КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 823/564/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
У Х В А Л А
22 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Суддів За участю секретаря
Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кищенці» звернувся до суду з позовом до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017р. ВП № 53625831.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року провадження у справі закрито.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кищенці» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини, зумовлені зняттям арешту майна, накладеного під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, необхідно вирішувати в порядку кримінального, а не адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 7 вказаної статті, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно із приписами частини першої статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо скасування постанови державного виконавця Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Грабовенко Світлани Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 22 березня 2017 року ВП № 53625831, яке відкрито на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2016р. в справі № 705/5889/16-к (1-кс/705/1461/16), прийнятої в порядку КПК України.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001р. № 6-рп/2001, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Крім того, Конституційний Суд України у справі № 19-рп/2011 зазначив, що правовідносини, які мають місце під час розгляду заяв, скарг і повідомлень, в тому числі заяву про злочин, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними, тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна за наявності кримінального провадження» визначено, що власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано главою 26 розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України, а строки та порядок скасування арешту майна під час досудового розслідування та судового провадження установлено ст. 174 вказаного Кодексу.
Згідно пункту 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, вищевказаними приписами чинного законодавства особі, яка є власником майна, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні, у тому числі й у тому випадку, коли дана особа не є учасником вказаного кримінального провадження, надано право звернутися із клопотанням по скасуванню арешту, а також вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.
Аналогічні положення закріплені, також, в ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII, згідно якої, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи вбачається, що судом, який у межах у спірних правовідносин видав виконавчий документ, є Уманський міськрайонний суд Черкаської області як загальний суд з розгляду кримінальних справ, що діє у рамках положень Кримінального процесуального кодексу України.
Так, у відповідності до частини п'ятої статті 534 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособове, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі № 6-2187цс15 та від 16.03.2016р. у справі № 6-30цс16.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності закриття провадження в даній справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а розгляд вказаного спору віднесено до юрисдикції Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Судді
Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.
Повний текст ухвали виготовлено 23.05.2017 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Грибан І.О.
Собків Я.М.