Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 369/10332/15-ц
провадження № 61-11112св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», державний виконавець відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області Данилишин Петро Богданович, старший державний виконавець Чубарев Олександр Олександрович, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Пінкевич Н. С. від 21 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області в складі суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц., від 18 січня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», державний виконавець відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області Данилишин Петро Богданович, старший державний виконавець Чубарев Олександр Олександрович, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області.
Скарга обґрунтована тим, що за рішенням суду, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» солідарно стягнено заборгованість за кредитним договором, а також звернено стягнення на іпотечне майно, власником якого є ОСОБА_1
13 лютого 2015 року було видано виконавчий лист та пред`явлено для примусового виконання до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 29 травня 2015 року.
25 червня 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. При цьому останнім не враховано, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання закінчився та стягувачем не подано ухвалу суду про поновлення пропущеного строку. Також виконавцем не враховано, що за адміністративно-територіальним поділом села Чайка в Києво-Святошинському районі Київської області не існує.
Крім того, державний виконавець не надіслав йому постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом.
11 вересня 2015 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , що є виходом за межі судового рішення, за яким звернено стягнення не на все майно боржника, а лише на іпотечне майно. Тому в даних правовідносинах він, як майновий поручитель, відповідає лише заставним майном, а не всім майном, що знаходиться у його власності. Наявність даного арешту порушує його права як власника на вільне розпорядження майном.
Про існування даних постанов йому стало відомо лише після ознайомлення 11 вересня 2015 року з матеріалами виконавчого провадження, про що є відповідна відмітка у виконавчому провадженні, а скарга надійшла до суду 21 вересня 2015 року, тому строки на подачу скарги ним не пропущені.
Посилаючись з урахуванням доповнених вимог на зазначене, скаржник просив суд: визнати дії головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Данилишина П. Б. щодо прийняття до провадження виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року неправомірними; зобов`язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692 станом на 21 вересня 2015 року, скасувати постанову ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 25 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження; зобов`язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, скасувати постанову ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 11 вересня 2015 року та від 27 вересня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зобов`язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з пропущенням строку для пред`явлення виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року до виконання; зобов`язати головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню №47959692, повернути виконавчий лист №2/369/38/14, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області, ПАТ «Родовід Банк»; зобов`язати державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню № 47959692, усунути порушення на підставі вимог статей 383-389 ЦПК України, статей 25, 26, 30 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року вимогу скарги про зобов`язання державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню № 47959692, усунути порушення на підставі вимог статей 383-389 ЦПК України, статей 25, 26, 30 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви представника скаржника залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області щодо не направлення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту рекомендованими листами неправомірними.
Скасовано постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2015 року по ВП № 47959692.
Скасовано постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 вересня 2016 року по ВП № 47959692.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції в частині задоволених вимог скарги мотивована тим, що учинені державним виконавцем дії щодоне направлення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту рекомендованими листами, а також щодо накладення арештів на все майно скаржника, який за іпотечним зобов`язанням має відповідати тільки іпотечним майном, є такими, що не узгоджуються із вимогами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв`язку із чим скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Ухвала суду першої інстанції в частині вимог щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Данилишина П. Б. щодо прийняття до провадження виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року та вимог, пов`язаних із неможливістю виконання спірного виконавчого листа мотивована тим, що чинним на момент винесення та подачі до виконавчої служби виконавчого документу законодавством передбачається переривання строків подачі виконавчих документів для примусового виконання судових рішень і при ухваленні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем враховані указані вимоги закону, оскільки згідно матеріалів справи спірний виконавчий лист було пред`явлено до виконання 13 травня 2015 року, тобто в межах визначеного законом строку на його виконання. 