26.04.17
Справа № 489/6399/16-ц
Номер провадження 2/489/748/17
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 квітня 2017 року
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого - судді Тихонової Н.С.,
при секретарі - Бреженюк Н.С.,
за участю:
представника позивачів - ОСОБА_1,
представника ПАТ «Українська залізниця» - Статкевської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,Міністерства інфраструктури України про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2016 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись з позовом до Миколаївської міської ради, ПАТ «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України. Вказували на те, що наказом ДП «Одеська залізниця» № 246/нок від 21.06.2010 р. позивача ОСОБА_3 було призначено на посаду начальника пасажирського вагонного депо м. Миколаєва Одеської залізниці з наданням житла у м. Миколаєві згідно чинного законодавства. В подальшому ДП «Одеська залізниця» було виділено кошти та придбано квартиру АДРЕСА_1 для подальшого проживання в ній сім'ї позивача. В грудні 2011 р. позивачам був виданий ордер на вищевказану квартиру та вони вселились до неї. В подальшому позивачі неодноразово звертались до Миколаївської міської ради, ДП «Одеська залізниця», ПАТ «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України з вимогою про приватизацію спірної квартири, однак відповідачі ухиляються від проведення приватизації житла, чим порушують права позивачів.
Посилаючись на вищевикладене, позивачі просять суд спонукати ПАТ «Укрзалізниця», Міністерство інфраструктури України надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивачів заявлені вимоги підтримав.
Представник Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник ПАТ «Українська залізниця» в судовому засіданні позов не визнала посилаючись на те, що ПАТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є власником або розпорядником спірного майна.
Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Трудової угоди № 23 від 16.06.2010 р. укладеної між керівництвом Одеської залізниці в особі начальника Одеської залізниці Левицького І.Ю., президією Дорпрофсожу в особі голови Прокопенка А.Г., начальником Шевченківського будівельно-монтажного експлуатаційного управління та ОСОБА_3 було встановлено, що при згоді ОСОБА_3 працювати на посаді начальника вагонного депо м. Миколаїв Одеської залізниці, керівництво Одеської залізниці і Одеський Дорпрофсож зобов'язуються згідно п. 49 «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових приміщень», забезпечити ОСОБА_3 після року роботи на запропонованій посаді та членів його родини позачерговим житловим приміщенням у м. Миколаєві за нормами згідно з чинним законодавством за рахунок коштів Одеської залізниці.
Згідно Наказу №246/нок від 21.06.2010 р. Одеської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України ОСОБА_3 призначено на посаду начальника пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці з наданням житла у м. Миколаїв згідно чинного законодавства та відповідно до п. 49 «Правил обліку громадян…», та звільнено його з посади начальника Шевченківського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №5 Одеської залізниці з 22.06.2010 р.
Відповідно до Постанови керівництва Одеської залізниці і президії Дорпрофсожу № Н-6/344 (П-1/261) від 28.10.2011 р. на підставі вказаних Трудової угоди та Наказу виділено кошти у сумі 445 500 грн. 00 коп. для придбання двокімнатної квартири загальною площею 65,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого розподілу начальнику пасажирського вагонного депо Миколаїв Одеської залізниці ОСОБА_3 на склад родини три особи (дружина - ОСОБА_4, донька - ОСОБА_5.). Також виділено кошти для сплати податків та усіх витрат, пов'язаних з нотаріальним укладенням договору згідно з наданими рахунками.
31.10.2011 р. між ОСОБА_10 та ДП «Одеська залізниця» був укладений Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_10 відчужила ДП «Одеська залізниця» квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.
Згідно Витягу про державну реєстрацію прав вказана квартира належить Державі в особі Міністерства транспорту України та знаходиться в повному господарському віданні Одеської залізниці.
У відповідності до Постанови керівництва Одеської залізниці і президії Дорпрофсожу № Н-6/369 (П-2/285) від 21.11.2011 р. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 надано позачергово, згідно п. 49 «Правил обліку громадян…» та трудовою угодою, начальнику пасажирського вагонного депо Миколаїв ДП «Одеська залізниця» ОСОБА_3 на склад родини три особи: він, дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_5
При цьому ДП «Одеська залізниця» звернулось до Миколаївського міського голови ОСОБА_13 з проханням затвердити зазначену постанову від 21.11.2011 р. про надання житлової площі родині ОСОБА_3 і видати ордер.
