У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 травня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,
суддів - Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
з участю представника позивапчки - ОСОБА_2,
представника ТзОВ «БМ Банк» - Басика А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», ОСОБА_5 про визнання поруки такою, що припинена,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2017 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Визнано припиненим договір поруки № 10/2/120208/3 від 12 лютого 2008 року, укладений між ТзОВ «БМ Банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5. Стягнуто з ТзОВ «БМ Банк» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 551,20 грн..
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТзОВ «БМ Банк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що у зв'язку з простроченням виконання боржником своїх зобов'язань за договором кредиту по сплаті чергових платежів, Банк, як позичальник, 29 січня 2014 року звернувся до ОСОБА_5 з повідомленням про наявність заборгованості, а в подальшому - таке ж повідомлення було їй надіслане 18 червня 2014 року. Стверджує, що у вказаних листах йшла мова про необхідність оплати саме простроченої заборгованості, а повідомлення про необхідність сплати усієї суми боргу, як і повідомлення про дострокове припинення зобов'язань там немає. Додає, що у листі від 18.06.2014р. сума простроченої заборгованості за кредитом зменшилась, тобто позичальник фактично ввійшов у графік оплати по кредиту згідно з умовами договору і надалі його дотримувався. Зазначає, що правовідносини поруки не можна вважати припиненими в частині, що стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником зобов'язань. Заперечує висновок суду про збільшення відсоткової ставки як підставу припинення поруки, оскільки відповідні дії Банку були визнані неправомірними в судовому порядку і, відповідно, відсоткова ставка залишилась на попередньому рівні, узгодженому в кредитному договорі. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
___________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 569/13983/16-ц Головуючий в суді І інстанції - Кучина Н.Г.
Провадження № 22-ц 787/563/2017 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між ТзОВ «БМ Банк» та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 10/2/120208, за умовами якого Банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 170 000 доларів США зі сплатою 13% річних на придбання нерухомості.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за даним договором, 12 лютого 2008 року між Банком як кредитором, ОСОБА_4 як поручителем та ОСОБА_5 як боржником був укладений тристоронній договір поруки № 10/2/120208/3, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за зобов'язання боржника, що випливають з кредитного договору від 12 лютого 2008 року № 10/2/120208.
Звертаючись до суду з позовом про визнання поруки припиненою, ОСОБА_4 обґрунтовувала свої вимоги тим, що Банком не було пред'явлено до неї, як поручителя, вимогу про виконання зобов'язання за договором поруки в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, а тому така порука є припиненою згідно ч.4 ст. 559 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правоприпиняючого факту - підвищення відсоткової ставки по кредиту з 13% до 14% (збільшення обсягу основного зобов'язання), яка відбулася 05 листопада 2008 року без згоди поручителя, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється. Суд також врахував, що Банком не було пред'явлено до позивачки як до поручителя вимогу про виконання зобов'язання за договором поруки в межах строку її дії, у зв'язку з чим порука є припиненою на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України
На підтвердження даного висновку в рішенні суду наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
За ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Судом встановлено, що 29 січня 2014 року листом № 30-35/14 Банк надіслав ОСОБА_5 повідомлення про наявність у неї заборгованості в простроченими платежами за кредитом у розмірі 4 486, 10 доларів США з вимогою негайно, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення, погасити прострочену заборгованість та попередив про направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості у разі невиконання (а.с. 43).
18 червня 2014 року Банк листом № 30-35/411 надіслав боржнику ОСОБА_5 вимогу про погашення повної суми заборгованості за кредитним договором в сумі 2 680,53 доларів США у зв'язку з порушенням умов кредитного договору з 30.04.2014 року та попередив про здійснення звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги у 30-денний строк (а.с. 44).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що Банком не надсилалось повідомлення про дострокове припинення зобов'язань відповідачці ОСОБА_5 та у зв'язку з цим не почався строк пред'явлення вимог до поручителя.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до п.3 Договору поруки, укладеного між сторонами, відповідальність поручителя настає, якщо боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для припинення поруки та підтримує висновок місцевого суду щодо обґрунтованості їх наявності наслідком.
Посилання апеляційної скарги помилковість висновку місцевого суду про збільшення відсоткової ставки як підставу припинення поруки, оскільки відповідні дії Банку були визнані неправомірними в судовому порядку і, відповідно, відсоткова ставка залишилась на попередньому рівні, узгодженому в кредитному договорі, колегією суддів відхиляються як такі, що суперечать обставинам справи.
Так, 05 листопада 2008 року було здійснено підвищення відсоткової ставки по кредиту з 13% річних до 14% річних, про що Банк надіслав ОСОБА_5 відповідне повідомлення. Даний факт не заперечується Банком, про що зазначено у письмових запереченнях проти позову, а також визнаний сторонами по справі.
Судом безспірно встановлено, щопідвищення відсоткової ставки відбулося без згоди позивачки ОСОБА_4 як поручителя.
Покликання на те, що дії Банку по підвищенню відсоткової ставки визнані в судовому порядку неправомірними, а також подальше фактичне нарахування Банком відсотків за ставкою 13% не свідчать ні про збереження поруки, ні про її відновлення, оскільки такі дії відбулися після настання правоприпиняючого факту.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують законних висновків місцевого суду та були предметом його дослідження.
Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Ковальчук Н.М.
Судді : Шеремет А.М.
Гордійчук С.О.
