19.05.17
Справа № 635/8716/16-ц
Провадження № 2/635/765/2017
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,
при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Національна академія аграрних наук України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребування із незаконного володіння земельних ділянок, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2929 від 12 вересня 2008 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8;
2) визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації №1645 від 11 серпня 2011 р. про передачу у власність гр-ці ОСОБА_9 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6325110700:08:009:0023, площею 2,000 га;
3) визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2357 від 02 листопада 2011 р. про передачу у власність гр-ці ОСОБА_6 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6325110700:08:009:0024, площею 2,000 га;
4) визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2358 від 02 листопада 2011р. про передачу у власність гр-ці ОСОБА_7 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6325110700:08:009:0022, площею 2,000 га;
5) визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2359 від 02 листопада 2011р. про передачу у власність гр-ну ОСОБА_8 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6325110700:08:009:0021, площею 2,000 га;
6) визнати недійсним державний акт серії ЯК №154097 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0023, виданий на ім'я ОСОБА_9 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію;
7) визнати недійсним державний акт серії ЯК №159422 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0024, виданий на ім'я ОСОБА_6 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію;
8) визнати недійсним державний акт серії ЯК №247351 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0022, виданий на ім'я ОСОБА_7 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію;
9) визнати недійсним державний акт серії ЯК 159421 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0021, виданий на ім'я ОСОБА_8 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію;
10) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН (код ЄДРПОУ 05460387) земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0023, що розташована на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту;
11) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь Дослідне господарство «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН (код ЄДРПОУ 05460387) земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0024, що розташована на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту;
12) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН (код ЄДРПОУ 05460387) земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0022, що розташована на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту;
13) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4) на користь Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН (код ЄДРПОУ 05460387) земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325110700:08:009:0021, що розташована на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту.
В обґрунтування вимог позовної заяви позивачем зазначено, що Дослідне господарство «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН (далі - ДГ «МЕРЕФА») є самостійним суб’єктом господарювання з правами юридичної особи, яке здійснює забезпечення Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук експериментально-виробничою базою для наукових досліджень та виробництва насіння сільськогосподарських культур вищих репродукцій. Постановою Господарського суду Харківської області від 15.04.2004 по справі № 10745/2-19 ДГ «Мерефа» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначено арбітражним керуючим ОСОБА_8. Відповідно до статуту ДГ «МЕРЕФА» майно господарства є державною власністю та закріплено за господарством на правах повного господарського відання. Здійснюючи це право ДГ «МЕРЕФА» володіє, використовує та розпоряджається майном на свій розсуд, виконуючи відносно нього будь-які дії, що не суперечать статуту. На день звернення до суду ДГ «МЕРЕФА» є користувачем земельної ділянки у Харківському районі Харківської області відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 074212 від 1993 року (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 444). Проте, з листа Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області від 31.03.2016 за вих. №32-20.06-0.4-1407/2-16, позивачу стало відомо, що згідно розпоряджень Харківської районної державної адміністрації, в порушення встановленого порядку, у приватну власність громадянам передано земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДГ «МЕРЕФА». Так, в порушення вимог Статуту ДГ «Мерефа» та вимог ст.ст. 141, 142 ЗК України арбітражним керуючим ОСОБА_8 було направлено заяву до Харківської районної державної адміністрації Харківської області щодо добровільної відмови від земельної ділянки, загальної площею 11,0 га. Вказана заява зареєстрована в Харківській районній державній адміністрації 07.10.2007 за № 2854/7. Харківською районною державною адміністрацією на підставі зазначеного листа, без відповідної перевірки повноважень арбітражного керуючого ДГ «Мерефа» ОСОБА_8, прийнято розпорядження № 3370 від 29 грудня 2007 р. щодо припинення права постійного користування частиною земельної ділянки ДГ «Мерефа» загальною площею 11,0 га під господарськими будівлями і дворами, розташованої за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради та зарахування її до земель запасу. Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації №2929 від 12 вересня 2008 р. було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Відповідно до Протоколу засідання районної комісії щодо врегулювання земельних відносин на території Харківського району від 20.12.2007 відведення земельних ділянок зазначеним вище громадянам відбувається за рахунок земель ДГ «Мерефа». У подальшому розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації №1645 від 11 серпня 2011 року, №2357 від 02 листопада 2011 року, №2358 від 02 листопада 2011 року та №2359 від 02 листопада 2011 року громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно, було затверджено проекти землеустроїв та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки площею по 2,0000 га (кадастрові номери земельних ділянок відповідно - 6325110700:08:009:0023, 6325110700:08:009:0024, 6325110700:08:009:0022 та 6325110700:08:009:0021) за рахунок земель запасу, сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства. Також відповідним особам було видано державні акти на право власності на вказані вище земельні ділянки (серія ЯК №154097, серія ЯК №159422, серія ЯК №247351 та серія ЯК №159421 відповідно). Цими особами, на підставі договорів купівлі-продажу було здійснено відчуження зазначених земельних ділянок, а саме: за договором купівлі-продажу від 19.11.2011 земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0023, що надана ОСОБА_5, була продана гр-ну ОСОБА_2; за договором купівлі-продажу від 17.02.2011 земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0024, що надана ОСОБА_6, була продана гр-ну ОСОБА_1; за договором купівлі-продажу від 17.02.2011 земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0022, що надана ОСОБА_7, була продана гр-ці ОСОБА_3; за договором купівлі-продажу від 17.02.2011 земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0021, що надана ОСОБА_8, була продана гр-ці ОСОБА_4. Натомість, усі зазначені вище земельні ділянки розташовані на землях, що знаходяться у користуванні ДГ «МЕРЕФА» на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 074212 від 1993 року. Позивач зазначає, що приведені вище розпорядження Харківської районної державної адміністрації прийняті з порушенням земельного законодавства України, порушують законні права ДГ «МЕРЕФА» та відповідно підлягають скасуванню з наступних підстав. Так, приймаючи розпорядження про передачу у власність зазначених вище земельних ділянок, Харківською районною державною адміністрацією не було враховано, що такі земельні ділянки на момент їх передачі не перебували у категорії земель запасу, оскільки розпорядження №3370 від 29 грудня 2007р. згідно із яким вони були зараховані до земель запасу, було скасовано на підставі протесту Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області відповідно до розпорядження №291 від 11 лютого 2011 р. Таким чином, право землекористування ДГ «Мерефа» з 11.02.2011 року по теперішній час відбувається в межах державного акту на право постійного користування № 074212 від 1993 року. Разом з тим, позивачем вказано, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Тоді як Національною академією аграрних наук України в особі Президії не надавалась згода на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:08:009:0021, 6325110700:08:009:0022, 6325110700:08:009:0023 та 6325110700:08:009:0024. Відповідні правові позиції викладені у постанові Верховного суду України від 26.10.2016 по справі № 1008/2631/12 та постановах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 по справі №6-30539ск15 та від 24.09.2014 по справі № 6-24501св14. Відтак, як зазначає позивач, враховуючи положення ст.ст. 395, 396 ЦК України та оскільки зазначені вище земельні ділянки вибули із володіння ДГ «Мерефа» не з його волі, належним способом захисту є витребування таких ділянок з незаконного володіння згідно положень ст. 388 ЦК України. З огляду на викладене вище, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судовому засідання підтримав позовну заяву та просив задовольнити, додатково пояснивши про обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача – Харківської районної державної адміністрації, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився. В матеріалах справи міститься письмові пояснення представника відповідача, де також зазначено, що представник просить розглядати справу у його відсутність та не заперечує проти задоволення позовної заяви. Між тим, з письмових пояснень представника Харківської районної державної адміністрації вбачається наступне. Так, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 29.12.2007 №3370 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», на підставі клопотання ліквідатора ДГ «Мерефа» Інституту овочівництва і баштанництва УААН було припинено право постійного користування частиною земельної ділянки дослідного господарства «Мерефа» Інституту овочівництва і баштанництва УААН, загальною площею 11,0 га під господарськими будівлями і дворами, розташованою за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради і зараховано її до земель запасу відповідного призначення. Далі, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 12.09.2008 №2929 «Про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок», на підставі заяв громадян, зацікавлених в приватизації земельних ділянок на території Мереф’янської міської ради, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Відповідно до Протоколу засідання районної комісії щодо врегулюванню земельних відносин на території Харківського району від 20.12.2007, відведення земельних ділянок