Згідно Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. №1344 надано згідно зі списком ДП «Одеська залізниця» ОСОБА_3, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 35,5 кв.м., на склад сім'ї із 3 осіб (він, дружина, донька).
Також 28.12.2011 р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ОСОБА_3 був виданий Ордер № 104 серії 000003 на право заселення до житлового приміщення вищевказаної квартири позивача та його родини.
В 2014 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з заявою про приватизацію наданої його родині квартири.
Однак згідно Повідомлення Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради за № І-58/10.01-05 від 19.03.2014 р. вбачається, що заяву позивача було розглянуто та повідомлено йому, що прийняття рішення про з питання щодо приватизації квартири АДРЕСА_1, не належить до повноважень управління, оскільки ця квартира є власністю держави в особі Міністерства транспорту України та перебуває повному господарському віданні Одеської залізниці.
Позивач звертався до ДП «Одеська залізниця» з заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, в якій він проживає разом зі своєю родиною.
Проте згідно Відповіді ДП «Одеська залізниця» від 07.08.2015 р. вбачається, що на час звернення позивача проводилась процедура формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», яке є правонаступником ДП «Одеська залізниця», тому до завершення процедури утворення ПАТ «Українська залізниця» заборонено вчинення будь-яких дій та прийняття управлінських рішень, які можуть привести до відчуження майна залізниці. В зв'язку з цим до закінчення процедури реформування залізничної галузі надати дозвіл на приватизацію квартири правових підстав немає.
25.09.2015 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Департаменту майнових та земельних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України з заявою про надання дозволу на приватизацію спірної квартири.
Відповідно до Повідомлення Департаменту від 08.10.2015 р. вбачається, що квартира АДРЕСА_1 обліковується на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Вагонне депо Миколаїв» Одеської залізниці та закріплена за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання. Однак питання щодо приватизації позивачами вказаної квартири відноситься до компетенції Міністерства інфраструктури України.
05.09.2016 р. ОСОБА_3 знову звернувся до ПАТ «Укрзалізниця» зі зверненням про приватизацію квартири, в якій він проживає разом зі своєю родиною.
Однак згідно Відповіді від 22.09.2016 р. позивачу повідомлено, що квартира належить до Державного житлового фонду, та дозвіл на її приватизацію може бути наданий лише органом управління державним майном - Міністерством інфраструктури України.
05.10.2016 р. ОСОБА_3 звернувся до Міністра інфраструктури України з листом, відповідно до якого просив вирішити питання щодо приватизації квартири, наданій йому ДП «Одеська залізниця» на підставі ордеру № 104 про надання квартири на склад родини з трьох осіб.
Згідно Листа Міністерства інфраструктури України від 07.12.2016 р. вбачається, що квартира, в якій проживає позивач з родиною не увійшла до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» та наразі розроблено проект Постанови КМУ «Про затвердження порядку розпорядження майном ПАТ «Українська залізниця», яким передбачено порядок розпорядженням майном Товариства, яке не увійшло до статутного капіталу. В зв'язку з чим підстави для погодження приватизації вищезазначеної квартири - відсутні.
Відповідно до Довідки ОСББ «Херсонське шосе» № 138 від 11.10.2016 р. ОСОБА_3 разом зі своєю родиною - дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_15 проживають у квартирі АДРЕСА_1. Іншого житла не мають, та у відповідності до вимог Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" мають право на приватизацію житла, у якому проживають.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно з ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу України гарантуються житлові права громадян, зокрема право на приватизацію житла.
Згідно положень ст. 1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Відповідно до п.п.4, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст.5, ст. 8 вказаного Закону наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Статтею 15 та 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачами не було в повному обсязі вжито заходів щодо вирішення питання про приватизацію житла позивачами, іншим чином захистити права позивачів неможливо, суд вважає, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 14, 30, 60, 62, 123, 212, 214 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов`язати Публічне акціонерне товариство«Укрзалізниця», Міністерство інфраструктури України надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.С. Тихонова
