Копія
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 688/2908/16-ц
Провадження № 22-ц/792/377/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,
суддів Пастощука М.М., Федорової Н.О.,
секретар Шевчук Ю.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
його представників ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
представників відповідачів ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_7, Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року,
встановила:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі – Держгеокадастр), ОСОБА_7 про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
ОСОБА_1 зазначив, що розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі – Райдержадміністрація) від 9 лютого 2012 року № 58/2012-р йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,00 га на території Судилківської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення з метою подальшої передачі її в оренду для ведення фермерського господарства. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві на умовах оренди був розроблений спеціалізованою організацією та погоджений у встановленому порядку. Після складання технічної документації з нормативної грошової оцінки землі та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації він неодноразово звертався до відповідних органів з приводу передачі земельної ділянки в оренду. Як з’ясувалося потім, наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 24 квітня 2015 року № 22-3354-СГ спірну земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_7 На підставі цього наказу 1 липня 2015 року відповідачі уклали договір оренди землі № 6, після чого реєстраційна служба зареєструвала право ОСОБА_7 на оренду земельної ділянки. Нерозглянувши його звернення щодо відведення спірної земельної ділянки, Держгеокадастр передав її в оренду ОСОБА_7 з порушенням вимог земельного законодавства, внаслідок чого укладений сторонами договір оренди землі є недійсним в силу статей 203, 215 ЦК України, а державна реєстрація права ОСОБА_7 на земельну ділянку підлягає скасуванню.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд: визнати наказ Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 24 квітня 2015 року № 22-3354-СГ про надання у користування на умовах оренди ОСОБА_7 земельної ділянки площею 25,00 га (кадастровий номер 6825588500:07:012:0673) з цільовим призначенням – для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, протиправним і скасувати цей наказ; визнати договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_7, недійсним; скасувати рішення Реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції про державну реєстрацію права ОСОБА_7 на оренду вказаної земельної ділянки.
Суд залучив Райдержадміністрацію до участі у справі як співвідповідача.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року позов задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд виходив з того, що ОСОБА_7 набув право оренди землі з порушенням порядку її відведення, внаслідок чого рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у користування та укладений відповідачами договір оренди землі не відповідають вимогам закону.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник Держгеокадастру ОСОБА_4 вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник Райдержадміністрації, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (ст.ст. 15, 16 ЦК України), який підлягав застосуванню, та не дотримався положень ст. 3 ЦПК України.
У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.
Встановлено, що розпорядженням Райдержадміністрації від 9 лютого 2012 року № 58/2012-р надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,00 га із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, розташованих на території Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, з метою передачі її в оренду для ведення фермерського господарства. Строк дії дозволу встановлено в один рік з часу прийняття Райдержадміністрацією цього розпорядження.
Вказаний проект відведення земельної ділянки не був погоджений і затверджений відповідно до закону. Разом із тим, 7 червня 2013 року за заявою ОСОБА_1 здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 25,00 га у Державному земельному кадастрі. Їй присвоєно кадастровий номер 6825588500:07:012:0673.
9 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право державної власності на цю земельну ділянку.
10 березня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області з заявою про надання йому земельної ділянки площею 25,00 га кадастровий номер 6825588500:07:012:0673 в оренду для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 24 квітня 2015 року № 22-3354-СГ цю земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_7 строком на 25 років.
У подальшому ОСОБА_7 розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а 1 липня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі № 6.
На підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_8 від 7 липня 2015 року № 22650620 проведено державну реєстрацію права ОСОБА_7 на оренду спірної земельної ділянки.
Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Як передбачено ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частинами 2 і 3 статті 134 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюються в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
В силу ч.ч. 2, 3, 4, 10 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У відповідності до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій – третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно з законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Із положень ч. 1 ст. 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІV «Про фермерське господарство» (далі – ОСОБА_9 № 973-ІV) слідує, що відносини, пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
У таких правовідносинах ОСОБА_9 № 973-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України – загальним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону № 973-IV).
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 973-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.
ОСОБА_9 № 973-IV визначає порядок надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, який дещо відрізняється від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України. Зокрема, заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства розглядається відповідною районною державною адміністрацією або місцевою радою на підставі розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки. У разі задоволення заяви відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування затверджують цей проект землеустрою.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).
Крім того, ОСОБА_9 № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.
Отже, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 3 лютого 2016 року (справа № 6-2902цс15) і постанові від 11 травня 2016 року (справа № 6-2903цс15), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Докази у справі вказують на те, що Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області передало ОСОБА_7 спірну земельну ділянку в оренду без розроблення, погодження та затвердження в установленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_7 набув право оренди землі з порушенням порядку її відведення. внаслідок чого оскаржуваний наказ про надання земельної ділянки у користування та укладений відповідачами договір оренди землі не відповідають вимогам закону.
Доводи ОСОБА_7 на спростування даних висновків суду не ґрунтуються на законі.
Разом із тим, задовольняючи позов ОСОБА_1 суд припустився помилки.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не розробив проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки протягом строку дії дозволу на розробку цього проекту, встановленого розпорядження Райдержадміністрації від 9 лютого 2012 року № 58/2012-р. Указана документація із землеустрою не була погоджена та затверджена в установленому законом порядку, а відповідний орган виконавчої влади не приймав рішення про передачу земельної ділянки позивачу в оренду.
ОСОБА_1 не набув у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою, крім того, він не є стороною оспорюваного договору оренди землі.
Таким чином, у спірних правовідносинах права та інтереси ОСОБА_1 не порушені.
Оскільки в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивача у зв’язку наданням ОСОБА_7 земельної ділянки в оренду, то позов ОСОБА_1 не може бути задоволений.
Неврахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим.
Позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а тому в силу ст. 88 ЦПК України понесені ним судові витрати не можуть бути покладені на відповідачів. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 слід присудити витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 818 грн. 96 коп.
Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 1 818 грн. 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий/підпис/ОСОБА_10
Судді: /підпис/ОСОБА_11
/підпис/ОСОБА_12
Копія вірна. Суддя апеляційного суду О.І.Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_13
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 47
