УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 193/584/16-ц 2-др/774/1/17
Справа № 193/584/16-ц Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 2-др/774/1/17 суддя Шумська О.В.
Категорія № 21 Доповідач Барильська А.П.
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
Іменем України
22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Барильської А.П.
суддів: Митрофанової Л.В., Бондар Я.М.
секретар: Гладиш К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Кот Любов Іванівна, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним - відмовлено, як необґрунтованого.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року - скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Кот Любов Іванівна, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним - задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладений 26 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого як законний представник діяла мати ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов’ю Іванівною за реєстровим № 499 та повернуто сторони у первісне становище.
21 грудня 2016 року до апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення по справі додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на його користь судових витрат в загальному розмірі 6157,52 грн., які складаються з: 1157,52 грн. витрат зі сплати судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, зо заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими вимогами на загальних підставах. При порушені питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК.
Відповідно до матеріалів справи, за подачу позовної заяви позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн. (а.с. 1), за надання правової допомоги, відповідно до договору про надання юридичної (правової) допомоги від 23.05.2016 року та додаткового договору від 23.05.2016 року, укладеного з адвокатом Захаровою М.В., позивачем сплачено 5000 грн. (а.с. 97-102, 105, 107), а також за подачу апеляційної скарги останнім сплачено судовий збір в розмірі 606,32 грн. (а.с. 145, 165).
Як вбачається з резолютивної частини рішення апеляційного суду від 30 листопада 2016 року, суд не вирішив питання про судові витрати (а.с. 208-210).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами 1, 2 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Частиною 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2016 року - 1378 грн.
Як вбачається з Акту прийому-здачі наданих послуг від 30.05.2016 року за договором про надання юридичної (правової) допомоги від 23.05.2016 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Захаровою М.В., останньою надано наступні послуги: складання зміненої позовної заяви, що становить 551,50 грн. (1378 грн. х 40%); складання заяви про виклик свідків, що становить 275,60 грн. (1378 грн. х 40% / 2); консультування протягом 30 хвил. робочого часу, що становить 275,60 грн. (1378 грн. х 40% / 2) (а.с. 105).
Що стосується, зазначеного в акті прийому-здачі наданих послуг від 30.05.2016 року, вивчення адвокатом Захаровою М.В. аудиозапису протягом 1 години робочого часу, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення оплати за вказаний вид послуг, оскільки з акту не вбачається, який саме аудиозапис був вивчений адвокатом Захаровою М.В.
Згідно журналів судових засідань, адвокат Захарова М.В. приймала участь при розгляді справи в суді першої інстанції 24.06.2016 року з 10:01 год. до 10:33 год. (а.с. 127-128); 05.07.2016 року з 11:00 год. до 11:57 год. (а.с. 135-136); 11.07.2016 року з 16:00 год. до 17:08 год. (а.с. 141), а всього 2 год. 40 хвил., що становить 1469 грн. 87 коп.
Таки чином, розмір витрат на правову допомогу, відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який підлягає стягненню з на користь позивача ОСОБА_1 становить: 3123 грн. 47 коп. (2572,27 грн.)
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткового рішення по справі та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат по справі у вигляді: судового збору, сплаченого позивачем за подачу позовної заяви в розмірі 551,20 грн.; витрат на правову допомогу в розмірі 2572,27 грн., а також судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.
Керуючись ст.ст. 220, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Кот Любов Іванівна, Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 551,20 грн.; витрат на правову допомогу в розмірі 2572,27 грн., а також судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.
В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: Л.В. Митрофанова
Я.М. Бондар
