ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року

Справа № 910/9354/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Нєсвєтової Н.М.(доповідач),

суддів:

Ковтонюк Л.В.,

Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016

у справі

№ 910/9354/13 Господарського суду міста Києва

за позовом

дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про

спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості

за участю представників сторін:

позивача:

Онищенко І.П.,

відповідача:

Сидоренко А.С.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/09-6 від 23.01.2009 в сумі 351 057 754,09 грн, на умовах, викладених в проекті договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який доданий до позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача станом на 01 січня 2011 року утворилася заборгованість за спожитий природний газ перед відповідачем за договором про поставки природного газу № 06/09-6 від 23.01.2009 року в розмірі 351 057 754,09 грн. На виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано. Позивач вважає, що відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, чим порушив право позивача на реструктуризацію заборгованості, передбачене вищевказаним Законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/9354/13 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №910/9354/13 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеним договір між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України" про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/09-6 від 23.01.2009 в сумі 351 057 754,09 грн на умовах, викладених в проекті договору в редакції, наданій позивачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147 грн судового збору за подання позову та 573 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2009 між НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник, відповідач) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (покупець, позивач) було укладено договір №06/09-6 поставки природного газу для населення, за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ власного видобутку для потреб населення (для використання на газових плитах), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ в обсязі до 5 760 млн. куб.м.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 343,00 грн., крім того, ПДВ - 20% - 68,60 грн., ціна газу разом з ПДВ - 411,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ в обсязі до 5 760 млн. куб.м.

Згідно до п. 4.1. договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 343,00 грн, крім того, ПДВ - 20% - 68,60 грн, ціна газу разом з ПДВ - 411,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Судами також встановлено, що станом на 30.04.2012 заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору складає 351 057 754,09 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

28.05.2012 листом № 31/15-3563 позивач надіслав на адресу відповідача проект договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Листом № 31/26-4037 від 26.06.2011 позивач повторно направив на адресу відповідача проект договору про реструктуризацію заборгованості, однак останній відповіді не надав.

Оскільки відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 351 057 754,09 грн укладеним на умовах, викладених позивачем у проекті договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що на правовідносини сторін поширюється Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, який діяв до 30.06.2012. Вказаний строк є присічним і відновленню не підлягає. Враховуючи, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом про визнання договору укладеним звернувся у травні 2013 року, тобто із пропуском присічного строку, встановленого вищевказаним Законом, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність факту порушення відповідачем права позивача, що виключає можливість його захисту в судовому порядку.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо безпідставності відмови в позові судом першої інстанції з підстав втрати чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на момент звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки цей Закон є матеріальним, а не процесуальним, а тому наслідком втрати ним чинності є неможливість подальшого набуття прав за ним, зокрема, на звернення позивача до відповідача з проектами відповідних угод після 30.06.2012, а не припинення прав, набутих у спосіб та у визначений ним строк, або прав, які могли б набуватись особою в разі належного виконання кореспондуючих обов'язків її контрагентом; в протилежному випадку, тобто, в разі порушення таких прав, вони підлягають судовому захистові.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" встановлено, що дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її Дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. та пункту 2.2. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01.01.2010 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2.6. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, дія Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" поширюється на сторін у даній справі, беручи до уваги суб'єктний склад, характер правовідносин та наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Суб'єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

Метою спеціальних законів "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є вирішення проблеми сплати боргів, забезпечення умов для підвищення рівня поточних розрахунків за спожитий природний газ та електричну енергію, а також створення умов для поліпшення фінансово-економічного стану підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, а також суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану з постачанням природного газу та електричної енергії за регульованими тарифами, запобіганню їх банкрутству тощо.

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на вищезазначене окремим суб'єктам, визначеним Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", надано можливість реструктуризувати заборгованість за спожитий природний газ та електричну енергію, що утворилася за визначений період, при цьому така можливість може бути реалізована у вигляді двостороннього зобов'язання в межах договірних правовідносин, що з урахуванням приписів статті 181 ГК України, статей 641-644, 646 ЦК України потребує відповіді контрагента для визначення підстав відмови у прийнятті пропозиції.

Згідно частини 1 та 2 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 4 статті 181 ГК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Позивач скористався наданим йому спеціальним законом (чинним на час звернення з пропозицією №31/15-3563 від 28.05.2012 про укладення договору) правом на звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості.

Натомість, відповідач не вчинив дій, передбачених чинним законодавством, спрямованих на повідомлення позивача про результати розгляду його пропозицій та не повідомив позивача про підстави відмови від укладення спірного договору реструктуризації, протоколу розбіжностей позивачу не направив, що призвело до порушення права позивача на укладення договору реструктуризації, передбаченого Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Частина 1 статті 187 ГК України передбачає, що спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відтак обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання договору укладеним, коли обов'язковість його укладення встановлена законом, не суперечить вимогам діючого законодавства, а визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості не є втручанням в господарську діяльність відповідача як суб'єкта господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про визнання укладеним між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України" договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором №06/09-6 від 23.01.2009 в сумі 351 057 754,09 грн на умовах, викладених в проекті договору, наданого позивачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №910/9354/13 без змін.

Головуючий

Н. Нєсвєтова

Судді:

Л. Ковтонюк

Л. Стратієнко