АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 644/3610/16-ц Головуючий суддя І інстанції Лігус С. М.
Провадження № 22-ц/790/7595/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.
Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Бездітко В.М., Коваленко І.П.
при секретарі - Дашковської Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню особу, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_3 є її батьком. Її батьки розлучені та вона проживає з матір'ю.
Відповідач з квітня 2015 року проживає окремо і у добровільному порядку сплачував аліменти на її утримання як неповнолітньої доньки у розмірі 1600 грн. щомісяця.
З квітня 2016 року ОСОБА_3 припинив сплачувати аліменти з досягненням нею повноліття. Але вона продовжувала навчання в школі.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги.
Зазначає, що після закінчення середньо освітньої школи вона зарахована студенткою 1 курсу факультету соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії держаного управління при Президентові України для здобуття ступеня Бакалавр за заочною формою навчання.
З 18 серпня 2016 року вона працевлаштувалась у ТОВ «Харківпаб» на посаду офіціантки з неповним робочим тижнем та окладом у розмірі 1080 гривень, що є меншим ніж прожитковий мінімум.
Навчання потребує додаткових витрат: на оплату навчання (4000 грн. на рік) витрати на придбання навчальної літератури, навчальних посібників, придбання канцелярських товарів, проїзд до місця навчання тощо.
Вважає, що відповідач має можливість утримувати її на час навчання, оскільки має постійний дохід, має у власності рухоме та нерухоме майно та до звернення з позовом до суду надавав їй матеріальну допомогу.
Остаточно просить стягнути аліменти в сумі 1600 гривень за час навчання її в середньоосвітній школі з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2016 року, та 800 грн. щомісяця з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання або досягнення 23 річного віку, а також витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.; допустити негайне виконання рішення суду.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав. Вказав, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на час навчання позивачки, оскільки не працює, має малолітню дитину. Крім того, позивач є працездатною і має можливість працювати та самостійно себе матеріально утримувати, оскільки навчається заочно.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти за час навчання в сумі 1600 гривень щомісячно з 21 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів в сумі 800 гривень щомісячно з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення суду змінити: стягнути з ОСОБА_3 аліменти у сумі 1600 грн.. щомісячно з моменту звернення до суду: з 21 квітня 2016 року і до 31 травня 2016 року включно, у сумі 800 грн. починаючи з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання або до настання 23-річчя, в залежності від того яка із подій настане раніше, а також витрати на правову допомогу.
Зазначає, що право на утримання виникає за умови продовження навчання. Законом не передбачено особливостей отримання допомоги залежно від форми навчання (денна, вечірня, заочна тощо).
Та обставина, що вона працювала з 18 серпня по 12 жовтня .2016 року не свідчить, що вона не потребує допомоги від батьків, оскільки вона почала працювати до початку навчального року та заробітна плата, яку вона отримувала, не надавала можливості покривати витрати на навчання, харчування, одяг, проїзд тощо, а на момент ухвалення рішення вона взагалі вже звільнилася.
До настання повноліття відповідач добровільно сплачував аліменти у розмірі 1600 гривень щомісяця та припинив їх сплачувати з квітня 2016 року. Будь яких доказів про зміну його матеріального стану не надано.
Також вважає, що нею надані докази фактично понесених витрат на правову допомогу, тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_3.(а.с. 6).
18 років ОСОБА_1 виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
З 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 навчається в Харківському регіональному інституту управління Національної академії держаного управління при Президентові України за заочною формою навчання.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення коштів на її утримання до закінчення навчання суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що доказів нею для підтвердження своїх вимог не надано.
Відповідно до вимог ст. 199 ч.1 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З наданих матеріалів вбачається, що позивачка навчається на заочній формі навчання; з серпня 2016 року була працевлаштована, тобто, мала дохід.
Як пояснила представник відповідача в суді апеляційної інстанції відповідач не працює, має мінливий дохід, на його утриманні є інша малолітня дитина, він оплачує повністю комунальні послуги у будинку, де проживає окремо від нього позивачка зі своєю матір'ю.
Для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, законодавець зазначає наявність таких обставин: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відмова суду у задоволенні позову в цій частині відповідає вимогам закону.
Навчаючись на заочному відділенні повнолітня ОСОБА_1 має можливість працювати та заробляти собі на життя, що знімає з батьків обов'язок з її утримання.
Той факт, що у жовтні 2016 року позивачка звільнилася за угодою сторін на висновки суду не впливає.
Що стосується посилання представника позивачки про необхідність стягнення 1500 грн. за надання юридичної допомоги, то колегія виходить за наступного.
Відмовляючи у стягненні цієї суми суд першої інстанції виходив з тих обставин, що представником не надано розрахунку цієї суми.
Заперечуючи у наданні такого розрахунку представник позивачки зазначає, що такий розрахунок потрібен у випадку, коли витрати, пов'язані з розглядом справи, компенсуються за рахунок держави і даного випадку вони не стосуються.
Між тим, граничні розміри компенсації витрат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно з додатком до зазначеної постанови граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Згідно п.48 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2016 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді:
