ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2016 року
Справа № 910/5103/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Алєєвої І.В. Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
Ковалець Л.П. - довіреність від 09.03.2016 року Гапоненко Р.І. - довіреність від 10.03.2015 року
відповідача
Охомуш Д.Д. - довіреність від 28.01.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки"
на постанову
від 10.05.2016 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 910/5103/16 господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки"
до
SMS CZ, s.r.o.
про
визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2016 року ТОВ "Світ Агротехніка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до SMS s.r.o (Республіка Чехія) про визнання договору недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2016 р. (суддя Л.Г. Пукшин) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки відповідач не знаходиться на території України.
За апеляціною скаргою ТОВ "Світ Агротехніка" Київський апеляційний господарський суд (судді: А.І. Мартюк, Н.М. Коршун, С.О. Алданова) переглянувши ухвалу господарського суду міста Києва в апеляційному порядку, постановою від 10.04.2016 р. залишив її без змін, з тих же підстав.
ТОВ "Світ Агротехніка" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, передати справу на розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм процесуального права, зокрема, статті 15 Господарського процесуального кодексу України та статей 75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Скаржник, зокрема, зазначив, що стаття 15 Господарського процесуального кодексу України не містить будь - яких застережень в частині застосування правила про підсудність у спорах про визнання недійсним договорів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Наведений в статті 62 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав за якими суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є визнання недійсними контракту №14/01-14 UA I.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, дійшов висновку, що оскільки відповідач не знаходиться на території України і передбачені законодавством України підстави підсудності даної справи судам України відсутні, вказана заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Проте, судова колегія вказані висновки вважає передчасними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.
Дія міжнародних договорів України на території України регулюється статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", в якій встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Положеннями розділу XV Господарського процесуального кодексу України регламентовано провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій.
Також, правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".
Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також, за згодою сторін спору, - Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено перелік випадків за якими суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
При цьому, згідно з положеннями статті 75 вказаного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом у даному випадку не визначається виключно моментом відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів статті 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є іноземним суб'єктом господарювання, а тому для вирішення даного спору необхідно встановлювати можливість його розгляду у господарських судах України з урахуванням умов не тільки контрактів, а й міжнародних угод України з державою, резидентом якої є одна із сторін у справі.
Проте, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали та постанови, відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суди вдалися до встановлення деяких фактичних обставин стосовно прав та обов'язків сторін за спірним контрактом, виходячи з приписів статті 626 Цивільного кодексу України, що не є можливим на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та за відсутності у матеріалах позовної заяви спірного контракту без дослідження його умов з приводу визначення підвідомчості та підсудності даного спору, виходячи з сукупності вищезазначених норм діючого законодавства.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що виходячи зі змісту пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови з тієї підстави, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України, в ухвалі має бути зазначено, в порядку якого судочинства належить розглядати даний спір.
Проте, зміст оскаржуваної ухвали такого визначення не містить.
З огляду на наявність обставин, визначених частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду м. Києва від 23.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року у даній справі слід скасувати, а позовні матеріали повернути до місцевого господарського суду зі стадії порушення провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, частиною 1 статті 11110, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. у справі № 910/5103/16 та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року скасувати, справу направити до господарського суду міста Києва зі стадії прийняття.
Касаційну скаргу задовольнити.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач
