донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.06.2017 справа №908/455/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від позивача: від відповідача: від третьої особи:
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за довіреністю №02 від 05.01.2016 р. ОСОБА_6М, особисто ОСОБА_7 – представник за довіреністю №31 від 17.05.2017 р. не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду
Запорізької області
від
24.04.2017р.
у справі
№908/455/17 (суддя: Федорова О.В.)
за позовом
Селянського (фермерського) господарства “ОСОБА_6М.” с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область
до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області м. Запоріжжя Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область
про
визнання незаконною відмову відповідача в поновленні договору оренди землі від 29.04.2006 р. (зареєстрованого 07.02.2007 р. за №040726000001) та укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії зазначеного договору оренди землі ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року Селянське (фермерське) господарство “ОСОБА_6М.” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконною відмову відповідача в поновленні договору оренди землі від 29.04.2006р. та укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.04.2006р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.03.2017 р., у відповідності до вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вільнянську районну державну адміністрацію Запорізької області.
18.04.2017 р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла уточнена позовна заява № 416 від 14.04.2017 р., відповідно до прохальної частини якої позивач просить суд визнати незаконною відмову відповідача від 06.02.2017 року № 27-8-0.61-667/2-17 в поновленні договору оренди землі від 29.04.2006 року, укладеного 29 квітня 2006 року між Вільнянською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством “ОСОБА_6М.” (зареєстрованого 07 лютого 2007 року за № 040726000001); укласти додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29 квітня 2006 року (зареєстрованого 07 лютого 2007 року за № 040726000001) - умови якої додаються.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.04.2017 р. по справі №908/455/17 позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства “ОСОБА_6М.” с. Михайлівка, Запорізька область задоволено. Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 06.02.2017р. № 27-8-0.61-667/2-17 в поновлені договору оренди землі від 29 квітня 2006 року, укладеного 29.04.2006р. між Вільнянською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством “ОСОБА_6М.”. (зареєстрованого 07.02.2007р. за № 040726000001). Визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.04.2006р. (зареєстрованого 07.02.2007р. за № 040726000001) між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (ідентифікаційний номер 39820689) та селянським (фермерським) господарством “ОСОБА_6М.” (ідентифікаційний номер 19275892) у наступній редакції. (Текст редакції викладений в рішенні) - (т.2, а.с. 7-13)
Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2017 р. по справі №908/455/17, за змістом якої останній просить скасувати рішення господарського суд Запорізької області від 24.04.2017 р. по справі №908/455/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права за висновками суду, які не відповідають фактичним обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Скаржник посилається на те, що С(Ф)Г “ОСОБА_6М.” під час звернення до Головного управління, не в повному обсязі довело та не обґрунтувало свої вимоги в частині наявності у нього переважного права на поновлення договору оренди в зв’язку з належним виконанням ним своїх обов’язків за умовами договору, у відповідності до вимог ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Суд першої інстанції визнав укладеною додаткову угоду, яка уповноваженою особою Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області не підписувалась та відповідно у передбачений законом спосіб не реєструвалась.
Скаржник вважає, що судом порушено норми процесуального права - ч.4 ст.22 ГПК України прийнявши до розгляду уточнену позовну заяву позивача від 14.04.2017 р. вих.№426 після початку розгляду господарським судом справи по суті.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2017 р. визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя – Москальова І.В., судді Мартюхіна Н.О., Сгара Е .В.
На поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області м.Запоріжжя надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату суду №935 від 06.06.2017р. по справі №908/455/17 у зв’язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_8, для розгляду клопотання про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/455/17.
Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 06.06.2017р. визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя – Москальова І.В., суддів – Сгара Е.В., Малашкевич С.А.
07.06.2017 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення(№515 від 02.06.2017 р.) на апеляційну скаргу , за змістом яких останній просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області м.Запоріжжя залишити без задоволення, рішення господарського суду від 24.04.2017 р. по справі №908/455/17 залишити без змін. Судова колегія розглянула заперечення та долучила до матеріалів справи.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позицію, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу №515 від 02.06.2017 р.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі. Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно до вимог ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції за клопотанням відповідача.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2017 року відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
29.04.2006 року між Вільнянською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством “ОСОБА_6М.” укладено договір оренди землі (надалі договір).
Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 17,6000 га, з них: контур (поля) № 99 рілля земельного запасу площею - 7,0000 га; контур (поля) № 322 рілля земельного запасу площею - 9,1000 га; контур (поля) № 332 рілля резервного фонду площею - 1,5000 га на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка знаходиться за адресою: землі Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено терміном на 10 (десять) років.
Пунктом 44 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір оренди землі 29.04.2006р. посвідчено приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за №1087, та 07.02.2007р. договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП “ЦДЗК” за № 040726000001 (том 1 а.с.17) .
Таким чином, з врахуванням приписів п.8 та п. 44 договору, договір діяв до 07.02.2017р.
На виконання умов договору сторонами підписаний ОСОБА_5 прийому-передачі об’єкта оренди від 29.04.2006р.
У пункті 8 договору оренди землі сторони домовились, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням від 06.04.2016р. № 96, за 10 місяців до закінчення строку дії договору оренди, в якому просив поновити термін дії договору оренди землі строком на 10 років для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Лист-повідомлення позивача одержаний ГУ Держгеокадастра у Запорізької області 08.04.2016р. (на заяві міститься відповідна відмітка вх. номер 1584/0/1-16). До заяви позивача була додана додаткова угода про поновлення договору та внесення зміни щодо збільшення розміру орендної плати до договору оренди землі.
Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області 10.05.2016р., за результатами розгляду заяви позивача від 06.04.2016 р., направило позивачу лист-повідомлення № 27-8-0.41-3797/2-16, в якому позивачу вказало, що лист-повідомлення від 06.04.2016р. № 96 та документи, які надані до нього не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов’язків за умовами договору; не надано документів на підтвердження проведення агрохімічного паспортизації земельної ділянки. Внаслідок чого відсутні правові підстави для поновлення (продовження) договору оренди землі від 29.04.2006р. та укладання додаткової угоди до нього. У зв’язку з вищевказаним, переважне право на поновлення договору вважається втраченим, у зв’язку з чим договір буде вважатися припиненим 08.02.2017р.
Маючи намір продовжити дію договору, позивач повторно звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 28.07.2016 р. № 125 з проханням підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 29.04.2007р., проект додаткової угоди було додано до листа.
Відповідач у відповіді № 27-8-0.4-6221/2-16 від 15.08.2016 р. зазначив, що питання щодо продовження строку дій договору оренди землі вже розглядалося, обґрунтована відповідь була надана заявнику. Додатково зазначено, що відповідно до ч. 9 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі” відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді.
27.12.2016р. позивач втретє направив на адресу відповідача лист-повідомлення № 330 з проханням поновити термін дії договору оренди землі, укладений 29.04.2006р., реєстраційний номер 04072600001 від 07.02.2007р. на тих самих умовах строком на 10 років. До заяви додані ксерокопія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів платежів, що контролюються органами фіскальної служби, копію договору оренди землі, проект додаткової угоди.
Відповідач у відповіді № 27-8-0.61-667/2-17 від 06.02.2017р. зазначив наступне: Головне управління повідомляє, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними позивачем в листі-повідомленні та в проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 29.04.2006р., зареєстрованого 07.02.2007 № 040726000001, у зв'язку з чим договір оренди землі буде вважатися припиненим 08.02.2017 року. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Не погодившись з зазначеною відмовою, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Огляд чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” постановлено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).
Враховуючи наведене, після укладення між Вільнянскою районною державної адміністрацією (орендодавець) та позивачем. (орендар) договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві.
Як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів (у т.ч. наведених вище), змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі яким є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ч. 1 - 4 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Згідно з п. 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Матеріали справи містять докази неодноразового звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, враховуючи приписи діючого законодавства та умови договору, з проханням продовжити строк дії договору шляхом підписання додаткової угоди. До заяви позивача було додано додаткову угоду про поновлення договору та договір оренди землі.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у задоволенні прохання позивача про продовження строку дії договору оренди землі, відповідач посилався на недоведеність орендарем належного виконання обов’язків за умовами договору.
В свою чергу, пунктом 31 договору встановлені обов’язки орендаря, зокрема, сторонами узгоджено, що орендар зобов’язаний виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом, договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення та умов договору, дотримуватися при цьому вимог чинного земельного законодавства державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; використовувати орендовану земельну ділянку, не допускаючи погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї діяльності; після закінчення строку договору продовжити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані. Обов'язки землекористувачів також визначені статтею 96 Земельного кодексу України.
Будь-яких доказів на підтвердження фактів порушення орендарем (землекористувачем) покладених на нього обов’язків, відповідачем суду не надано.
Довідка Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області № 3490/10/0806-07-013, яка була додана і до листів –повідомлень позивача до відповідача свідчить, що С(Ф)Г “ОСОБА_6М.” своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата за договором (т.1 а.с.46).
Вільнянською районної державною адміністрацією (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у даній справі) в письмових поясненнях, підтверджено належне виконання С(Ф)Г “ОСОБА_6М.” обов’язків, як орендаря земельної ділянки.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Стаття 33 ЗУ “Про оренду землі” зобов’язує особу, яка бажає продовжити дію договору оренди, надати лише лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди до нього. Надання інших документів, в тому числі і агрохімічного паспорту, відповідно і вимагання їх у орендаря органом державної влади є безпідставним в силу Конституції та чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі” саме на орган державної влади покладений обов’язок узгодити з орендарем істотні умови, перевірити факти належного використання земельної ділянки тощо.
Відповідач доказів протиправної поведінки позивача під час дії договору оренди землі від 29.04.2006 р. суду не надав; позицію позивача щодо належного виконання зобов’язань за договором не спростував.
Відмовляючи у продовжені строку дії договору, про що позивачу направлений лист №27-8-0.667/2-17 від 06.02.2017р., відповідач не зазначив жодного порушення орендарем приписів діючого законодавства або умов договору. А лише зазначив, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними в листі-повідомлені та проекті додаткової угоди.
Проаналізувавши умови додаткової угоди, встановлено, що умови, викладені в ній, а саме: поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, відповідають вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі”. Таким чином, відповідачем не зазначено підстав, з яких позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі, та таких підстав не встановлено судом.
Позивач скористався наданим йому правом на продовження дії договору оренди землі та своєчасно повідомив орендодавця про наявність наміру в подальшому користування об’єктом оренди на тих самих умовах та на той самий строк, що визначені сторонами в договорі від 29.04.2006 р.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що орендар належно виконував обов'язки за умовами договору, своєчасно звернувся до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, а тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк та на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”.
Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно частини 11 статті 33 цього Закону України “Про оренду землі” відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Отже, законодавством прямо передбачено оскарження відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі у судовому порядку, тому у разі визнання такої відмови органу в судовому порядку незаконною, права землекористувача підлягають захисту, у відповідності до вищенаведених вимог закону, шляхом поновлення його порушених прав, що виникли в результаті такої відмови органу, у зв»язку з чим вимога про зобов’язання укласти додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.04.2006 р. обґрунтовано розглянута місцевим господарським судом та задоволена з врахуванням наступного .
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.
А відтак, способом захисту порушеного права є спонукання до укладення додаткової угоди, оскільки без її підписання сторонами та належного оформлення договір оренди землі не буде поновлений, тобто права та обов’язки особи не будуть у належній спосіб встановлені на новий термін.
Як вище зазначалось, зміст та умови додаткової угоди відповідають вимогам чинного законодавства, а саме приписам Закону України “Про оренду землі”, Цивільного кодексу України .
Місцевий господарський суд оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі докази, дійшов обгурнтованого висновку, що законні права позивача підлягають захисту шляхом визнання незаконною відмови Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 06.02.2017 р. № 27-8-0.62-665/2-17 в поновленні договору оренди землі від 29.04.2006 р. та укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії зазначеного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором від 29.04.2006 р., на строк десять років в редакції додаткової угоди, наданій позивачем до листа-повідомлення від 27.12.2016 р. № 331.
