ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
09 жовтня 2014 року № 826/9916/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мазур А.С., суддів Літвінової А.В., Кротюка О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Кабінету Міністрів України,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики
про
визнання протиправними та скасування п. 3 постанови КМ України від 25.03.2014 №81 «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03.04.2014 №420 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення», від 03.04.2014 №421 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року №812»
В С Т А Н О В И В :
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування п. 3 постанови КМ України від 25.03.2014 №81 «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», та постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03.04.2014 №420 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» і №421 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року №812»; зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, на рівнях, які були визначені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 року «Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру «Артек» і Українського дитячого центру «Молода гвардія».
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржувані п.3 постанови КМ №81, постанови НКРЕ №420, 421 є протиправними, оскільки не мають належного обґрунтування, прийняті всупереч діючим нормативно-правовим актам та з порушенням порядку підготовки проекту акта КМ, звужують існуючі права громадян, які є споживачами природного газу, що використовується для потреб населення. До повноважень КМ не входить надання органам державної влади вказівок (рекомендацій) щодо встановлення цін, у тому числі на природний газ для потреб населення. Крім того, постанова КМ №81 призвела до зменшення кількості людей, які будуть реально сплачувати за спожитий природний газ, постанова прийнята без дотримання необхідного балансу з несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів споживачів природного газу, без дотримання принципу верховенства права. Підвищення ціни на газ для громадян України призведе до суттєвого погіршення життєвого рівня громадян України та порушення їхніх прав. Крім того, не було проведено громадських обговорень та консультацій з громадськістю при розробці проекту оскаржуваної Постанови №81. Повноваження щодо встановлення цін на природний газ для населення наділено НКРЕ, як незалежний орган, на прийняття рішень якого не повинні впливати інші органи державної влади, в тому числі Кабінет Міністрів України. Постановою КМ №81 Уряд, ігноруючи вимоги законодавства щодо Механізму формування та розрахунку роздрібних цін на природний газ для населення, безпідставно та за відсутності належних обґрунтувань та розрахунків фактично надав обов'язкові до виконання рекомендації НКРЕ встановлювати роздрібні ціни на природний газ у певному розмірі, що значно погіршує існуючі права громадян, які є споживачами природного газу. Разом з тим, НКРЕ на виконання постанови №81 приймає постанови №420 і №421. Оскільки постанова КМУ №81 була винесена без відповідних законних підстав, за відсутності належного обґрунтування в порушення порядку, встановленого Регламентом, вважає її протиправною. У нерозривному зв'язку з протиправною постановою КМУ №81 вважає також протиправними постанови НКРЕ №420, та №421, які прийняті на виконання постанови №81. Просила позов задовольнити та справу слухати у її відсутності.
Представник КМ України у судове засідання не з'явився, проте надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що оскаржувана постанова КМ України була прийнята з метою вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг. Оскаржуваний акт спрямований на виконання завдання спільного для всіх регіонів України: надійного забезпечення потреб населення у природному газі та тепловій енергії, зменшення різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого газу підприємствам теплоенергетики та різниці в тарифах на теплову енергію для населення. Проект постанови КМ України «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг» був розроблений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доопрацьовано Міністерством фінансів України. Проект оскаржуваного акту погоджено без зауважень Першим заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України, Міністром енергетики та вугільної промисловості України. До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції), які враховано - Головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, В.о. Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Міністром соціальної політики України. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до параграфу 39 Регламенту Кабінету Міністрів України вважається таким, що погодило проект без зауважень. Визначення фіксованих та регульованих цін (тарифів) є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України та уповноважених ним державних органів. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 81 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2014 № 106 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 81») розроблена та прийнята з метою виконання рекомендацій Міжнародного валютного фонду щодо зменшення дефіциту Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» та цінової політики на природний газ та теплову енергію. У зв'язку з наведеним, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник НКРЕ проти позову заперечив та пояснив, що оскаржуваною постановою КМ України №81 НКРЕ рекомендовано здійснювати визначення роздрібних цін на природний газ для потреб населення та граничного (максимального) рівня ціни природного газу для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, виходячи з єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар залежно від його походження (газ власного видобутку та імпортований). З 1 травня 2014 року зросли тарифи, які є складовими кінцевих цін на природний газ: загальний тариф на транспортування природного газу збільшився на 23,7%, середньозважений тариф на постачання природного газу - на 9,6%. Основними факторами, які вплинули на збільшення собівартості послуг з транспортування, розподілу та постачання природного газу, стало зростання вартості газу, який використовується підприємствами на виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати (ВТВ) та зменшення обсягів транспортування, розподілу та постачання природного газу. Зростання ціни природного газу та ВТВ та відповідне зростання витрат газотранспортних та газорозвідувальних підприємств склало 51,8%, при цьому, доля обсягів природного газу, що використовується на виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати, в загальних обсягах транспортування природного газу магістральними трубопроводами складає 1,87 %, а в загальних обсягах розподілу природного газу - 2,06%. В структурі собівартості послуг з транспортування та розподілу природного газу, враховуючи рівень ціни на природний газ, такі витрати складають відповідно 63,9% та 46,9%. Прийнята до розрахунку роздрібних цін середня ціна реалізації природного газу не відшкодовує повної вартості природного газу. За умови ціни імпортованого природного газу 268,5 дол. США за 1000 куб. м розрахункова середньозважена закупівельна ціна на природний газ як товар становить 1477,4 грн. за 1000 куб. м, тоді як прийнята до розрахунку роздрібних цін на природний газ для потреб населення становить 1309,20 грн. за 1000 куб. м. Положеннями постанови №81 рекомендовано установити протягом 2015-2017 років роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, на економічно обґрунтованому рівні, які забезпечать повне відшкодування єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар. А тому підстав для зниження роздрібних цін на природний газ для потреб населення до рівнів, які були зазначені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010 №812 на сьогодні немає. Просив у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з преамбули оскаржуваної постанова КМ , від 25.03.2014, № 81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2014 № 106 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 81») вона була прийнята з метою вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг.
