ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2015
Справа №910/9354/13
За позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про
спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача
Мицько Р.М. (дов. № 71/10 від 29.10.2014 року)
від відповідача
Снідряков О.В. (дов. № 14-104 від 18.04.2014 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача станом на 1 січня 2011 року утворилася заборгованість за спожитий природний газ перед відповідачем за Договором поставки природного газу № 06/09-6 від 23.01.2009 року в розмірі 351 057 754,09 грн. На виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано. Позивач вважає, що відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, чим порушив право позивача на реструктуризацію заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/9354/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.
У судовому засіданні 18.06.2013 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 18.06.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.07.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року справу № 910/9354/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/9354/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.08.2013 року.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/9354/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9354/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року зупинено провадження у справі №910/9354/13 до завершення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Як вбачається з офіційної вебсторінки Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у всесвітній мережі Інтернет суду стало відомо, що наказом №650 від 18.09.2014 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України визнано таким, що втратив чинність наказ Мінерговугілля України від 26.07.2012 №545 "Про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)", на підставі якого безпосередньо провадження у справі зупинено до закінчення реорганізації позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року, суддя Стасюк С.В. поновив провадження у справі № 910/9354/13, розгляд справи було призначено на 09.04.2015 року.
09.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 09.04.2015 року представник відповідача не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строків розгляду спору.
Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.
Розглянувши подане позивачем 09.04.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.
Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.04.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 12.05.2015 року.
У судовому засіданні 12.05.2015 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.05.2015 року.
У судовому засіданні 19.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні 19.05.2015 року представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, надав усні пояснення по суті спору.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
23.01.2009 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір №06/09-6 поставки природного газу для населення (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ власного видобутку для потреб населення (для використання на газових плитах), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ в обсязі до 5 760 млрд. куб.м., в тому числі по кварталах.
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 343,00 грн., крім того, ПДВ - 20% - 68,60 грн., ціна газу разом з ПДВ - 411,60 грн.
Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводяться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Позивач зазначає, що станом на 30.04.2012 року заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору складає 351 057 754,09 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
На виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» листом № 31/15-3563 від 28.05.2012 позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано.
В подальшому листами № 31/26-4037 від 26.06.2012 року, № 31/26-4567 від 31.07.2012 року, № 31/26-5449 від 13.09.2012 року позивачем повторно направлено на адресу відповідача проекти договору про реструктуризацію заборгованості, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано.
Позивач вважає, що відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, чим порушив право позивача на реструктуризацію заборгованості,
Відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що відповіді про прийняття пропозиції укласти договір про реструктуризацію заборгованості відповідач позивачеві не надавав. Крім того, Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» втратив чинність 30.06.2012 року, а тому застосування його норм при розгляді та вирішенні даної справи не вбачається за можливе.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Позивач стверджує, що станом на 30.04.2012 року заборгованість позивача перед відповідачем згідно Договору складає 351 057 754,09 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
На виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» листом № 31/15-3563 від 28.05.2012 позивачем направлено на адресу відповідача підписані з боку позивача проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано.
В подальшому листами № 31/26-4037 від 26.06.2012 року, № 31/26-4567 від 31.07.2012 року, № 31/26-5449 від 13.09.2012 року позивачем повторно направлено на адресу відповідача проекти договору про реструктуризацію заборгованості, проте відповіді від відповідача позивачем не отримано.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
04.06.2011 року набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року, згідно зі статтею 1 якого дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Згідно з пунктом 2.6. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.
Отже, зважаючи на суб'єктний склад, характер правовідносин та наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ, дія цього Закону поширюється на сторін у справі.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" він набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012 року.
Отже, Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" діяв до 30.06.2012 року, вказаний строк є присічним, поновленню не підлягає, а позивач звернувся до суду з позовом лише у травні 2013 року, тобто з пропуском вказаного строку.
Присічний строк - це строк, який встановлюється законом або договором як межа існування та здійснення суб'єктивного права або обов'язку в часі, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право чи суб'єктивний обов'язок. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску, є підставою для відмови в позові.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09.07.2014 року по справі № 922/660/13-г.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не представлено належних (первинних) доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а відтак матеріали справи не свідчать про порушення відповідачем прав позивача, що виключає можливість їх захисту в судовому порядку.
За таких обставин, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.05.2015
Суддя С.В. Стасюк
