АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа
№ 22-ц/793/2064/16
Головуючийпо 1 інстанції
Категорія: 19
СавенкоВ. Г.
Доповідачв апеляційній інстанції
ПодорогаВ. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого
ПодорогиВ. М.
суддівДемченкаВ. А., Василенко Л. І.
присекретарі
АнкудіновіО. І.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Харинської Дар’ї Сергіївни на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої дитини-інваліда ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Омега-Банк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Виконавчого комітету Золотоніської міської ради про визнання недійсними договорів про передачу в іпотеку житлового будинку, в якому проживає та зареєстрована малолітня дитина-інвалід, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2015 року ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої дитини-інваліда ОСОБА_8 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ «Омега-Банк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Виконавчого комітету Золотоніської МР про визнання недійсними договорів про передачу в іпотеку житлового будинку, в якому проживає та зареєстрована малолітня дитина-інвалід
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 листопада 2011 року вона з ОСОБА_9 уклали шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_3 року в них народилася дочка ОСОБА_8
Дочка, ОСОБА_8, на підставі медичного висновку Золотоніської центральної районної лікарні № 904/І від 02 жовтня 2009 року визнана дитиною-інвалідом.
Вказувала, що малолітня ОСОБА_8, яка є інвалідом дитинства, зареєстрована та постійно з самого народження проживає разом із матір'ю ОСОБА_7 в житловому будинку свого діда ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 та потребує покращених житлових умов.
Особисте життя у позивачки з ОСОБА_9 не склалося, тому рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року їхній шлюб розірвано. Після набрання рішенням законної сили вона змінила прізвище «ОСОБА_7» на дошлюбне прізвище «ОСОБА_7».
Зазначала, що згідно з кредитним договором №2301/0408/88-981 від 07 квітня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Омега-Банк») надало позичальнику - ОСОБА_9 кредит у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, в сумі 50 000 дол. США.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у термін до 06 квітня 2018 року. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання її батько ОСОБА_10, як майновий поручитель за кредитним договором передав в іпотеку відповідачу за договорами №2301/0408/88-981-Z-1 від 07 квітня 2008 року та №2301/0408/88-981-Z-2 від 07 квітня 2008 року належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0558 га та житловий будинок по АДРЕСА_1 Черкаської області загальною площею 143,3 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м., в якій вона проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_8
При підписанні відповідачем та власником будинку - ОСОБА_10 спірних договорів з боку Органу опіки та піклування Золотоніського міськвиконкому не було отримано жодної письмової згоди щодо передачі в іпотеку житлового будинку, яким користується малолітня дитина-інвалід.
Після утворення кредиторської заборгованості у ОСОБА_9, ПАТ «Омега-Банк» та колекторська організація ТОВ «Вектор Плюс» заявили свої майнові вимоги на предмет іпотеки, чим порушили майнові права та гарантії проживання дитини-інваліда ОСОБА_8 у вказаному житловому будинку.
Вважає, що укладення договорів іпотеки №2301/0408/88-981-Z-1 від 07 квітня 2008 року та №2301/0408/88-981-Z-2 від 07 квітня 2008 року суперечить майновим правам та інтересам її малолітньої дитини-інваліда.
Уточнивши предмет позову шляхом доповнення позовних вимог остаточно просила визнати недійсними договори іпотеки від 07 квітня 2008 року №2301/0408/88-981-Z-1 та № 2301/0408/88-981- Z-2, укладені майновим поручителем ОСОБА_10 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Омега-Банк»), посвідчені приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. за №1428 та за №1430 від 07 квітня 2008 року про передачу в іпотеку житлового будинку по АДРЕСА_2
Визнати факт постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_8 в період з 2004 року по 2008 рік в житловому будинку АДРЕСА_1
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року визнано недійсним договори іпотеки від 07 квітня 2008 року №2301/0408/88-981-Z-1 та №2301/0408/88-981-Z-2, укладені майновим поручителем ОСОБА_10 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Омега-Банк»), посвідчені приватним нотаріусом Золотоніського міськрайонного нотаріального округу Сахно В.І. за №1428 та №1430 від 07 квітня 2008 року про передачу в іпотеку житлового будинку по АДРЕСА_1
Встановлено факт постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_8 в період з 2004 року по 2008 рік в житловому будинку АДРЕСА_1
Судовий збір залишено за рахунок держави.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Харинська Д.С. подала апеляційну скаргу.
