Провадження № 4-с/369/98/16

УХВАЛА

Іменем України

21.10.2016 року м. Київ

Києво -Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Дуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області ОСОБА_2, старший державний виконавець Чубарєв О.О., Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року заявник звернувся зі скаргою до суду. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням суду з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно стягнено заборгованість за кредитним договором, а також звернено стягнення на іпотечне майно, власником якого він є, 13 лютого 2015 року було видано виконавчий лист та пред’явлено для примусового виконання до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області. Строк пред’явлення виконавчого листа до виконання – до 29 травня 2015 року. Державним виконавцем 25 червня 2015 року відкрито виконавче провадження. При цьому останнім не враховано, що строк пред’явлення виконавчого документу до виконання закінчився та стягувачем не подано ухвалу суду про поновлення пропущеного строку. Також виконавцем не враховано, що за адміністративно-територіальним поділом села Чайка в Києво-Святоишнському районі Київської області не існує. Також виконавець не надіслав йому постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом.

У подальшому державним виконавцем прийнято 11 вересня 2015 року постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1, що є виходом за межі судового рішення, за яким звернено стягнення не на все майно боржника, а лише на іпотечне майно. Тому в даних правовідносинах він, як майновий поручитель, відповідає лише заставним майном, а не всім майном, що знаходиться у його власності. Наявність даного арешту порушує його права як власника на вільне розпорядження майном.

Про існування даних постанов йому стало відомо лише після ознайомлення 11 вересня 2015 року з матеріалами виконавчого провадження, про що є відповідна відмітка у виконавчому провадженні, а скарга надійшла до суду 21 вересня 2015 року, тому строки на подачу скарги ним не пропущені.

При розгляді скарги скаржник доповнив вимоги. Вказав, що йому стало відомо про прийняття державним виконавцем ще однієї постанови від 27 вересня 2016 року, якою знов накладений арешт на все його майно.

З урахуванням доповнених вимог, остаточно просив суд визнати дії головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ ОСОБА_2 щодо прийняття до провадження виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року неправомірними, не направлення постанов рекомендованими листами; зобов’язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692 станом на 21 вересня 2015 року, скасувати постанову ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 25 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження; зобов’язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, скасувати постанову ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 11 вересня 2015 року та від 27 вересня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зобов’язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв’язку з пропущенням строку для пред’явлення виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року до виконання; зобов’язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, повернути виконавчий лист №2/369/38/14, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області, Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк»; зобов’язати державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, усунути порушення. на підставі вимог ст.ст. 383-389 ЦПК України, ст.ст. 25, 26, 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року вимогу скарги про зобов’язання державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, усунути порушення на підставі вимог ст.ст. 383-389 ЦПК України, ст.ст. 25, 26, 30 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви представника скаржника залишено без розгляду.

У судове засідання представник скаржника не з’явився. Подав суду заяву про розгляд скарги в його відсутність, доводи скарги підтримав. Просив задоволити.

У судове засідання заінтересовані особи не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень по суті скарги суду подано не було. Державним виконавцем на вимогу суду надано копії матеріалів виконавчого провадження.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника у порушення вимог закону не направлялись рекомендованими листами, оскільки матеріали справи не містять ні зворотного повідомлення, ні реєстрів відправлення рекомендованої кореспонденції. Тому в цій частині доводи скарги є обґрунтованими. Разом з тим, направлення постанови простими листами не може мати наслідком її скасування. Дана обставина враховується судом при визначенні строків оскарження.

Так, право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (абзац 2 частини першої статті 385 ЦПК).

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина третя статті 385 ЦПК).

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб, який судам і потрібно враховувати, а не загальний строк, визначений статтею 385 ЦПК. Наприклад, десятиденний строк обчислюється з моменту одержання заявником копії відповідної постанови: про відкриття виконавчого провадження, про відмову у відкритті виконавчого провадження (стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження»), про повернення стягувачу виконавчого документа (стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження»), про закінчення виконавчого провадження (стаття 49), про арешт коштів чи майна боржника (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»), з дня отримання повідомлення про результати рецензування оцінки майна боржника (частина четверта статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження лише 11 вересня 2015 року (а.с.59 зворот), а скарга до суду подана 21 вересня 2015 року. Також матеріали справи не місять підтвердження направлення у встановленому законом порядку постанови виконавця від 27 вересня 2016 року. Тому на підставі викладеного та враховуючи, що оскаржувані постанови у порушення вимог закону не направлялись рекомендованими листами, суд приходить до висновку, що строки звернення скаржником не пропущено.

При розгляді справи судом встановлено, що 13 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області був виданий виконавчий лист з виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2013 року в справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит. Даним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1016696 грн. 95 коп. В рахунок погашення заборгованості за договором поро іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1016696 грн. 95 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки площею 61,3 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м. зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: с. Чайка, вул. Валерія Лобановського, буд. 16, Києво-Святошинського району, Київської області, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 2008 року за реєстровим № 4626, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по 1073 грн. з кожного.