зазначеним вище громадянам відбулось за рахунок земель ДГ «Мерефа». В подальшому, розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації № 1645 від 11.08.2011, № 2357 від 02.11.2011, № 2358 від 02.11.2011, № 2359 від 02.11.2011 було затверджено проекти землеустрою громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та передано безоплатно у власність земельні ділянки площею по 2,00 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району для ведення особистого селянського господарства. При цьому, розпорядженням від 11.02.2011 № 291 «Про розгляд протесту Харківської міжрайонної прокуратури» протест Харківської міжрайонної прокуратури було задоволено та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 10.09.2007 № 1792 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Таким чином, право землекористування ДГ «Мерефа» з 11.02.2011 відбувається в межах державного акту на право користування № 074212 від 1993 року. Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук та статусу академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. При цьому, згідно інформації Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, постанов президії Національної академії аграрних наук України щодо вилучення земельних ділянок із землекористування ДГ «Мерефа» в управлінні не обліковується. З огляну на викладене, Харківська районна державна адміністрація проти позову не заперечує та просить його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засідання заперечував проти задоволення позовної заяви, вказуючи при цьому на безпідставність позовних вимог, в тому числі, посилаючись на обґрунтування, що викладені в письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях. У відповідності до заперечень на позовну заяву, відповідач вважає доводи позивача про порушення законодавства під час передачі землі у власність необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Так, позивач наполягає на тому, що ДГ «Мерефа» самостійно за власним бажанням на підставі заяви (клопотання) добровільно відмовилась від частини земельної ділянки, яка в подальшому була зарахована до земель запасу. Відповідно до розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 29.12.2007 № 3370 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» підставою саме для вилучення земель було клопотання ліквідатора ДГ «Мерефа». Зазначені дії ліквідатора були вчинені в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, ліквідатор повинен сформувати ліквідаційну масу підприємства-боржника для подальшої її реалізації та задоволення вимог кредиторів, а активи, які не можуть бути включені до ліквідаційної маси повинні бути повернуті ліквідатором іншим особам в установленому порядку. Разом з тим, в силу норм ч.3 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» земельні ділянки, які належать боржнику на праві постійного користування не можуть бути включені до ліквідаційної маси та ліквідатор зобов’язаний був відмовитись від них на користь держави. У зв’язку з чим, ліквідатор ОСОБА_8 неодноразово звертався з листами до Національної академії аграрних наук України щодо вирішення питання по реалізації та розпорядження майном ДГ «Мерефа», на що було отримано відповіді з Національної академії аграрних наук України листами від 02.02.2006 №12-14/50 та 20.03.2006 №2-1/5-22, де повідомлено про те, що НААН України позбавлена можливості прийняти рішення щодо майна ДГ «Мерефа», оскільки ці повноваження перейшли до ліквідатора. Більш того, дії ліквідатора ОСОБА_8 вчинені ще у 2007 році щодо добровільної відмови від права постійного користування на частину земельної ділянки не були оскаржені, як це можливо в порядку визначеному в ч. 4 ст. 26 Закину України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутам”. Також в письмових заперечення представник відповідача вказує на те, що нормами ст.141 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, з яких, в тому числі, добровільна відмова та вилучення землі. Натомість, позивачем у позові зазначено, що відбулося положення ст. 5 Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”, оскільки на думку позивача землі вибули з користування ДГ «Мерефа» незаконно без згоди НААН України. Проте, чинним законодавством не було встановлено і на сьогоднішній день не встановлено обов’язково отримання згоди НААН України у разі добровільної відмови від землі, оскільки це є правом господарюючого суб'єкта. Більш того, добровільна відмова від землі ДГ “Мерефа” була здійснена на користь держави, в інтересах якої діє Харківська районна державна адміністрація, яка є розпорядником державними землями за межами населеного пункту, а не в комунальну чи приватну власність. Відтак, дії ДГ “Мерефа” спрямовані на добровільну відмову від земель та дії Харківської районної державної адміністрації не суперечать положенням ст. 84 ЗК України і ст.6 Закону України “Про розмежування земель державної та комунальної власності”, оскільки землі були зараховані саме до земель державного запасу. Разом з тим, в запереченнях представник відповідач вказав на безпідставність вимоги про витребування землі в порядку п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, з посиланням на наступне. Так, згідно пункті 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10, не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника. Відтак, ДГ «Мерефа» як юридична особа самостійно на підставі волевиявлення керівника надала згоду на припинення права постійного користування землею, а тому відсутні підстави для застосування п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.