15 травня 2015 року такий виконавчий лист було повернуто у зв`язку із його пред`явленням не за місцем виконання. Судом указано, що будь-яких виключень, в тому числі пред`явлення виконавчого листа не за місцем виконання законодавство не містить, тому зазначено про необґрунтованість скарги в цій частині та про відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на частково неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині вимог скарги, які залишилися без задоволення та ухвалити в указаній частині нове судове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, в частині вимог, що оскаржуються, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні відповідних вимог. Висновки судів попередніх інстанцій про законність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є помилковими. Так, виконавчий лист щодо скаржника повинен був бути пред`явлений до виконання протягом одного року з моменту його видання. Такий виконавчий лист містить вказівку на те, що строк його пред`явлення визначено до 29 травня 2015 року. За змістом оскарженої постанови державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області від 25 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження заява про примусове виконання подана 23 червня 2015 року. Той факт, що стягувач помилково вперше пред`явив виконавчий лист 13 травня 2015 року до виконання до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, тобто не за місцем його належного виконання не свідчить про переривання стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку із чим висновки судів в частині, яка оскаржується, є помилковими.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених рішень в частині вимог скарги, які були задоволені судами попередніх інстанцій, у зв`язку із чим вимоги в цій частині Верховним Судом не переглядаються в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Обставини справи, встановлені судами в частині, яка переглядається
Судами встановлено, що 13 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області був виданий виконавчий лист з виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2013 року в справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Указаним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1 016 696,95 грн. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1 016 696,95 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру площею 61,3 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 2008 року за реєстровим № 4626, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по 1 073 грн з кожного.
У спірному виконавчому листі вказано, що рішення набрало законної сили 29 травня 2014 року і строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - 29 травня 2015 року.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва від 15 травня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, поданим 13 травня 2015 року, щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід Банк» у розмірі 1 016 696,95 грн та 1 073 грн. Державний виконавець виніс таку постанову на підставі вимог пункту 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
23 червня 2015 року до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/369/38/14, виданого Києво-Святошинським районним судом 13 лютого 2015 року про солідарне стягнення в розмірі 1 016 696,95 грн та 1 073 грн за рахунок звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1
25 червня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Данилишиним П. Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/369/38/14, виданого 13 лютого 2015 року Києво-Святошинським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за договором про Іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1 016 696,95 грн. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року в розмірі 1 016 696,95 грн постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 77.2/СЖ-194.08.1 від 27 серпня 2008 року - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 2008 року за реєстровим № 4626, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по 1 073 грн з кожного. В постанові про відкриття виконавчого провадження вказано, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 29 травня 2014 року.
Судами установлено, що спірний виконавчий лист до виконання стягувачем вперше було подано 13 травня 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині, яка переглядається, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 383 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця, або іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
За статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання.
Згідно частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що строк пред`явлення спірного виконавчого листа до виконання було визначено до 29 травня 2015 року та установивши, що такий виконавчий лист до виконання стягувачем вперше було подано 13 травня 2015 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав визнати незаконними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та інші дії пов`язані з можливістю виконання спірного виконавчого листа.
Доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржених рішень в частині вимог скарги, які не були задоволені, спростовуються дослідженими судами матеріалами справи, які містять відомості з Державного реєстру виконавчих проваджень про подання стягувачем виконавчого листа без порушення визначених законом строків, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції в цій частині.
Доводи касаційної скарги про неналежне подання стягувачем виконавчого листа вперше, тому таке подання не перервало строки пред`явлення виконавчого документа є безпідставними, оскільки чинним на момент винесення та подачі до виконавчої служби виконавчого документу законодавством передбачалось переривання строків подання виконавчих документів для примусового виконання у такий спосіб і не містило будь-яких виключень, зокрема, пред`явлення виконавчого листа не за місцем вимоги, у зв`язку із чим судами установлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів в частині, яка переглядається, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рішення судів містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення, в частині, яка переглядається - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 410, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року в частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Данилишина П. Б. щодо прийняття до провадження виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року, скасування указаної постанови, зобов`язання головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з пропущенням строку для пред`явлення виконавчого листа №2/369/38/14 від 13 лютого 2015 року до виконання, зобов`язання головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ повернути виконавчий лист - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
С. П. Штелик