У виконавчому листі вказано, що рішення набрало законної сили 29 травня 2014 року і строк пред’явлення виконавчого листа до виконання - 29 травня 2015 року.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

За ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З матеріалів справи встановлено, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва від 15 травня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід Банк» у розмірі 1016696 грн. 95 коп. та 1073 грн.. 15 травня 2015 року державним виконавцем на підставі вимог п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Виконавчий документ направлено заявникові на адресу, вказану у виконавчому провадженні. Про що було вказано у виконавчому листі.

У подальшому 23 червня 2015 року до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/369/38/14, виданого Оболонським районним судом м. Києва 13 лютого 2015 року про солідарне стягнення в розмірі 1016696 грн. 95 коп. та 1073 грн. за рахунок звернення стягнення на квартиру № 59 за адресою: с. Чайка, вул. В.Лобановського, буд. 16, Києво-Святошинського району, Київської області, що належить ОСОБА_1.

25 червня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/369/38/14, виданого 13 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за договором про Іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1016696 грн. 95 коп.. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1016696 грн. 95 коп. постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року-однокімнатну квартиру № 59 загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м. за всіма об»єктами функціонально пов»язаними з цим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: с. Чайка, вул. Валерія Лобановського, буд. 16, Києво-Святошинського району, Київської області, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 2008 року за реєстровим № 4626, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Постановлено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по 1073 грн. з кожного. В постанові про відкриття виконавчого провадження вказано, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 29 травня 2014 року.

Ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» надано право державному виконавцю відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

З оглянутої заяви вбачається, що представник стягувача просив відкрити виконавче провадження щодо виконавчого листа №2/369/38/14, виданого судом 13 лютого 2015 року. Разом з тим, враховуючи вимоги Закону до виконавчого листа та наявність заяви про відкриття виконавчого провадження, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження. Посилання, що у заяві вказаний невірно районний суд, суд вважає не може бути самостійною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюються гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовільними вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Суд критично оцінює твердження скаржника, що виконавчий документ пред’явлений до неналежного ВДВС, оскільки на території Києво-Святошинського районного суду відсутнє с. Чайка. Так, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2015 року виправлено описку в резолютивній частині тексту рішення, а саме с. Чайка на с. Чайки.

Оскільки чинним на момент винесення та подачі до виконавчої служби виконавчого документу законодавством передбачається переривання строків подачі виконавчих документів для примусового виконання судових рішень, при ухваленні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вимог враховані вимоги закону в цій частині. Будь-яких виключень, в тому числі пред’явлення виконавчого листа не за місцем вимоги, чинне законодавство не містить, тому твердження скарги в цій частині суд вважає необґрунтованими, а постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому вимоги скарги про скасування даної постанови та зобов’язання виконавця вчинити дії по поверненню виконавчого листа, відмови у відкритті виконавчого провадження, залишаються без задоволення.

11 вересня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в якій на підставі вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1.

27 вересня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ ОСОБА_5 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в якій на підставі вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1.

Згідно вимог ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно вимог ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуваннями виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Суб’єктами іпотечних правовідносин Закон України «Про іпотеку» № 898-ІV визначає іпотекодавця та іпотекодержателя. Відповідно до визначень, що містяться в ст. 1 цього Закону, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов’язанням. Іпотекодавець – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи – боржника. При цьому майновий поручитель та поручитель за договором поруки не можуть бути ототожнені. Вирішуючи це питання, суд враховує, що згідно зі ст. 546 ЦК порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов’язань. Поручитель і майновий поручитель є суб’єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб’єктом такого виду забезпечення виконання зобов’язання, як порука, а майновий поручитель є суб’єктом іншого виду забезпечення виконання зобов’язання – застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов’язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 гл. 49 ЦК і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення § 3 гл. 49 ЦК, така позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 р. у справі № 3-43гс12.

Потрібно мати на увазі, що боржник за основним зобов’язанням та майновий поручитель – іпотекодавець не є солідарними боржниками. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (ст. 541 ЦК).

Законом № 898-ІV, по-перше, солідарної відповідальності боржника за основним зобов’язанням та майнового поручителя у разі порушення боржником зобов’язання не передбачено. По-друге, зазначеним законом, а саме ч. 1 ст. 11, чітко визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв’язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.

Приймаючи постанови про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 державним виконавцем не враховані вищевказані норми закону. Тому доводи скарги в цій частині є обґрунтованими, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки арешт на все майно порушує права скаржника як власника даного майна на вільне ним розпорядження.

На підставі зазначеного та керуючись ч. З ст. 5 ЦК України, ч. 2 ст. 4, ч. 1, ч. 2 ст. 26, ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 10 Закону України від «Про державну службу» Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 №14, інформаційним лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року за №24-152/0/4-13, ст. ст. 223, 368, 383-387 ЦПК України, суд , -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області щодо не направлення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту рекомендованими листами неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2015 року по ВП№47959692.

Скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 вересня 2016 року по ВП№47959692.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя