ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2016 року Справа № 910/6742/15-г
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши касаційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"на постанову від 01.06.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/6742/15-г господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"доМіністерства оборони Українипростягнення 5 339 683,23 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Колесников І.Г. - дов. від 30.12.2015 № 5383,
Від відповідача - Ковальчук І.В. - дов. від 30.12.2015,
У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Бакуліна С.В., Данилова М.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016 р.).
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошуються вступна та резолютивна частини постанови.
ВСТАНОВИЛА:
Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернувся до Міністерства оборони України з позовом про стягнення 5339683, 23 грн. за виконання 3-го етапу державного контракту (договору) на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр "Гелікоптер" від 25.09.2007 № 247/2/07-10.
Рішенням від 12.01.2016 Господарського суду міста Києва (Спичак О.М.) позов задоволено частково, з Міністерства оборони України на користь позивача стягнуто 4040063, 52 грн. основного боргу, 55293,14 грн. судового збору та 34955,43 грн. витрат на проведення експертизи; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано посиланням на висновок проведеної у справі судової економічної експертизи, з якого вбачається, що беззаперечними є витрати, які не визнані та не враховані Міністерством оборони України у складі ціни 3-го етапу державного контракту (договору) на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр "Гелікоптер" від 25.09.2007 № 247/2/07-10 за період з 01.04.2008 по 30.04.2014 на суму 13176308, 46 грн. Витрати на суму у розмірі 99,92 грн. судом визнано такими, що підтверджені наявними у матеріалах справи доказами. Також, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав зменшувати визначений позивачем прибуток на суму у розмірі 1168000,01 грн., внаслідок застосування подання Генеральної прокуратури України від 20.08.2014 № 10/2/2-26802-14 до Міністерства оборони України з посиланням на акт позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача; в свою чергу, виключення відповідачем зі складу ціни 3-го етапу договору суми у розмірі 1299619,71 грн. у зв'язку зі зміною порядку формування прибутку з 25% від собівартості власних робіт без адміністративних витрат на інший спосіб визначення прибутку шляхом формування його як 1% від витрат на закупівлю комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших суб'єктів господарювання та 20% від решти витрат у складі собівартості робіт, місцевим господарським судом визнано правомірним. За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 4040063,52 грн., яка розраховується шляхом вирахування з ціни робіт по третьому етапу, заявленої позивачем, сплаченої відповідачем суми попередньої оплати і спростованої суми прибутку (333 373 512,00-328 033 828,77-1 299 619,71).
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у складі головуючого: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. рішення господарського суду м. Києва залишено без змін з тих же підстав.
Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові про стягнення 3880163, 50 відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 43 ГПК України.
ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови в позові, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 525, 632, 651 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2007 між Міністерством оборони України як Генеральним замовником та ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" як виконавцем укладено державний контракт (договір) на виконання дослідно-конструкторської роботи № 247/2/07-10, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати і здати замовнику дослідно-конструкторську роботу по темі: "Модернізація вертольоту Мі-24, шифр: "Гелікоптер", а відповідач - прийняти і оплатити роботу, повний обсяг якої, окремі етапи та терміни виконання вказані у відомості виконання, яка є невід'ємним додатком до договору.
Згідно з п.2.1 державного контракту передбачена ним робота виконується головним виконавцем у повній відповідності до тактико-технічного завдання (ТТЗ) на дослідно-конструкторську роботу шифр "Гелікоптер", затвердженого директором Департаменту розробок і закупівель озброєння та військової техніки Міністерства оборони України 31.01.2007.
Пунктом 2.9 контракту передбачено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 279 "Про затвердження Положення про військові представництва на підприємствах, в установах і організаціях" військові представництва під час виконання підприємствами дослідно-конструкторських робіт зобов'язані здійснювати контроль за якістю науково-технічної продукції на всіх стадіях її розроблення, своєчасним виконанням робіт за даним договором, перевіряти і узгоджувати розрахунково-калькуляційні матеріали щодо договірних (твердих фіксованих) цін та здійснювати контроль за правильністю визначення витрат, проведених згідно з кошторисом на всіх стадіях розроблення та виготовлення дослідних зразків; генеральний замовник без втручання в оперативно-господарчу діяльність головного виконавця має право перевіряти хід і якість виконання дослідно-конструкторської роботи, а також фактичні витрати, понесені головним виконавцем та співвиконавцями за даним договором; перевірки проводяться за участю представників 615 ВП МО України.
Відповідно до п.6.3 контракту виконані і прийняті генеральним замовником у відповідності з вимогами, встановленими в п.2.1 договору роботи, оплачуються за договірною (твердою фіксованою, модель 1.1) ціною, яка розраховується головним виконавцем та затверджується генеральним замовником на підставі перевірки фактичних витрат головного виконавця та співвиконавців, що затверджується документально; перевірки фактичних витрат проводяться з урахуванням вимог п.2.9 договору; моделі договірних цін, що застосовуються при виконанні договору, встановлюються відповідно до "Основних видів (груп) та моделей договірних цін на науково-технічну продукцію спеціального призначення" введених у дію в 1990 році ЦФУ МО СРСР на виконання Рішення ДК Ради Міністрів СРСР від 4 липня 1988 р. № 251 щодо введення в дію "Положення про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції спеціального призначення"; вартість роботи (етапу, підетапу) за договором підлягає зміні у випадку зміни тактико-технічного завдання, тарифів, цін, систем оплати праці, мінімальної зарплати й інших умов виконання роботи, обумовлених рішеннями Уряду України.
Пунктом 6.4 контракту встановлено, що оплата виконаних та прийнятих за договором робіт проводиться генеральним замовником за рахунок головного виконавця на підставі затвердженого акту про приймання робіт, посвідчення військового представництва 615 ВП МО України про приймання робіт, протоколу узгодження договірної (твердої фіксованої ціни).
Відповідно до п. 9.3 контракту у разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку, визначеному відповідним чинним законодавством України.
24.12.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 4 до контракту, якою відомість виконання робіт, яка є додатком № 1 до державного контракту викладено у новій редакції; викладено у новій редакції протокол узгодження попередньої ціни на етапи 3, 3.1, 3.1.1, 3.2 та лімітної ціни по роботі в цілому, встановлено лімітну ціну виконання ДКР за державним контрактом (договором) (без врахування вартості підетапів 3.1.2 та 3.1.3, а також 5-го та 6-го етапів) в розмірі 407159597,91 грн.
Також, сторонами затверджено протокол від 23.12.2010 № 1 узгодження попередніх цін на етапи 3, 3.1, 3.1.1, 3.2 та лімітної ціни по роботі в цілому на науково-технічну продукцію спеціального призначення по темі ДКР "Модернізація вертольоту Мі-24, шифр "Гелікоптер" договір № 247/2/07-10 від 25 вересня 2007, який є додатком № 2 наведеної вище додаткової угоди № 4.
У зазначеному вище протоколі сторонами узгоджена попередня ціна по роботі 3-го етапу у розмірі 358 187 873,86 грн.
Додатковою угодою № 7 від 14.05.2012 до контракту термін його дії продовжено до 31.12.2015.
24.05.2012 сторонами затверджено узгоджувальний протокол до державного контракту (договору) № 247/2/07-10 від 25.09.07 ДКР, шифр "Гелікоптер", згідно із яким перший абзац пункту 6.4 розділу 6 згаданого державного контракту (договору) викладено у новій редакції, відповідно до якої оплата виконаних та прийнятих за договором робіт проводиться державним замовником за рахунок головного виконавця на підставі затвердженого акту виконання умов етапу (підетапу, робіт в цілому), який складається та затверджується сторонами на підставі затвердженого акту приймання етапів (підетапів, робіт в цілому), затвердженого акту перевірки усунення зауважень (при наявності зауважень), відповідного посвідчення військового представництва та протоколу затвердження договірної (твердої фіксованої) ціни; військове представництво не пізніше наступного дня після отримання затвердженого державним замовником акту приймання етапів (підетапів, робіт в цілому), або акту перевірки усунення зауважень (при наявності зауважень) видає головному виконавцю посвідчення за встановленою формою.
10.04.2014 позивачем затверджено акт приймання етапу 3 "Виготовлення дослідного зразка" дослідно-конструкторської роботи, шифр "Гелікоптер", у якому, зокрема, наведені висновки комісії та пропозиції, у тому числі щодо усунення недоліків до початку робіт етапу 4.
З приводу погодження розміру вартості виконаних робіт етапу 3 "Виготовлення дослідного зразка" шифр "Гелікоптер" за контрактом (договором) № 247/2/07-10 сторони намагались дійти згоди шляхом обміну листами.
Так, позивачем направлялись на адресу відповідача та начальника 615 ВП Міністерства Оборони України листи із додаванням проекту протоколу погодження договірної ціни 3 етапу та обгрунтовуючих матеріалів, додаткових пояснень тощо: від 08.04.2014 № 1147, від 01.07.2014 № 2059, від 07.08.2014 № 2618, від 15.08.2014 № 2714, від 05.09.2014 № 2909, від 01.12.2014 № 4068.
У свою чергу відповідачем та Представництвом замовника № 615 позивачу були надіслані зауваження, пропозиції, проекти протоколів тощо щодо розміру вартості виконаних згаданих робіт етапу у листах: від 16.06.2014 № 247/5/2843, від 20.06.2014 № 462, від 06.08.2014 № 247/5/4033, від 18.08.2014 № 247/5/4285, від 19.04.2014 № 247/5/4990, від 10.11.2014 № 247/5/6197.
Згідно із висновком від 09.09.2014 за № 680 - 615 Військовим представництвом, в результаті розгляду представлених розрахунково-калькуляційних матеріалів, запропоновано відповідачу розглянути рівень договірної ціни робіт етапу 3 ДКР шифр "Гелікоптер" у сумі 317 729 483,90 грн., за умов вирішення питань, відображених в пункті 3 даного висновку.
25.12.2014 сторонами підписано остаточний протокол погодження договірної ціни 3 етапу ДКР, шифр "Гелікоптер" за державним контрактом від 25.09.07 № 247/2/07-10 за державним оборонним замовленням, відповідно до якого сума 15 644 028,10 грн., яка є різницею між договірною ціною, визначеною головним виконавцем - 333372512, 00, та договірною ціною, погодженою генеральним замовником - 317729483, 90, є спірною та такою, що підлягає вирішенню у відповідності до п.9.3 державного контракту від 25.09.07 № 247/2/07-10, тобто, в судовому порядку.
Звертаючись з позовом у даній справі, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" послалось на те, що виключення відповідачем зі складу ціни 3-го етапу фактично понесених позивачем витрат, зміна порядку нарахування прибутку та неправомірного застосування Подання Генеральної прокуратури України прокуратури України від 20.08.2014 № 10/2/2-26802-14 до Міноборони України, у якому вказано, що позивач використовував кошти, одержані від Міноборони України за державним контрактом від 25.09.2007 № 247/2/07-10 у якості депозитних вкладів у банківських установах, свідчать про порушення відповідачем встановленого п. 6.3 договору порядку визначення договірної ціни. Зважаючи на сплачений відповідачем аванс в сумі 328033828, 77 грн., на думку позивача, заборгованість відповідача становить 5339683, 23 грн.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 892 ЦК України встановлено, що за договором на виконання науково-дослідних робіт або дослідницько-конструкторських та технологічних робіт, підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Згідно з ч. 1 статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Пунктом 3 ч. 1 статті 898 ЦК України передбачено, що замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Ухвалою від 27.04.2015 Господарського суду міста Києва у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Сумському відділенні Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса.
Відповідно до висновку судової економічної експертизи витрати та інші складові ціни, які не визнані та не враховані Міністерством оборони України у складі ціни 3-го етапу державного контракту (договору) на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр "Гелікоптер" від 25.09.2007 № 247/2/07-10 за період з 01.04.2008 по 30.04.2014, перелік яких зазначений у додатках № 1 до позовної заяви: документально підтверджується на суму 13176308, 46 грн.; витрати на суму 99,92 грн. підтвердити чи простувати не надається за можливе; дослідження інших складових ціни на суму 2 467 619,72 грн. передбачає оцінку договірних правовідносин, що не відноситься до компетенції експерта економіста та є прерогативою суду.
Стосовно витрат на суму у розмірі 99,92 грн. судами встановлено, що сума 84,86 грн. є різницею в розмірі вартості постачання матеріалів, отриманих за інвойсом від 15.03.2013 № Р1417-1 за пунктами №№ 937-959 Додатка 9 до калькуляції витрат на суму проведення сертифікації продукції ДП "Сумистандартметрологія". Сума не підтверджена у зв'язку із тим, що зроблений позивачем розрахунок даної суми по вертольоту Мі-24 №26283 містить посилання на інвойс від 15.03.2013 № Р1417-1, в свою чергу на дослідження експерту був наданий інвойс № Р1417-1 від іншої дати, а саме - від 08.02.2013. Разом з тим, зазначена у розрахунку позивача дата 15.03.2013 є опискою і доданий до розрахунку інвойс №Р1417-1 містить дату 08.02.2013, що повністю співпадає із датою, зазначеною у додатках до Акту ДП "Сумистандартметрологія" від 28.02.2013 № 4131053, у зв'язку з чим 84,86 грн. повинні бути враховані у складі ціни 3 етапу.
Сума 12,97 грн. становить різницю в розмірі вартості постачання "Муфт зрощування D-200-82" на суму проведення сертифікації підприємством ДП "Сумистандартметрологія" за Актом від 19.06.2013 № 4131226, оскільки під час розмитнення позивачем Муфт зрощування D-200-82 ДП "Сумистандартметрологія" здійснювалась сертифікація цієї продукції і згідно Акту від 19.06.2013 № 4131226 її вартість склала 321,18 грн., а вартість використаних позивачем 25 од. муфт повинна розраховуватись із врахуванням вартості їх сертифікації, а відтак, її правомірно було включено позивачем до суми заборгованості.
Сума 2,09 грн. - є різницею вартості "Розгалужувач D-500-0255-547-1" на суму проведення сертифікації продукції ДП "Сумистандартметрологія", а тому зазначена сума також є обґрунтованою та повинна бути включена в ціну третього етапу з огляду на те, що до вартості 4-х одиниць розгалужувача в розмірі 39989,57 грн. були включені витрати на сертифікацію та пропорційно віднесені позивачем згідно з актом ДП "Сумистандартметрологія" від 19.06.2013 № 4131226.
В частині зменшення відповідачем розміру прибутку позивача на 1168000,01 грн. з посиланнями на Подання Генеральної прокуратури України від 20.08.2014 № 10/2/2-26802-14 до Міністерства оборони України, судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги те, що зазначені у Поданні висновки про отримання позивачем 1,1 млн. грн. прибутку, внаслідок використання отриманої від відповідача попередньої оплати в якості депозитних вкладів, спростовуються Актом позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за період з 01.09.2013 по 01.12.2014, проведеною Конотопською об'єднаною державною фінансовою інспекцією.
З врахуванням зазначеного, суди дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для зменшення визначеного позивачем прибутку на суму 1168 000,01 грн.
Виключення відповідачем зі складу ціни 3-го етапу договору 1299619,71 грн. внаслідок зміни порядку формування прибутку з 25% від собівартості власних робіт без адміністративних витрат на інший спосіб визначення прибутку шляхом формування його як 1% від витрат на купівлю комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших суб'єктів господарювання та 20% від решти витрат у складі собівартості робіт, судами обґрунтовано визнано правомірним.
Так, згідно з абз. 2 п. 26-3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 р. № 464 "Питання державного оборонного замовлення" (Порядок доповнено пунктом 26-3 гідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2013 р. N 695), прибуток у складі ціни не може перевищувати 1 відсотка витрат суб'єкта господарювання на купівлю комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших суб'єктів господарювання, а також 20 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), а у разі надання суб'єктом господарювання державному замовнику документів, що підтверджують необхідність використання частини прибутку, одержаного від виконання державного контракту, на розвиток виробництва для ефективного виконання у подальшому оборонного замовлення, у тому числі для зменшення трудомісткості, матеріаломісткості та енергоємності виробництва і загальновиробничих витрат, - 25 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
З огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2013 № 695 було встановлено порядок визначення прибутку у складі ціни, у позивача були відсутні підстави формувати прибуток підприємства шляхом вирахування 25 % від собівартості власних робіт без адміністративних витрат.
Тобто, позивачем при визначенні прибутку підприємства у складі ціни 3-го етапу мав бути використаний спосіб формування його у розмірі 1% від витрат на купівлю комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших суб'єктів господарювання та 20% від решти витрат у складі собівартості робіт.
Отже, судами встановлено, що зі складу ціни 3-го етапу Державного контракту (договору) на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр "Гелікоптер" від 25.09.2007 № 247/2/07-10 має бути виключена сума у розмірі 1299619, 71 грн., яка є різницею зміни відсотків при визначенні прибутку підприємства.
З врахуванням зазначеного вище вмотивованим є висновок судів про стягнення з відповідача 4040063, 52 грн. заборгованості за проведені роботи по третьому етапу договору.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" залишити без задоволення.
Постанову від 01.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6742/15-г господарського суду м. Києва залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді С. Бакуліна
М. Данилова