В додаткових письмових поясненнях до заперечення представником відповідача зазначено, що на думку позивача головною підставою для задоволення позову ДГ “Мерефа” є той факт, що приймаючи розпорядження про передачу у власність спірних земельних ділянок Харківською районною державною адміністрацією не було враховано скасування на підставі протесту прокуратури раніше винесеного розпорядження № 3370 від 29.12.2007 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», а відтак землекористування ДГ “Мерефа” з 11.02.2011 року й досі відбувається в межах Державною акту про право постійного користування №074212 від 1993 р. Натомість, голова Харківської районної державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власне розпорядження, на підставі якого земельні ділянки вже вибули з користування ДГ «Мерефа», адже розпорядження це ненормативний правовий акт місцевого самоврядування, який є актом одноразового застосування, і вичерпує свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Така позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009. Більш того, постановою Харківського окружного адміністративного суду №820/953/17 від 20.04.2017 було визнано незаконним та скасовано розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 3370 від 29.12.2007 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».
Між тим, представником відповідача також було надано заяву про застосування строків позовної давності, враховуючи роз’яснення приведені в постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10, а також у зв’язку з тим, що вилучення земель з користування позивача було здійснено у 2007 році, тоді як у 2009 році відбулося підписання Акту погодження меж земельних ділянок між фізичними особами (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) та позивачем.
Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що вважає позовні вимоги законодавчо не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій також зазначила, що вважає позовні вимоги законодавчо не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач ОСОБА_4, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій також зазначила, що вважає позовні вимоги законодавчо не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи - Національної академії аграрних наук України, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надавав. Між тим, до суду з Національної академії аграрних наук України надійшли письмові пояснення, де вказано, що Національна академія аграрних наук України підтримує позовні вимоги ДГ «Мерефа» та просить їх задовольнити, в тому числі, додатково зазначаючи про обставини викладені в позовній заяві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_5, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась, заперечень на позовну заяву та/або заяв про розгляд справи у її відсутність до суду не надавала.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_6, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась, заперечень на позовну заяву та/або заяв про розгляд справи у її відсутність до суду не надавала.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_7, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась, заперечень на позовну заяву та/або заяв про розгляд справи у її відсутність до суду не надавала.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_8, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилась, заперечень на позовну заяву та/або заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надавав.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд відповідно до ст.11 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів наданих сторонами.
Як вбачається з наданих до суду копій документів, судом встановлено такі обставини та правовідносини, що їм відповідають.
Так, згідно копії державного акту серії Б №074212 ДГ "Мерефа" інституту овочівництва і баштанництва ОСОБА_11 аграрних наук надано в постійне користування земельну ділянку, площею 2104,2 га для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та ведення первинного і елітного насінництва, який зареєстровано в Книзі записів державних актів №444.
Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 21.12.2016 за №1001882175, стосовно Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва УААН (код ЄДРПОУ 05460387) вбачається, що дана юридична особа перебуває у процесі припинення. Так, постановою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2004 року визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
У відповідності до копії розпорядження Харківської районної державної адміністрації №3370 від 29.12.2007 «Про припинення права користування земельною ділянкою», на підставі клопотання ліквідатора ДГ "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН ОСОБА_12 припинено право постійного користування частиною земельної ділянки Дослідного господарства "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва ОСОБА_11 академії аграрних наук, загальною площею 11,0 га під господарськими будівлями і дворами, розташованою на території Мереф’янської міської ради та зараховано її до земель запасу відповідного призначення.
Далі, згідно з копією розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2929 від 12.09.2008 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», громадянам (згідно копії додатку до розпорядження) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для передачі їх у власність) орієнтовною загальною площею 8,000 га господарського двору (по 2,000 га кожному згідно копії додатку до розпорядження).
