Справа № 161/10751/16-ц Провадження № 22-ц/773/380/17
Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С.
Категорія: 48
Доповідач: Грушицький А. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2017 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Грушицького А.І.,
суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,
з участю секретаря Вергуна Т.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника органу опіки та піклування ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2017 року,
В С Т А Н О В И Л А:
18 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги мотивував тим, що з відповідачем мають спільних дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час діти проживають з відповідачем.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року постановлено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 40 % від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на дитину, починаючи з 23 травня 2014 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Зазначає, що на даний час не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. У період із жовтня 2015 року по червень 2016 року з нього стягувалися аліменти у розмірі від 5482,09 грн. до 14570,40 грн. щомісячно.
Такий розмір аліментів у кілька разів перевищує прожитковий мінімум на обох дітей та свідчить про те, що діти фактично повністю знаходяться на його утриманні. Крім того, відповідач використовує аліменти не за цільовим призначенням.
Позивач сплачує за оренду житла для своєї сім’ї, несе витрати по оплаті навчання повнолітньої дочки, має на утриманні матір та внучку, батьки якої тимчасово не працюють.
Позивач просив суд зменшити розмір аліментів до 20 % усіх видів доходу щомісячно.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2017 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_3 при розгляді апеляційної скарги покладається на думку суду.
Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, представника органу опіки та піклування, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів зміни його матеріального чи сімейного стану, а наявність сумнівів щодо використання коштів одержувачем аліментів на власні потреби не є підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року постановлено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 40 % від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на дитину, починаючи з 23 травня 2014 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 8, 9).
Як вбачається з листа № 186 від 17 травня 2016 року і розрахункових листів за травень та червень 2016 року ОСОБА_4 працює командиром повітряного судна на ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (а.с. 10-12).
З довідки № 5393 від 20 липня 2016 року, виданої Луцьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області вбачається, що ОСОБА_5 за період з жовтня 2014 року по червень 2016 року із пенсії ОСОБА_4 отримала аліменти на утримання двох дітей в розмірі 63952,68 грн. (а.с. 13).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як передбачено ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з квитанцій про оплату від 6 жовтня 2014 року, 25 лютого 2015 року, 13 жовтня 2015 року та 11 травня 2016 року за навчання дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, в університеті суспільно-природничих наук за спеціальністю «Готельне господарство і гастрономія» у м. Любліні позивач сплатив 7820 польських злотих (а.с. 20-31).
Згідно договору найму житлового приміщення від 1 листопада 2015 року ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_10 за оренду квартири у м. Луцьку 6000 грн. щомісячно (а.с. 37, 38).
З урахуванням стану здоров’я та матеріального становища спільних дітей сторін та тих обставин, що вартість оплати навчання дочки позивача ОСОБА_11 постійно зростає, що підтверджується відповідними квитанціями про оплату, у позивача існує необхідність винаймання житла у м. Луцьку, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру стягуваних аліментів до 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Колегія суддів не бере до уваги доводи позивача про нецільове використання аліментів відповідачем, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Наявність на утриманні непрацездатної матері було враховано при стягненні аліментів рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року. Обов'язок утримувати внучку позивача лежить на її батьках.
Покликання представника відповідача на наявність у позивача нерухомого майна у власності не впливає на висновок колегії суддів, оскільки частка позивача у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 становить 1/12 частину, а житловий будинок знаходиться у смт. Єсаулівка Антрацитівського району Луганської області, що не спростовує доводів позивача про необхідність винайманння квартири для проживання його сім’ї у м. Луцьку.
Врахувавши встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2017 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір стягуваних з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зменшивши їх розмір до 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді
