зобов’язалося забезпечити ОСОБА_4 разом з сім’єю, позачергово, за рахунок власних коштів житловим приміщенням відповідно до «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов»
Спільною постановою керівництва ДП «Одеська залізниця» і президії профспілки підприємства від 21.11.2011 р., придбана у власність Міністерства транспорту України та передана у повне господарське відання ДП «Одеська залізниця» двохкімнатна квартира розподілена для сім’ї ОСОБА_4.
Рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 1344 від 21.12.2011 р. зазначена квартира надана у користування ОСОБА_4 разом з сім’єю у складі трьох осіб з видачею 28.12.2011 р. ордера на заселення № 104 серія 000003
Посилаючись на те, що ні міська рада ні власник квартири не надають дозвіл на її приватизацію позивачі просили про задоволення позову.
В подальшому ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2017 р. замінено відповідача ДП «Одеська залізниця» на правонаступника ПАТ «Українська залізниця», а позивачі змінили підстави та предмет позову та просили зобов’язати ПАТ «Укрзалізниця» та Міністерство інфраструктури України надати дозвіл на приватизацію спірної квартири. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2017 р. ухвалено про покладення обов’язання на відповідачів щодо надання дозволу на приватизацію спірної квартири.
Цим же рішенням ухвалено про відмову у задоволенні позову до Миколаївської міської ради.
Додатковим рішенням від тієї ж дати ухвалено про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Міністерство інфраструктури України ставить питання про скасування рішення та додаткового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо юрисдикції спору та порушення норм матеріального права і невідповідність висновків суду дійсним обставинам спору.
ПАТ «Українська залізниця» в своїй апеляційній скарзі також ставить питання про скасування рішення та додаткового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом юрисдикції спору та відсутність правових підстав для покладення на Товариство відповідного обов’язку.
Перевіряючи законність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивачів щодо покладення на відповідачів обов’язку надати згоду на приватизацію квартири, суд вихлодив з доведеності права позивачів на приватизацію житла, яке входить до державного житлового фонду та є об’єктом приватизації.
Крім того, суд вважав, що покладення на відповідачів відповідного зобов\’язання є єдиним єфективним способом захисту права на приватизацію спірного житла.
Але з останнім висновком суду погодитись неможливо оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам закону.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України та ст..ст. 15, ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у спосіб, який визначено законом.
У статті 16 ЦК України наведено перелік способів захисту права або інтересу.
Відповідно до приписів частини другої цієї статті суд може захистити право або правовий інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до змісту норм цієї статті, наведений у ній перелік способів захисту права не є виключним, тобто особа має право на такий спосіб захисту права, який не буде суперечити закону та сприятиме ефективному відновленню порушеного права.
Звертаючись до суду за захистом порушеного права особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України.
Відповідно до приписвів ст., ст. 80, 81, 82 ЦК України, кожна юридична особа, як приватного так і публічного права, яка створена і зареєстрована в установленому законом порядку наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю та діє виключно на підставі і в межах повноважень визначених Конституцією, законом або статутом.
Юридична особа не може бути примушена до вчинення дій, які не передбачені законом або статутом на підставі яких вона створена та якими визначено їх правовий статус.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 1344 від 21.12.2011 р. за клопотанням керівництва ДП «Одеська залізниця», який є уповноваженим власником житлового фонду, у постійне користування ОСОБА_4 разом з сім’єю у складі трьох осіб надана трьохкімнатна квартира з видачею 28.12.2011 р. ордера на заселення.
В подальшому позивачем укладено з ОСББ договір про надання комунальних послуг ( а.с. -8-11, 14-17, 27)
Квартира не увійшла до складу статутного фонду ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника ДП «Одеська залізниця», але перебуває на його балансі на праві повного господарського відання ( а.с.20)
Відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII ( далі - Закон№ 2482-XII) право на приватизацію квартир державного житлового фонду з використанням житлових чеків мають громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах або перебували на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Згідно зі ст. 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління об’єктами державної власності, що не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця» та його акціями провадяться Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізаціє державну політику у сфері транспорту- Міністерством інфраструктури.
З матеріалів звернень ОСОБА_4 до Міністерства інфраструктури та ПАТ «Українська залізниця» вбачається, що відповідачі не заперечують права позивача на приватизацію квартири, в той же час, вони посилаються на відсутність у складі ПАТ «Укрзалізниця» відповідного органу, утвореного в межах повноважень наданих Статутом для здійснення питань приватизації державного житлового фонду та на те, що Міністерством інфраструктури розроблено та передано на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови «Про затвердження порядку розпорядження майном ПАТ «Укрзалізниця».
Цей порядок, зокрема регулює питання розпорядження майном Товариства, яке не увійшло до його статутного капіталу.
Таким чином на час вирішення спору Кабінетом Міністрів України не врегульовано порядок розпорядження майном, яке не увійшло до статутного капіталу товариства та відповідно не визначено повноваження відповідних органів приватизації.
Вирішуючи спір способом, який обрано позивачами, суд не звернув уваги на те, що такий спосіб порушує права юридичних осіб, оскільки вимагає від них вчинення дій, які не врегульовані Статутом Товариства та відповідними нормативними актами.
В той же час, реалізація наявного у позивачів права на приватизацію житла не може бути поставлена в залежність від того, коли відповідачами буде вирішено в нормативному порядку питання розпорядження майном, яке не увійшло до статутного капіталу уповноваженого власника.
І за таких обставин право позивачів на приватизацію квартири може бути захищене іншим способом, який не буде порушувати вимоги закону та законні інтереси юридичних осіб у повному віданні яких знаходиться державний житловий фонд.
Оскільки суд при вирішенні спору цих обставин справи та вимог закону не врахував, то його рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню разом з додатковим рішенням, відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України та публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2017 р. в частині вирішення позову до ПАТ «Українська залізниця» та Міністерства інфраструктури України та додаткове рішення того ж суду від 26.04.2017 р. – скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ПАТ «Українська залізниця» та Міністерства інфраструктури України про покладення зобов’язання щодо надання дозволу на приватизацію квартири. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2017 р - залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.В. Серебрякова
ОСОБА_2