Оскарженим п. 3 постанови рекомендовано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики:
1) здійснювати визначення роздрібних цін на природний газ для потреб населення та за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством фінансів граничного (максимального) рівня ціни природного газу для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води виходячи з єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар залежно від його походження (газ власного видобутку та імпортований);
2) установити з 1 травня 2014 р. роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, з урахуванням таких граничних (максимальних) рівнів цін:
за умови, що обсяг споживання природного газу:
- не перевищує 2500 куб. метрів на рік, - 1197 гривень за 1 тис. куб. метрів;
- не перевищує 6000 куб. метрів на рік, - 1965 гривень за 1 тис. куб. метрів;
- перевищує 6000 куб. метрів на рік, - 4011 гривень за 1 тис. куб. метрів;
у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води у багатоквартирних будинках - 1299 гривень за 1 тис. куб. метрів;
3) установити протягом 2015 - 2017 років роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, на економічно обґрунтованому рівні, які забезпечать повне відшкодування єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар, визначеної відповідно до підпункту 1 цього пункту, збільшуючи їх відповідно до таких етапів:
з 1 травня 2015 р. - на 40 відсотків;
з 1 травня 2016 р. - на 20 відсотків;
з 1 травня 2017 р. - на 20 відсотків;
4) збільшити граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочним (модульним) котельням, установленим на дахові та прибудованим (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом):
з 1 травня 2015 р. - не менше ніж на 40 відсотків;
з 1 травня 2016 р. - не менше ніж на 20 відсотків;
з 1 травня 2017 р. - не менше ніж на 20 відсотків;
5) у разі перегляду будь-яких складових роздрібних та граничних цін на природний газ (податок на додану вартість, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, тарифи на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, ціна газу як товару) забезпечити коригування встановлених роздрібних та граничних цін на природний газ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 113, п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної цінової політики.
Згідно з ч.1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Нормою ст. 3 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010, № 2467-VI встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює державне управління у сфері функціонування ринку природного газу.
Крім того, ст. 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012, № 5007-VI Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує проведення державної цінової політики;
2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
Положеннями ст. 12 даного Закону визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
3. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.
Отже судом встановлено, що оскаржувана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України в межах компетенції, визначеної Конституцією та нормативно-правовими актами.
Як убачається з матеріалів справи, згідно довідки про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», проект акту розроблено Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доопрацьовано Міністерством фінансів України. Проект оскаржуваного акту погоджено без зауважень Першим заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України, Міністром енергетики та вугільної промисловості України. До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції), які враховано, Головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, В.о. Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Міністром соціальної політики України. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до параграфу 39 Регламенту Кабінету Міністрів України вважається таким, що погодило проект без зауважень. Міністерство юстиції України надало висновок про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ та тарифів на теплову енергію» із зауваженнями.
Таким чином, посилання позивача на недотримання процедури розробки проекту оскаржуваної постанови КМУ спростовується наданими доказами.
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, у відповідності до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час спірних правовідносин, вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; друга група -житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, № 1875-IV, порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
В силу положень Конституції щодо видання Кабінетом Міністрів України в межах своєї компетенції обов'язкових до виконання постанов і розпоряджень, відповідачем правомірно рекомендовано державному колегіальному органу, яким є НКРЕ, здійснити заходи, викладені у п.3 оскаржуваної Постанови №81.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ), затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011, чинної на час винесення оскаржуваних постанов, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.
НКРЕ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03.04.2014 № 420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 23 листопада 2011 року N 1059 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики", постанов Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та від 25 березня 2014 року N 81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" встановлено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (додаються).
Постановою НКРЕ від 03.04.2014 № 421 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року N 812 "Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13 липня 2010 року за N 507/17802.
Підставою для оскарження постанов НКРЕ №№420, 421, є, на думку позивача, протиправність постанови КМ №81 від 25.03.2014 року.
Оскільки судом встановлено правомірність винесення постанови КМ №81 "Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2014 № 106 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 81»), то підстави для визнання постанов №420 та №421 від 03.04.2014 року - відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Указом Президента України від 27.08.2014 № 693/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 23 листопада 2011 року N 1059 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики".
Враховуючи вищевикладене, вимоги в частині зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, на рівнях, які були визначені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 року «Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру «Артек» і Українського дитячого центру «Молода гвардія» не підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням того, що оскаржувані постанови прийняті на підставі та у межах повноважень, встановлених Конституцією України, Законів України ««Про засади функціонування ринку природного газу», «Про ціни і ціноутворення», суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування п. 3 постанови КМ України від 25.03.2014 №81 «Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг», постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03.04.2014 №420 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» та від 03.04.2014 №421 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року №812» є безпідставними.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що правомірність та обґрунтованість прийняття відповідачами оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростована; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді: О.В. Кротюк
А.В. Літвінова