Вважає, що рішення суду є таким, що ухвалено без повного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, а також ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначала, що на час укладення і посвідчення іпотечних договорів, відповідно до наданих документів, не виникало і не могло виникнути сумнівів щодо правомочності укладення правочинів: під час укладення договору були відсутні підстави вважати, що предмет іпотеки може належати на праві власності чи праві користування малолітній дитині ОСОБА_8
Просила визнати та залучити ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в якості процесуального правонаступника відповідача ПАТ «Омега Банк».
Скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 квітня 2008 року ОСОБА_10, який доводиться батьком позивачки, уклав із ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Омега Банк») договори іпотеки №2301/0408/88-981-Z-1 та №2301/0408/88-981-Z-2, за якими в якості забезпечення виконання кредитного зобов'язання майновий поручитель передав у банківську іпотеку майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 Черкаської області загальною площею 143,3 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,0558 га під житловим будинком, розташовану за вказаною адресою(а.с.16-19 ).
Згідно договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк»(правонаступником ВАТ «ПАТ «Омега Банк») відступило ТОВ ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги до ОСОБА_9 за зобов'язаннями по кредитному договору №2301/0408/88-981 від 07 квітня 2008 року(а.с. 132-135, 176-184).
Також 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк»(правонаступником ВАТ «ПАТ «Омега Банк») відступило ТОВ ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору про відступлення прав вимог за іпотечними договорами свої права вимоги до відповідача ОСОБА_10 за зобов'язаннями по іпотечному договору №2301/0408/88-981-Z-1 та іпотечному договору №2301/0408/88-981-Z-2(а.с. 185-187).
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні встановлені ст. 512 ЦК України, згідно з якою кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом; кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторі у випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
На підтвердження того, що ТОВ «Вердикт Фінанс» є новим кредитором за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами, останнім було надано завірену копію відповідного договору факторингу №15, у відповідності з яким Банк відступає Факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованостей Боржників, право на вимогу якої належить клієнту на підставі Документації, а Фактор набуває Права шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним договором (п. 2.1 договору)(а.с.180).
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору факторингу, сторони також домовилися, що разом із відступленням права вимоги заборгованості згідно з цим договором, клієнт відступає факторові права за договором забезпечення(а.с. 181).
Із копії витягу з реєстру заборгованостей боржників, вбачається, що ПАТ «Сведбанк» відступає факторові ТОВ «Вердикт Фінанс» право вимоги заборгованостей до боржника ОСОБА_9 за зобов'язаннями по кредитному договору №2301/0408/88-981 від 07 квітня 2008 року (а.с. 183).
Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, вбачається, що ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» домовились, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», що разом із відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором(а.с. 185).
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.5 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 10.3. договорів іпотеки №2301/0408/88-981-Z-1 та №2301/0408/88-981-Z-2 від 07 квітня 2008 року у випадку невиконання боржником умов кредитного договору банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зі змісту п. 10.3 іпотечних договорів судом вбачається, що ОСОБА_10 поручився перед відповідачем за виконання боргового зобов'язання, а тому у випадку не виконання ОСОБА_9 умов кредитного договору №2301/0408/88-981 від 07 квітня 2008 року щодо повернення заборгованості, банк отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
П. 18 іпотечного договору №2301/0408/88-981-Z-1 та п. 16 іпотечного договору №2301/0408/88-981-Z-2 передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання та нотаріального посвідчення та діє до виконання позичальником основного зобов'язання чи настання одного із випадків, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку» (а.с.163, 167).
Позивачкою була надана довідка виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 29 липня 2015 року №2927 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб в будинку по АДРЕСА_1, в якій вказано що в цьому будинку дійсно зареєстровані та проживають ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її малолітня донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.15).
Згідно ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Таким чином, на момент укладення спірного договору сім'ю позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 з 22 листопада 2003 року, тому сім'ю ОСОБА_9 складами ОСОБА_9.(батько), ОСОБА_15.(мати) та ОСОБА_8.(донька).
В листі Служби у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 05 травня 2015 року №174 з боку Органу опіка та піклування виконавчого комітету Золотоніської міської ради не надавалося погодження (у будь-якій формі) щодо зняття інваліда, малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 з реєстрації в будинку по АДРЕСА_3 за період з 2005 року по даний час. Також за вказаний період не надавалася згода Органу опіки та піклування згода ОСОБА_10 щодо передачі будинку по АДРЕСА_4, який йому належить на праві особистої власності, в іпотеку ПАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Омега Банк»), та іншій фінансово-кредитній установі(а.с. 26).