При цьому, у відповідності до наданих копій вбачається, що:
-на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації №1645 від 11 серпня 2011 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр.ОСОБА_5П.» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_5 та передано безоплатно у власність гр.ОСОБА_5 земельну ділянку площею по 2,0000 га, за рахунок земель запасу, сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (господарський двір), яка розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства;
-на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2357 від 02 листопада 2011 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр.ОСОБА_6М.» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 та передано безоплатно у власність гр.ОСОБА_6 земельну ділянку площею по 2,0000 га, за рахунок земель запасу, сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (під господарськими будівлями та дворами), яка розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства;
-на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2358 від 02 листопада 2011 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр.ОСОБА_7М.» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 та передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_7 земельну ділянку площею по 2,0000 га, за рахунок земель запасу, сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (під господарськими будівлями та дворами), яка розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства;
-на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації №2359 від 02 листопада 2011 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр.ОСОБА_8І.» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_8 та передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_8 земельну ділянку площею по 2,0000 га, за рахунок земель запасу, сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (під господарськими будівлями та дворами), яка розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства.
Відтак , на підставі приведених вище розпоряджень Харківської районної державної адміністрації про затвердження проектів землеустрою і безоплатну передачу земельних ділянок у власність, а також згідно з наданими до суду копіями державних актів, судом встановлено наступне:
-ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №154097, отримала у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325110700:08:009:0023;
-ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №159422, отримала у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325110700:08:009:0024;
-ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №247351, отримала у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325110700:08:009:0022;
-ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №159421, отримав у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325110700:08:009:0021.
У подальшому, як вбачається з наданих до суду копій, приведеними вище особами (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8) було укладено договори купівлі-продажу, а саме:
-за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 28 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_4 нежитлову будівлю, корівник 4-рядний (А-1), цегляний, загальною площею 1787,4 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0021;
-за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 нежитлову будівлю, конюшню (А-1), цегла, загальною площею 488,2 кв.м. та земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0023, яка надана для ведення особистого селянського господарства;
-за договором купівлі-продажу від 17 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_3 нежитлову будівлю, тетятник (А-1) загальною площею 868,20 кв.м., нежитлову будівлю, будинок для забою скота (А-1), загальною площею 17,60 кв.м. та земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0022, яка надана для ведення особистого селянського господарства;
-за договором купівлі-продажу від 17 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1 нежитлову будівлю, корівник (А-1) загальною площею 914,40 кв.м., нежитлову будівлю, корівник (А-1) загальною площею 775,60 кв.м., та земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6325110700:08:009:0024, яка надана для ведення особистого селянського господарства.
Стосовно доводів позивача про те, що приведені вище розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації, про затвердження проекту землеустрою і передачу земельних ділянок у приватну власність, прийняті Харківською районною державною адміністрацією з порушенням земельного законодавства України, порушують законні права ДГ «Мерефа» та підлягають скасуванню, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 29.12.2007) у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.04.2004 у справі №10745/2-19 ДГ «Мерефа» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначений ОСОБА_14.
В статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 29.12.2007) визначено повноваження ліквідатора, до яких, зокрема, належить: реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом та здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Як вбачається з положень ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, а право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
На підставі п. «е» ч.4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, в тому числі, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України та державних галузевих академій наук.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.
Як встановлено з матеріалів справи, Дослідне господарство «МЕРЕФА» Інституту овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України, є користувачем земельної ділянки, площею 2104,2 га, на підставі державного акту серії Б №074212.
Відповідно до п. 88 Статуту Національної академії аграрних наук України (далі –НААН) майновий комплекс ОСОБА_11 складається з усіх матеріальних і нематеріальних активів, які перебувають на балансі ОСОБА_11 і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за Академією в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
Згідно пункту 94 Статуту НААН вилучення земельних ділянок наукових установ, організацій, підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії НААН відповідно до Земельного кодексу України.
Посилаючись на приведені вище норми Статуту НААН, позивач вказує на незаконність дій ліквідатора ОСОБА_14 стосовно надання згоди про відмову від постійного користування частиною земельної ділянки ДГ «МЕРЕФА», адже така відмова здійснена без згоди Президії НААН.
Однак, таке посилання не відповідає вимогам Земельного кодексу України.
Так, у відповідності до статті 141 ЗК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 04.06.2008), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, а також чітко розрізняє такі підстави як добровільна відмова та вилучення.
Згідно ст. 142 ЗК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 04.06.2008) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Натомість статтею 149 ЗК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 04.06.2008) визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відтак, у разі припинення права користування земельною ділянкою з підстави добровільної відмови від користування нею, законодавством не передбачається отримання згоди землекористувача, тоді як для припинення права користування землею шляхом вилучення, така згода є обов’язковою.
