КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5103/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Колеснік М.П.
за участю представників:
від позивача - Гапоненко Р.І., Миколасюк Р.А
від відповідача - Титич В.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ агротехніки" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 (суддя Дупляк О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ агротехніки"
до SMS CZ s.r.o, Республіка Чехія
про визнання договору недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2016 припинено провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста від 12.09.2016 скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2016, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2016 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 20.10.2016.
В судове засідання 20.10.2016 з`явилися представники сторін та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до SMS CZ s.r.o (Республіка Чехія) про визнання договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2016, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016, у прийнятті позовної заяви було відмовлено на підставі п.1ч.1 ст. 62 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 було скасовано та направлено справу до Господарського суду міста Києва зі стадії прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 справу за № 910/5103/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2016.
Ухвалою суду від 12.09.2016 провадження по справі було припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з мотивуванням того, що сторонами по справі було в тексті контракту передбачено арбітражне застереження, відповідно до якого спори між сторонами щодо даного контракту вирішуються Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово - промисловій палаті України в Києві.
Позивач (апелянт), заперечуючи проти постановленої судом першої інстанції ухвали, обґрунтовує свої заперечення тим, що суд, встановивши підсудність даного спору Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово - промисловій палаті України в Києві вказав, що арбітражна угода є дійсною та таким чином, на думку позивача, в частині легалізував контракт, який оспорюються позивачем в цілому, крім того, п. 12.1 контракту не містить посилання на спори, що стосуються визнання недійсним договорів.
В той же час, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсним контракту № 14/01-14 UA I від 14.01.2014, укладеного між позивачем та відповідачем.
В п. 12.1. контракту № 14/01-14 UA I від 14.01.2014 визначено, що будь - який спір, який виникає між сторонами у зв'язку з виконанням, інтерпретацією, зміною або припиненням контракту передається на розгляд та кінцеве вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово - промисловій палаті України в Києві.
Згідно з п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК).
Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі.
В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК.
Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
Статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.
Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Статтею 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" внормовано, що третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди.
З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Як зазначалось вище, сторони умовами спірного контракту визначили, що будь-який спір, який виникає між сторонами у зв'язку з виконанням, інтерпретацією, зміною або припиненням контракту передається на розгляд та кінцеве вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово - промисловій палаті України в Києві.
Зауваження апелянта стосовно того, що вказаний пункт контракту не містить посилання щодо передачі на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України в Києві спорів щодо визнання недійсним договору, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги зважаючи на те, що даний пункт угоди містить посилання на виконання та припинення контракту, а з огляду на положення ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили.
Крім того, визнання контракту недійсним також прямо та безпосередньо впливає на подальше виконання/невиконання такої угоди, (про що також було зазначено у арбітражному застережені спірного контракту), оскільки нормами чинного ЦК України передбачені правові наслідки для правочину, що був визнаний недійсним.
Таким чином, між сторонами укладено арбітражну угоду, і відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом - Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово - промисловій палаті України в м. Києві.
Стосовно зауваження апелянта щодо легалізації місцевим судом частини спірного контракту, а саме пункту, що містить арбітражне застереження без розгляду по суті спору та дослідженні належних та допустимих доказів, що будуть подаватися як представником позивача та представником відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом правочину недійсним, покладається на позивача.
Отже, зважаючи на те, що на даний час відсутнє рішення суду, що набрало чинності, яким встановлено недійсність контракту 14/01-14 UA I від 14.01.2014, він є дійсним, а тому його пункти, зокрема п. 12.1 правомірно був застосований місцевим судом при постановлені оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для припинення провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України
Стосовно твердження апелянта про те, що представником відповідача не було виконано вимоги ухвали місцевого суду про надання оригіналу контракту, колегія суддів зазначає, що питання обов`язкового подання оригіналу спірного контракту повинно вирішуватися при розгляді безпосередньо спору по суті заявлених позовних вимог про визнання такого контракту недійсним, оскільки дане може вплинути на оцінку доказів, поданих по суті позову як позивачем та відповідачем в цілому, в той час як на стадії вирішення питання підвідомчості такого спору достатньо контракту в тому вигляді, що був наданий представником відповідача в суді першої інстанції.
Крім того, місцевим судом правомірно, і дане не заперечувалось представником відповідача по справі, в оскаржуваній ухвалі було зазначено про відсутність процесуальних підстав для здійснення розподілу судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України, в тому числі підстави для покладення на позивача адвокатських витрат відповідача з огляду на те, що відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи, а у даній справі судового рішення щодо вирішення спору по суті (задоволення/відмови в задоволенні позовних вимог) не приймалось.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції питання вирішено всебічно та повно, ухвала винесена з дотриманням норм процесуального права є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ агротехніки" не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ агротехніки" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ агротехніки" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 910/5103/16- без змін.
Матеріали справи № 910/5103/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов