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.3 ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Отже у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов'язковою.
Згідно зі ст. ст. 177 СК України та 17 ЗУ "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
При укладені договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають малолітні діти, обов'язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування.
Відповідно до ст.29 ЦК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.
Місцем проживання неповнолітньої малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не вважаться безумовним, якщо судом буде установлено інше постійне місце проживання дитини.
Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.
Неправдиве повідомлення батьками, які водночас є законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїм правом законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.
Згідно правової позиції ВС України висловленій при розгляді справи N 6-3005цс15, N 6-2976цс15 передбачене ст. 177 СК України, ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства" та ст.12 ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 березня 2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 будинок, що розташований по АДРЕСА_2 та земельна ділянку за цією ж адресою, що були передані в іпотеку належать на праві власності ОСОБА_10, тобто іпотечним майном виступало майно діда, а не батьків неповнолітньої(а.с.190-193).
З довідки Виконавчого комітету Золотоніської міської ради №822 від 06 березня 2008 року, виданій ОСОБА_10 саме: в період укладення спірних договорів іпотеки, вбачається, що він дійсно проживає в АДРЕСА_1 згідно реєстрації і сім'я складається з дружини ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6 та зазначено, що малолітні та неповнолітні за даною адресою не зареєстровані(а.с. 189).
Згідно п.9.1 Договорів іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки, будь-яку його частину, не передавати його в оренду, найм, користування іншим особам без письмової згоди іпотекодержателя(а.с.162, 166).
Позивачкою була надана довідка виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 29 липня 2015 року №2927 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб в будинку по АДРЕСА_1, в якій вказано що в цьому будинку дійсно зареєстровані та проживають ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її малолітня донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.15).
Даних про те, що ОСОБА_10 отримував згоду іпотекодержателя на реєстрацію його доньки та онуки у майні, що передане в іпотеку матеріали справи не містять.
Тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що членами сім`ї власника будинку - ОСОБА_10 були на час укладення ним спірних договорів іпотеки його донька ОСОБА_7 та малолітня онука - ОСОБА_8
Крім того, згідно даних паспорту позивачки ОСОБА_7, вона зареєстрована АДРЕСА_2 з 30 жовтня 2008 року, тоді як договір іпотеки був укладений 07 квітня 2008 року(а.с.7). Як вбачається з даних іпотечних договорів ( а.с. 16-19 ) від 07 квітня 2008 року, місцем реєстрації чоловіка позивачки, ОСОБА_9 з яким вона проживала в зареєстрованому шлюбі до 19.03. 2014 року ( а разом з ними проживала і їх донька-інвалід) є АДРЕСА_5.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Установивши, що місцем проживання матері малолітньої ОСОБА_8 на момент укладення спірних договорів не є нерухоме майно, що передане в іпотеку, а місцем проживання дітей є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, тому колегія суддів приходить до висновку, що на момент укладення договорів іпотеки право на користування житловою площею за цією адресою не мала ні позивачка, ні її дочка.
Будь-яких належних письмових доказів того, що малолітня ОСОБА_8 проживала в будинку діда з народження по даний час матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для визнання факту постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_8 в період з 2004 року по 2008 рік в іпотечному майні та визнання вказаного іпотечного договору недійсним немає.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що неповнолітня ОСОБА_8 на момент укладення договорів іпотеки житлового будинку по АДРЕСА_2 не являлась членом сімї іпотекодавця та проживала окремо за іншою адресою зі своїми батьками. Оскільки зазначене нерухоме майно являлось та являється власністю її діда, а не її батьків, відсутні будь-які підстави стверджувати, що у випадку укладення між банком та іпотекодавцем ОСОБА_10 договору іпотеки є обмеження чи зменшення прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітньої ОСОБА_8, враховуючи і те, що позовних вимог щодо виселення позивача та її неповнолітньої доньки ОСОБА_8 з будинку де вони на даний час проживають до суду не пред'явлено.
Судова колегія також вважає, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував положень чинного законодавства, якими визначено обставини за яких іпотека може бути визнаною недійсною, та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, судова колегія уважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Харинської Дар’ї Сергіївни - задовольнити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої дитини-інваліда ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Омега-Банк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Виконавчого комітету Золотоніської міської ради про визнання недійсними договорів про передачу в іпотеку житлового будинку, в якому проживає та зареєстрована малолітня дитина-інвалід - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до суду касаційної інстанції .
Головуючий :
Судді :
