КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/9916/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
20 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,
при секретарі Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про визнання протиправними та скасування частково постанов, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про визнання протиправними та скасування частково постанов.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2014 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції а провадження у справі закрити.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
17.10.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2.
Колегією суддів задоволено вказане вище клопотання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, провадження у справі закрити.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Позивач ОСОБА_2, особа яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_3 та представник Національної комісії не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме преамбули оскаржуваної постанова КМ України , від 25.03.2014, № 81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2014 № 106 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 81») вона була прийнята з метою вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг.
Оскарженим п. 3 постанови рекомендовано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики:
1) здійснювати визначення роздрібних цін на природний газ для потреб населення та за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством фінансів граничного (максимального) рівня ціни природного газу для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води виходячи з єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар залежно від його походження (газ власного видобутку та імпортований);
2) установити з 1 травня 2014 р. роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, з урахуванням таких граничних (максимальних) рівнів цін:
за умови, що обсяг споживання природного газу:
- не перевищує 2500 куб. метрів на рік, - 1197 гривень за 1 тис. куб. метрів;
- не перевищує 6000 куб. метрів на рік, - 1965 гривень за 1 тис. куб. метрів;
- перевищує 6000 куб. метрів на рік, - 4011 гривень за 1 тис. куб. метрів;
у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води у багатоквартирних будинках - 1299 гривень за 1 тис. куб. метрів;
3) установити протягом 2015 - 2017 років роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, на економічно обґрунтованому рівні, які забезпечать повне відшкодування єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар, визначеної відповідно до підпункту 1 цього пункту, збільшуючи їх відповідно до таких етапів:
з 1 травня 2015 р. - на 40 відсотків;
з 1 травня 2016 р. - на 20 відсотків;
з 1 травня 2017 р. - на 20 відсотків;
4) збільшити граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочним (модульним) котельням, установленим на дахові та прибудованим (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом):
з 1 травня 2015 р. - не менше ніж на 40 відсотків;
з 1 травня 2016 р. - не менше ніж на 20 відсотків;
з 1 травня 2017 р. - не менше ніж на 20 відсотків;
5) у разі перегляду будь-яких складових роздрібних та граничних цін на природний газ (податок на додану вартість, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, тарифи на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, ціна газу як товару) забезпечити коригування встановлених роздрібних та граничних цін на природний газ.
Відповідно до ч. 1 ст. 113, п. 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної цінової політики.
Згідно з ч.1 ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Нормою ст. 3 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010, № 2467-VI встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює державне управління у сфері функціонування ринку природного газу.
Крім того, ст. 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012, № 5007-VI Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує проведення державної цінової політики;
2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
Положеннями ст. 12 даного Закону, визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
3. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.
Встановлено, що оскаржувана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України в межах компетенції, визначеної Конституцією та нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», проект акту розроблено Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доопрацьовано Міністерством фінансів України. Проект оскаржуваного акту погоджено без зауважень Першим заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України, Міністром енергетики та вугільної промисловості України. До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції), які враховано, Головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, В.о. Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Міністром соціальної політики України. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до параграфу 39 Регламенту Кабінету Міністрів України вважається таким, що погодило проект без зауважень. Міністерство юстиції України надало висновок про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ та тарифів на теплову енергію» із зауваженнями.
Таким чином, посилання позивача на недотримання процедури розробки проекту оскаржуваної постанови КМУ спростовується наданими доказами.
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, у відповідності до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час спірних правовідносин, вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; друга група -житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, № 1875-IV, порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
В силу положень Конституції щодо видання Кабінетом Міністрів України в межах своєї компетенції обов'язкових до виконання постанов і розпоряджень, відповідачем правомірно рекомендовано державному колегіальному органу, яким є НКРЕ, здійснити заходи, викладені у п.3 оскаржуваної Постанови №81.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ), затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011, чинної на час винесення оскаржуваних постанов, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.
НКРЕ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03.04.2014 № 420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 23 листопада 2011 року N 1059 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики", постанов Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та від 25 березня 2014 року N 81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" встановлено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (додаються).
Постановою НКРЕ від 03.04.2014 № 421 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року N 812 "Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13 липня 2010 року за N 507/17802.
Підставою для оскарження постанов НКРЕ №№420, 421, є, на думку позивача, протиправність постанови КМ №81 від 25.03.2014 року.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність винесення постанови КМ №81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2014 № 106 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 81»), а тому підстави для визнання постанов №420 та №421 від 03.04.2014 року неправомірними - відсутні.
Крім того, Указом Президента України від 27.08.2014 № 693/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 23 листопада 2011 року N 1059 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики".
Враховуючи вищевикладене, вимоги в частині зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, на рівнях, які були визначені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 року «Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру «Артек» і Українського дитячого центру «Молода гвардія» не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані постанови прийняті на підставі та у межах повноважень, встановлених Конституцією України, Законів України ««Про засади функціонування ринку природного газу», «Про ціни і ціноутворення», а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування п. 3 постанови КМ України від 25.03.2014 №81 «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03.04.2014 №420 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» та від 03.04.2014 №421 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року №812» є безпідставними.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Літвіна Н. М.
Коротких А. Ю.
