ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2017 року
Львів
№ 876/5940/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зарахування стажу роботи за апеляційною скаргою Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 24.11.2017 року звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Бережанське ОУПФУ) про визнання права на зарахування до стажу роботи період з 10 серпня 1976 року по 20 липня 1977 року у Бережанському міжколгоспному райкомунгоспі та період з 21 серпня 2000 року по 28 лютого 2002 року по догляду за перестарілою та зобов'язання зарахувати до стажу роботи вказані періоди.
Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до його трудового стажу період роботи з 10 серпня 1976 року по 20 липня 1977 року у Бережанському міжколгоспному райкомунгоспі та період з 21 серпня 2000 року по 28 лютого 2002 року по догляду за перестарілою особою.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Бережанське ОУПФУ оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не було взято до уваги, що оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів про роботу в Бережанському міжколгоспному райкомунгоспі, підстав для зарахування даного періоду немає. Крім того, позивач здійснював догляд з 21.08.2000 року по 28.02.2002 року за перестарілою без висновку медичного закладу.
Виходячи з вищевикладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 досягнувши 60-ти річного віку, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 19 квітня 2016 року подав до Бережанського ОУПФУ заяву для призначення пенсії по віку.
19 квітня 2016 року пенсія позивачу була призначена із врахуванням його страхового стажу 34 роки 6 місяців та 18 днів. При розрахунку пенсії відповідачем до його стажу не зараховано період роботи з 10 серпня 1976 року по 20 липня 1977 року у Бережанському міжколгоспному райкомунгоспі та період з 21 серпня 2000 року по 28 лютого 2002 року по догляду за перестарілою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З приводу врегулювання вищевказаного питання в позасудовому порядку позивач 04 жовтня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування вищевказаних періодів до стажу його роботи. Однак, 12 жовтня 2016 року Бережанське ОУПФУ листом за № 26/М-11 відмовило позивачу у зарахуванні вищевказаних періодів до стажу роботи. Мотивом відмови послужило те, що дата прийняття позивача на роботу у Бережанський міжколгоспний райкомунгосп зазначена 10 серпня 1976 року, а підставою внесення вищевказаного запису у трудову книжку є наказ № 51 від 09 серпня 1977 року, тобто через рік після фактичного прийняття на роботу. Крім цього, у вищевказаній відмові відповідача позивачу не зараховується час догляду за пенсіонером, так як відсутнє заключення ЛКК.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно відмовив позивачу у зарахуванні стажу для обчислення пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки і згідно цих записів позивач в період з 10 серпня 1976 року по 20 липня 1977 року працював шофером легкового автомобіля у Бережанському міжколгоспному райкомунгоспі (а.с. 5-7).
Факт того, що вказаний період є частиною загального трудового стажу підтверджується також показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допитаних у судовому засіданні судом першої інстанції, які приведені судом першої інстанції до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від дачі показань за ст.ст. 384, 385 КК України, що підтверджується їхніми підписами (а.с. 28-31), тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про відсутність належних доказів праці позивача у період з 10 серпня 1976 року по 20 липня 1977 року спростовуються наявними у матеріалах справи документами, які є доказами в розумінні ст. 69 КАС України.
Щодо періоду догляду за перестарілою з 21 серпня 2000 року по 28 лютого 2002 року, то слід зазначити наступне.
Згідно із вимогами п. «ж» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до п. «є» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду.
Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Крім того, зазначені позивачем обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: 1) довідкою управління соціального захисту населення Бережанської районної державної адміністрації від 23.09.2016 р. №2864/01-09 про те, що він дійсно перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення як одержувач компенсацій по догляду за перестарілою ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 21.08.2000 р. по 28.02.2002 р. без заключення ЛКК; 2) актом обстеження на факт догляду за перестарілим Шибалинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області № 297/11-07 від 08.04.2016 р. про те, що ОСОБА_1 здійснював догляд за перестарілою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, надавав їй допомогу.
Згідно даних доказів підтверджено, що позивач отримував компенсаційні виплати за те, що він здійснював догляд за престарілою.
Згідно зі статтею 11 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом 1 групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу ), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Зі змісту ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, позивач отримував компенсацію як особа, що здійснює догляд за престарілою, свідчить про те, що він відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушені права ОСОБА_1 підлягають захисту, шляхом зобов'язання Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до його трудового стажу період роботи з 10 серпня 1976 року по 20 липня 1977 року у Бережанському міжколгоспному райкомунгоспі та період з 21 серпня 2000 року по 28 лютого 2002 року по догляду за перестарілою особою.
Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, ст. 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року у справі № 593/1452/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 26 червня 2017 року.
