ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 607/1068/17

адміністративне провадження № К/9901/34054/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №607/1068/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Ломакіна В.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Бруновської Н.В., Костіва М.В.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. 26 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії АР № 266040 від 05 січня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. Відповідно до постанови АР № 266040 від 05 січня 2017 року, винесеної інспектором Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Матвіївим М.Т. , о 13 год. 40 хв. 05 січня 2017 року, позивач, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Тоуран», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив у м.Тернополі на вул. Л.Українки, 14, рух на заборонений сигнал світлофора - червоне світло, чим порушив п.8.7.3 (е) ПДР.

2.1. На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2017 року, позов задоволено.

3.1. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 260640 від 05 січня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. скасовано.

3.2. Задовольняючи позов, суд першої виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані.

3.3. На вимогу суду доказів вчинення порушення ПДР, зокрема, матеріалів відеофіксації, відповідач не надав, а тому останнім фактично не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

3.4. Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, також зазначив, що представлені разом з апеляційною скаргою відеоматеріали не були надані суду першої інстанції, а доводи відповідача про фактичний розгляд справи без його участі, що перешкодило наданню цих доказів є безпідставними.

IV. Касаційне оскарження

4. У касаційній скарзі Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги посилається на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку, а саме шляхом складання протоколу.

4.2. Також вказує на обґрунтованість причин не надання письмових заперечень на адміністративний позов та долучення доказів до справи. Зокрема, відповідач не був належним чином та вчасно повідомлений про слухання справи 31 січня 2017 року та 15 лютого 2017 року. Повідомлення суду з долученням копії адміністративного позову та інших документів отримав із запізненням. 17 лютого 2017 року відповідач був повідомлений про призначення розгляду справи на 27 лютого 2017 року, ухвали про відкриття провадження та копії адміністративного позову долучено не було.

5. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

6. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

8. Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

9. Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

9.1. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

9.2. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

10. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

11. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

12. Відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (частина 2).

12.1. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (частина 4).

12.2. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (частина 5).

13. Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

13.1. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

14. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

14.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

15. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

VI. Позиція Верховного Суду

16. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

17. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

21. Вищенаведеними положеннями правових норм у цій справі визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

22. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У такій постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

23. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи має створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи докази винятково за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

24. Відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.8.7.3 (е) ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

25. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

26. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до статті 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

27. Також, з наведених вище правових норм у цій справі слід дійти висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не складався попри те, що він заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

29. Щодо тверджень скаржника про невиконання судом апеляційної інстанції процесуального обов`язку з дослідження наданих ним доказів, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

30. При розгляді зазначеної адміністративної справи по суті судами враховано положення статей 69, 71, 86 КАС України щодо покладення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язку доказування їх правомірності саме на відповідача.

31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в зв`язку з неявкою сторін по справі (їх представників), розгляд справи в суді першої інстанції, призначеної на 31 січня 2017 року, було перенесено на 15 лютого 2017 року.

32. У зв`язку з повторною неявкою представника відповідача до суду 15 лютого 2017 року судовий розгляд було відкладено на 27 лютого 2017 року, при цьому виклик до суду був зареєстрований відповідачем 17 лютого 2017 року. Представник відповідача у судове засідання призначене на 27 лютого 2017 року не з`явився.

33. Водночас, Суд враховує, що матеріали справи не містять жодного доказу повідомлення відповідачем суду першої інстанції про неможливість забезпечення участі свого представника у судових засіданнях, призначених на 31 січня 2017 року, на 15 лютого 2017 року та на 27 лютого 2017 року, як і не містять жодних доказів направлення певних клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю надання заперечень проти позову, якщо відповідач дійсно заперечував проти нього.

34. З огляду на встановлення судом апеляційної інстанції обставин, беручи до уваги відсутність належного обґрунтування неможливості подання відповідачем саме до суду першої інстанції наявних у нього доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, Суд вважає правомірним застосування судом апеляційної інстанції положень частини 2 статті 195 КАС України та обґрунтованим відхилення поданих відповідачем на стадії апеляційного розгляду цієї справи доказів.

35. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 205/2968/17(2-а/205/136/17).

36. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

37. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

38. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська