печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52890/16-ц
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2017 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі - Доценку О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ФК «Інновація», третя особа: ОСОБА_2, про визнання поруки, що виникла з договору поруки від 18.07.2007 № 132 припиненою, посилаючись на положення ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення вимог позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оголосивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 18.07.2007 між АКБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 132-В/05, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у кредит 50000 доларів США на строк з 18.07.2007 по 18.07.2012 зі сплатою 13 % річних у валюті кредиту. Крім того, за обслуговування кредитного рахунку позичальник щомісячно сплачує кредитодавцю комісійну винагороду у розмірі 0,25 %.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором між позивачем та банком було укладено договір поруки від 18.07.2007 № 132, за яким поручитель поручається перед банком та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх боргових зобов'язань.
Відповідно до п. 2 договору поруки згаданий кредитний договір, а також додаткові угоди до нього, які будуть укладені між банком та позичальником, є невід'ємною частиною кредитного договору.
Згідно з п.16 договору поруки поручитель підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та повністю погоджується з ними.
26.12.2008 між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою п.3.3.8. викладено в наступній редакції: «Щомісячно проводити часткове погашення кредиту в строки та в сумі згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом (додаток № 2 до договору). У разі, непогашення позичальником траншей заборгованості за основним боргом у встановлені строки, транш непогашеної суми переноситься на рахунки для обліку простроченої заборгованості».
Правонаступником АКБ «Факторіал-Банк» є ТОВ «ФК «Інновація».
Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту ст. ст. 559,598 ЦК Україна вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
У постанові Верховного Суду України (справа 6-73 цс 12) висловлена правова позиція, згідно якої до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Суд вважає, що підписуючи договір поруки позивач фактично погодився з передбаченими ним умовами, в тому числі і з п.п.2.1.1 договору, при цьому відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору кредиту № 132-В/05 під заставу автотранспорту від 18.07.2007, було змінено графік платежів, а саме: суму щомісячного платежу, тобто істотні умови щодо збільшення обсягу та терміну виконання зобов'язання не змінювались.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що внаслідок укладення додаткової угоди № 1 обсяг відповідальності поручителя не збільшився, а тому відсутні правові підстави для припинення поруки за ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Щодо обґрунтування позову в частині посилання позивача на ч. 4 ст. 559 ЦК України слід зазначити наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Виходячи із частини четвертої статті 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.
Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
На підставі частини першої статті 252, частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як на підставу задоволення позову відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України позивач посилається на те, що п. 5 договору поруки встановлено те, що поручитель повинен погасити суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за першою вимогою банку протягом 3 календарних днів з моменту отримання поручителем надісланої банком письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов'язань та зазначає, що таку вимогу йому було направлено банком 16.08.2010, а з позовом до поручителя банк звернувся після спливу 6 місячного строку.
Разом з тим, у п. 11 договору поруки сторони встановили, що строком припинення поруки, встановленої договором, є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків передбачених основним зобов'язанням.
За наслідком не виконання боржником та поручителем договірних зобов'язань з них на користь банку рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2013 стягнута заборгованість, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України з мотивів наведених позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя В.А. Писанець