При викладенні резолютивної частини рішення місцевим господарським судом обґрунтовано враховано приписи статті 84 ГПК України та положення пункту 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” № 6 від 23.03.2012 р.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України та п.7 постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004р. не приймається до уваги, оскільки пред»явлення даного позову здійснено у відповідності до вимог статті 16 ЦК України, ст.33 Закону України «Про оренду землі» та під час розгляду даної справи суд оцінює дії та рішення відповідача на предмет їх законності та обґрунтованості, зокрема, аналізує правильність та правомірність зазначення орендодавцем підстав відмови у продовження дії договору; надає оцінку відповідності приписам діючого законодавства умов додаткової угоди, яка була запропонована орендарем для підписання відповідачу тощо. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Місцевий господарський суд врахувавши зміст Порядку ведення агрохімічного паспорта поля земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2011р. за № 1517/20255 , ст. 16 Закону України “Про охорону земель” , Указ Президента України від 02.12.1995р. № 1118 “Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення”, дійшов обґрунтованого в рішенні висновку про те, що право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки не може бути поставлене в залежність від наявності агрохімічного паспорту, оскільки орендар не є тим суб'єктом, який повинен забезпечити агрохімічну паспортизацію відповідної земельної ділянки, а частина 3 статті 33 ЗУ “Про оренду землі” не передбачає надання агрохімічного паспорту поля разом із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та проектом додаткової угоди.
Пропозиція позивача щодо збільшення розміру орендної плати висловлена у додатковій угоді, направленої до листа № 96 від 06.04.2016р, обґрунтовано не прийнята судом першої інстанції, оскільки подана позивачем за 10 місяців до закінчення строку дії договору та не є предметом оскарження у цій справі (а.с.90 том 1). Жодних спорів сторін щодо оплати орендних платежів у неналежному розмірі під час дії договору оренди, а також після відмов відповідача продовжити його дію, матеріали справи не містять. Відповідачем при відмові в продовжені дії спірного договору питання невідповідності орендної плати чинному законодавству не порушувалося.
Ствердження в апеляційній скарзі також на порушення місцевим господарським судом процесуальних норм – ч.4 ст.22 ГПК України не приймаються колегією суддів, оскільки заява позивача від 14.04.2017р. (а.с.88 том 1) не є заявою, що змінює предмет чи підстави позову. В пункті 3.11 Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", визначено, що в разі надходження до господарського суду заяв (клопотань) , зокрема «про уточнення» суд повинен розцінювати її, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи. Суд першої інстанції обґрунтовано розцінив, що по своїй суті дана уточнена позовна заява є додатковими поясненнями правової позиції позивача щодо заявлених позовних вимог. Додаткові пояснення позивача було прийнято судом першої інстанції та залучені до матеріалів справи.(т.1, а.с.88-90)
До того ж, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що ведення товарного сільськогосподарського виробництва на спірній земельній ділянці для позивача є його єдиним видом діяльності, яка забезпечує отримання прибутку, враховуючи специфіку яка зумовлена його місцезнаходженням та родом діяльності, у зв»язку з чим судом обґрунтовано врахована позиція Вільнянської районної Державної адміністрації Запорізької області щодо поновлення договору оренди землі саме з позивачем, оскільки ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором оренди.
Відповідно до протоколу наради із врегулювання конфліктних ситуацій щодо земельних відносин, яка відбулась у Запорізькій облдержадміністрації 14.12.2015 року, першим заступником голови облдержадміністрації ОСОБА_10, на якому був присутнім особисто в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_11 наголошено на необхідність поновлення договорів оренди та надання в оренду земель державної власності саме фермерським господарствам, підприємствам, що розташовані на території відповідної ради та які несуть основне соціальне навантаження, забезпечують робочими місцями місцевих жителів та наповнюють місцеві бюджети. За результатами зазначеної наради. Головному управлінню Держгеокадасру у Запорізькій області доручено при поновленні договорів оренди земельних ділянок суворо дотримуватись норм Закону України “Про оренду землі”.
Крім того, відповідно до протоколу наради щодо вирішення земельних питань, яка відбулась 24.12.2015р. в облдержадміністрації, в тому числі за участі прокурора Запорізької обласні, начальника ГУНП України у Запорізькій обласні встановлено факти: щодо безпідставних відмов територіальних органів Держгеокадастру у погодженні та затвердженні землевпорядної документації з надуманих причин; щодо безпідставних відмов в поновленні договорів оренди землі державної власності сільськогосподарського призначення.
Колегія судів апеляційного господарського суду вважає за необхідне також зазначити,що згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2017 року у справі №908/455/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2017 р. у справі №908/455/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2017 р. у справі №908/455/17 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий І.В. Москальова
Судді С.А. Малашкевич
ОСОБА_3
