ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2017 року
Львів
№ 876/4537/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 27.02.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
В С Т А Н О В И Л А:
26.01.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР № 266040 від 05.01.2017р. по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі - закрити (а.с.2).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 27.02.2017р. заявлений позов задоволено; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 266040 від 05.01.2017р., якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., скасовано (а.с.15 і на звороті).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати (а.с.17-20).
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, хоча такий перебував 27.02.2017р. в приміщенні суду. Вина позивача у вчиненні правопорушення повністю стверджується відеозаписом з автомобільного реєстратора, який встановлено у патрульному автомобілі. Вказаним приладом зафіксовано проїзд керованого позивачем транспортного засобу на сигнал світлофора, що забороняє рух (червоний). Також винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення складена із дотриманням вимог КУпАП.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови АР № 266040 від 05.01.2017р., винесеної інспектором Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Матвіївим М.Т., о 13 год. 40 хв. 05.01.2017р., позивач, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Тоуран», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив у м.Тернополі на вул.Л.Українки, 14, рух на заборонений сигнал світлофора - червоне світло, чим порушив п.8.7.3 (е) ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.4).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірна постанова серії АР № 266040 від 05.01.2017р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення (окрім фрагменту відео з камери № 000581).
Однак, на вимогу суду доказів вчинення порушення ПДР, зокрема, матеріалів відеофіксації, відповідач не надав, а тому останнім фактично не доведено наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказів колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП:
ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
ст.251 - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Посилання на жоден із цих доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, окрім фрагменту відео з камери № 000581, у винесеній постанові є відсутніми.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже , системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що ОСОБА_3 заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Окрім цього, колегія суддів звертає уваги на те, що представлені разом з апеляційною скаргою відеоматеріали не були надані суду першої інстанції, при цьому колегія суддів критично оцінює доводи представника відповідача про фактичний розгляд справи без нього, що перешкодило наданню цих доказів.
Як слідує з матеріалів справи, розгляд справи був призначений на 31.01.2017р., однак через неявку сторін (їх представників) такий був перенесений на 15.02.2017р.
У зв'язку з повторною неявкою представника відповідача до суду 15.02.2017р. судовий розгляд був відкладений на 27.02.2007р., при цьому виклик до суду був зареєстрований відповідачем 17.02.2017р. (а.с.12).
Таким чином, відповідач мав достатньо часу для подачі заперечень на позов і додаткових доказів по справі до моменту проведення судового засідання від 27.02.2017р.
Також представником відповідача не представлено жодних доказів його явки до суду 27.02.2017р., цього дня ним не було зареєстровано в суді будь-яких заперечень, а також скарг і заяв через неможливість прийняття участі в судовому розгляді справи.
Відповідно до ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Оскільки правові підстави для визнання обґрунтованим ненадання матеріалів відеофіксації до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції є відсутніми, тому дослідження таких матеріалів судом апеляційної інстанції призведе до порушення вимог процесуального закону та виходу за межі перегляду судом апеляційної інстанції постанови суду від 27.02.2017р.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови суду не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 27.02.2017р. в адміністративній справі № 607/1068/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя
Р. М. Шавель
судді
Н. В. Бруновська
М. В. Костів