Більш того, добровільна відмова від користування земельною ділянкою у даному випадку здійснена на користь власника – держави, в особі якої, згідно норм статті 17 Земельного кодексу України, діє відповідна державна адміністрація - Харківська районна державна адміністрація.
Так, з огляну на приведене вище, ліквідатор ОСОБА_8 звернувся до Харківської районної державної адміністрації із заявою, відповідно до ст.142 ЗК України, щодо припинення права постійного користування частиною земельної ділянки ДГ "Мерефа" за межами населених пунктів, загальною площею 11,0 га.
Разом з тим, як вбачається з наданих до суду копій листів ОСОБА_11 академії аграрних наук від 02.02.2006 вих.№12-14/50 та від 20.03.2006 вих.№2-1/5-22 адресованих ліквідатору ДГ «Мерефа» ОСОБА_8 з приводу питання пов’язаного з реалізацією майна ДГ «Мерефа», у зв’язку з тим, що до ліквідатора перейшло право відання майном боржника із відкриттям ліквідаційної процедури (п.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника та визнання його банкрутом») до, тому ОСОБА_11 позбавлена права управління майном.
Також, суд не приймає до уваги посилання ДГ “Мерефа” про те, що Харківська районна державна адміністрація приймаючи розпорядження про передачу у власність спірних земельних ділянок не врахувала скасування на підставі протесту прокуратури раніше винесеного розпорядження № 3370 від 29.12.2007 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», та погоджується з доводами представника відповідача викладеними в додаткових поясненнях, з огляну на наступне.
Так, у відповідності до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 04.06.2008) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Приведена норма узгоджується з положенням ч.8 ст.118 Конституції України, де зазначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Отже, законодавством України не передбачено можливість голови місцевої державної адміністрації скасовувати власні розпорядження.
Окрім того, в роз’ясненнях приведених у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Враховуючи викладене, суд не вбачає порушень норм законодавства під час передачі (добровільної відмови) земельної ділянки ДГ «Мерефа» за клопотанням ліквідатора ОСОБА_8 до держаної власності, в особі Харківської районної державної адміністрації, на які посилається позивач у позовній заяві.
Відтак, з огляду на це безпідставними є вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Харківської районної державної адміністрації за №2929 від 12 вересня 2008 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та визнання незаконними та скасування відповідних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації про затвердження проектів землеустрою та передачу у приватну власність земельних ділянок за №1645 від 11 серпня 2011 року, №2557 від 02 листопада 2011 року, №2558 від 02 листопада 2011 року, №2559 від 02 листопада 2011 року, а також визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами - 6325110700:08:009:0023, 6325110700:08:009:0024, 6325110700:08:009:0022 та 6325110700:08:009:0021.
У зв'язку з відсутністю підстав визнанням недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки відсутні підстави у скасуванні реєстрації відповідних прав на них.
З приводу ж позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідних земельних ділянок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 3 частин 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається з роз’яснення викладеного у п. 26 постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
При цьому, як вже було встановлено в рішенні вище, ліквідатор ОСОБА_8 діючи від імені Дослідного господарства «Мерефа», представляючи інтереси відповідного господарства, в тому числі, які були спрямовані на управління майном в межах процедури банкрутства, добровільно відмовився від користування частиною земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДГ «Мерефа» відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 074212 від 1993 року. Отже, спірне майно вибуло саме у користувача земельної ділянки, за його волею. Відтак, ознаки переходу майна поза волею власника або особи, якій власник його передав, визначеної статтею 388 ЦК України, у даному випадку не вбачається.
З огляду на викладене, підстав для задоволення вимог позивача про витребування з незаконного володіння земельних ділянок за кадастровими номерами -6325110700:08:009:0023, 6325110700:08:009:0024, 6325110700:08:009:0022 та 6325110700:08:009:0021, не підлягає задоволенню.
Виходячи з встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не доведені та не ґрунтуються на нормах Закону, а тому позов не підлягає задоволенню.
Суд не застосовує до позовних вимог строк позовної давності, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11,60,61 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
В задоволенні позовної заяви Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Національна академія аграрних наук України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребування із незаконного володіння земельних ділянок – відмовити.
Рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя –
