ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
21 квітня 2017 року
справа № 336/7438/16-а провадження №2-а/336/53/2017
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 лютого 2017 року по справі №336/7438/16-а (провадження №2-а/336/53/2017) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком у відповідності до ст.26, ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2013,2014,2015рр.;
- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити позивачу пенсію за віком з 01 березня 2016 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2013-2015рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилався на те, що починаючи з 19.07.2006 року він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах по Списку №2 у відповідності до п. "б" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. З 26.04.2011р. позивач набув право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим в серпні 2016р. звернувся до УПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах у відповідності до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року зверненню з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідачем було відмовлено з тих підстав, що позивач вже отримує пенсію за віком, яку призначено на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», яка неодноразово перераховувалась за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таку відмову УПФУ позивач вважає протиправною та такою, що порушує гарантовані Конституцією та Законами України права, оскільки, за позицією позивача, пенсія за віком на пільгових умовах та пенсія за віком є два різних видів пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим право вибору пенсії належить позивачу.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, які зазначені у позові. Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що пенсія за віком на пільгових умовах, яка призначається на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пенсія за віком, яка призначається на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є різними видами пенсійного забезпечення та призначаються за вибором особи. Оскільки, позивач набув право на призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виявив бажання на її призначення, шляхом подання відповідної заяви до пенсійного органу, то відповідач, фактично посилаючись на те, що позивач отримує пенсію за віком, неправомірно в цьому відмовив.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 19 липня 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач продовжував працювати.
01 серпня 2016 року позивач, досягнувши пенсійного віку (25.04.2011р.), звернувся до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 11.08.2016 року управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя відмовило у призначенні пенсії за віком з подальшим перерахунком із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах (Список №2) відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», яка неодноразово перераховувалась за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з такими діями управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у призначені пенсії за віком із здійсненням нового нарахування, оскільки пенсія за віком позивачу виплачується з липня 2006 року.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим законом призначалися наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Таким чином, враховуючи те, що пенсія позивачу за віком на пільгових умовах призначена під час дії Закону №1058, то твердження позивача про те, що йому призначено пенсію за іншим Законом, а не за Законом №1058, є безпідставними, оскільки такі доводи суперечать положенням п.2 Прикінцевих положень Закону №1058, яким чітко визначено, що пільгові пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки, положення ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на які посилається позивач, стосуються осіб, які вперше звернулися за призначенням пенсії за цим Законом, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як позивачу раніш вже була призначена пенсія за віком на підставі цього Закону.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 лютого 2017 року по справі №336/7438/16-а (провадження №2-а/336/53/2017) - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
