ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2017 року м. Київ К/800/18754/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Веденяпіна О.А.
Островича С.Е.
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.
представника позивача Вєдєрнікової О.С.
представник відповідача Норця В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016
у справі № 817/85/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»
до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання неправомірною вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Рівнеазот») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, Міжрегіональне ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання неправомірною вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2015 №Ю-258-11.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що 07.12.2015 Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків сформовано та надіслано ПАТ «Рівнеазот» вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-258-11, згідно вимоги станом на 30.11.2015 за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 16821411,33 грн.
18.12.2015 позивачем вимога була оскаржена до ДФС України, рішенням якої від 18.01.2015 №836/6/99-99-10-01-07-25 залишена без задоволення, а оскаржена вимога без змін.
Вимога сформована на підставі індивідуальної картки платника податків ПАТ «Рівнеазот» по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому до уваги відповідачем прийнято лист ДФС від 12.11.2015 №41779/7/99-99-20-03-01-17, яким його поінформовано про порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» в частині сплати з липня по вересень 2015 року єдиного внеску в сумі 20685499,00 грн. за ПАТ «Рівнеазот» ДП «Хімік» ПАТ «Азот».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплата єдиного внеску на підставі договору доручення іншою особою з посиланням при цьому на частину 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» не є належним виконанням позивачем обов'язку щодо сплати єдиного внеску, оскільки даною правовою нормою встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 7 статті 9 даного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Згідно з частиною 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 29.05.2015 між позивачем (довіритель) та ДП «Хімік» ПАТ «Азот» (повірений) укладений договір доручення №05.15, відповідно до пунктів 1.1., 1.2 якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. Виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.
На виконання вказаного договору позивач видав ДП «Хімік» ПАТ «Азот» (повіреному) довіреність від 11.06.2015 № 748-юв, згідно умов якої позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Рівнеазот», зокрема єдиний соціальний внесок.
Крім того, 11.06.2015 між позивачем (позичальником) та ДП «Хімік» ПАТ «Азот» (позикодавцем) укладений договір №6/2015 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно пунктів 1.1., 2.1 якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору, а позичальник зобов'язується повернути допомогу у визначений цим договором строк. Розмір допомоги становить 90000000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у період з червня по вересень 2015 року на підставі договору доручення від 29.05.2015 №05.15 повіреним на виконання зобов'язань ПАТ «Рівнеазот» було сплачено єдиного внеску в сумі 20385499.00 грн.
На підтвердження надання позивачу поворотної фінансової допомоги шляхом сплати платежів надано: акти, складені позивачем та ДП «Хімік» ПАТ «Азот» до договору № 6/2015 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.
Згідно з частиною 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Основним змістом договору доручення є зобов'язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя.
Укладеним договором доручення та виданою позивачем на підставі договору доручення довіреністю передбачені чіткі юридичні дії, які має вчинити повірений, а саме: виконувати грошові зобов'язання, перерахувати єдиний соціальний внесок.
У даному випадку ДП «Хімік» ПАТ «Азот», перераховуючи соціальний внесок, діяв як повірений від імені позивача, а не як самостійний платник.
Крім того, укладений договір поворотної фінансової допомоги підтверджує, що повірений вчиняв юридичні дії за рахунок довірителя - позивача у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що позивач виконав свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу. Також, слід зазначити, що внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 302785,40 грн. (триста дві тисячі сімсот вісімдесят грн. 40 коп.), сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2016.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників в сумі 302785,40 грн. (триста дві тисячі сімсот вісімдесят грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
О.І. Степашко
Судді
(підпис)
О.А. Веденяпін
(підпис)
С.Е. Острович
