РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого судді: Бондаренка Ю.О.
суддів: Власов С.О., Собослой Г.Г.
при секретарі: Сочка І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про стягнення аліментів, –
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, якою просила: стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Спільний син ОСОБА_3 залишився на її утриманні та вихованні. Відповідач практично не бере участі в утриманні сина. Присуджені до сплати аліменти рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2015 року в твердій грошовій сумі відповідач сплачував до досягнення сином повноліття не систематично, внаслідок чого утворилась заборгованість. 01 вересня 2015 року син - ОСОБА_3 став студентом ДВНЗ «Ужгородського національного університету» та навчається на першому курсі денне віждділення біологоічного факультету, що підтверджуєтьчся Довідкою №436 від 18.02.2016 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно з дати досягнення сином повноліття, тобто з 08 січня 2016 року на період навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року, як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах повністю.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який 05 листопада 2015 року розірвано, від даного шлюбу 08 січня 1998 року народився син ОСОБА_3 (а.с.6), який навчається на денному відділенні біологічного факультету ДВНЗ «Ужгородського національного університету» (а.с.4).
Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання двох дітей, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 1000 грн. на кожну дитину щомісячно починаючи з 15 жовтня 2014 року до досягнення дітьми повноліття. Також встановлено, що ОСОБА_3 08 лютого 2016 року виповнилося 18 років, внаслідок чого стягнення аліментів на його утримання з відповідача ОСОБА_1 припинилося.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
За змістом ст. 199 СК України обов’язок утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання і в зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, покладено на обох батьків до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч.3 ст. 199 СК України).
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Тобто однією із умов стягнення аліментів на повнолітню дитину є можливість надавати матеріальну допомогу.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року з відповідача стягнуті аліменти як з особи , яка не має постійного заробітку в твердій грошовій сумі.
Суд переглядає рішення на момент його постановлення.
Як на підставу скасування рішення суду першої інстанції апелянт вказує на відсутність можливості надавати таку допомогу, оскільки його сім'я складається із п'яти осіб, що підтверджується довідкою №364 від 08.04.2016 року (а.с.14,44). При цьому дві з них – батьки, які є непрацездатними із слабким здоров'ям і часто хворіють, що тягне за собою додаткові витрати через лікування, що підтверджується лікарськими довідками (а.с. 15-17,45-47). Крім того він сплачує аліменти за попереднім рішенням суду від 22.01.2015 року на користь неповнолітнього сина ОСОБА_4 що підтверджується копіями квитанцій про сплату аліментів (а.с.18-20, 48-50).
Суд першої інстанції задовольняючи позов повністю, не врахував зазначених обставин справи, а тому рішення в частині розміру стягнутих аліментів підлягає зміні.
Беручи до уваги сімейний стан відповідача який є здоровим, працездатним і як батько, зобов’язаний утримувати повнолітніх дітей які продовжують навчатися та враховуючи, що доходи відповідача дозволяли йому сплачувати щомісяця по виконавчому провадженню від 2000 до 9000 гривень, (що підтверджується квитанціями), та зважаючи на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01 травня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1450 гривень, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти в розмірі 1000 гривень.
Суд першої інстанції при вирішенні спору в частині визначенні розміру аліментів неповно з'ясував обставин, які мають значення для справи, що згідно ст.309 ЦПК України є підставою для його зміни.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2016 року - змінити в частині розміру стягнутих аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1000 гривень, на період навчання, до досягнення ним 23 річного віку.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді
