Справа №461/2444/16-ц
Провадження №2/461/1042/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2016 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі:
головуючого -судді - Мисько Х.М.,
при секретарі - Коружинець Н.В.,
з участю представників відповідача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Львівського національного університету імені ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та компенсацію моральної шкоди,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА _3 звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_4 до Львівського національного університету імені ОСОБА_5, в якому просив стягнути з відповідача невиплачену соціальну стипендію у розмірі 12660,35 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
13 вересня 2016 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача невиплачену соціальну стипендію у розмірі 17156,60 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. (а.с.112-113).
В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що з вересня 2014 року ОСОБА_4 є студентом денної форми навчання ЛНУ ім.Ів.Франка. ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи, інвалідність пов’язана із невиліковною хворобою очей. У вересні 2014 року ОСОБА_4 до стипендіальної комісії ЛНУ ім.Ів.Франка було подано заяву про призначення соціальної стипендії та копії документів, які підтверджують право на отримання пільг. З вересня 2014 року по січень 2015 року відповідачем на користь позивача було здійснено нарахування та виплату академічної стипендії, а також соціальної стипендії в розмірі, встановленому у п.п. 3 п.34 постанови КМУ від 12 липня 200 4 року №882 «Питання стипендіального забезпечення». За результатами семестрового контролю після завершення 1 семестру 2014-2015 навчального року позивач отримав незадовільну оцінку з предмета «Основи фізичної географії», однак у січні 2015 року академічна заборгованість була погашена позивачем. Середній бал успішності за результатами семестрового контролю за 1 семестр склав 3,1 балів за п’ятибальною шкалою оцінювання, за 2 семестр – 3,2 балів, за 3 семестр – 3,2 бали. Таким чином, за результатами семестрового контролю, позивач втратив право на призначення вищевказаної стипендії. Вважає, що відповідач з лютого 2015 року був зобов’язаний виплачувати позивачу соціальну стипендію у розмірі 109 відсотків мінімальної (звичайної) академічної стипендії як інваліду 3 групи. В обґрунтування моральної шкоди позивач покликається на незадовільний стан здоров’я, його соціальний статус та тяжкість переживань у зв’язку із протиправним позбавленням соціальної стипендії.
13 вересня 2016 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій також просить задоволити збільшені позовні вимоги (а.с.108-109).
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, надали письмові заперечення, надали пояснення, аналогічні до викладених у таких та просили у задоволенні позову відмовити (а.с.46-50, 117-120).
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернувся у Львівський національний університет імені ОСОБА_5 про призначення йому додаткової соціальної стипендії як студенту, який є дитиною-інвалідом по зору. До означеної заяви додав копію посвідчення про інвалідність (а.с.51, 52).
На підставі вказаних документів та рапорту декана географічного факультету, наказом ЛНУ імені ОСОБА_5 від 15 жовтня 2014 року № 4-2242 позивачу було призначено додаткову соціальну стипендію у розмірі 50 % мінімальної академічної стипендії з 01 вересня 2014 року до закінчення семестру, як студенту, який є дитиною-інвалідом (а.с.53).
Процедура призначення та виплати академічних та соціальних стипендій регулюється Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882. Окрім цього, питання стипендіального забезпечення деталізоване у Положенні про порядок призначення і виплати стипендій студентам і слухачам підготовчого відділення, аспірантам і докторантам та про визначення їх розмірів у Львівському національному університеті імені ОСОБА_5, затвердженому ректором Львівського національного університету імені ОСОБА_5 30 вересня 2004 року із подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6 Порядку призначення і виплати стипендій соціальні стипендії призначаються студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи.
Згідно із абзацом 2 пункту 18 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. N 882, особи, зазначені у пункті 6, підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 10 цього Порядку, які вперше претендують або поновлюють право на призначення соціальної стипендії, подають стипендіальній комісії документи, що підтверджують їх право на отримання пільг та гарантій на стипендіальне забезпечення згідно з нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту 4 пункту 34 Порядку призначення і виплати стипендій особам, зазначеним у підпунктах 3 і 4 пункту 6 цього Порядку, яким призначена академічна стипендія, а саме учням і студентам, які є інвалідами по зору і слуху, додатково виплачується соціальна стипендія 50 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії відповідного типу навчального закладу, призначеної згідно з цим Порядком.
Суд приймає до уваги, як належні та допустимі докази покликання представників відповідача на те, що позивач до заяви про призначення соціальної стипендії не долучав копії експертного висновку МСЕК, оскільки як вбачається із копії заяви ОСОБА_4 від 08 жовтня 2014 року ректору ЛНУ ім.Ів.Франка, як додаток до такої позивач власноручно зазначає лише копію посвідчення про інвалідність (а.с.51, 52).
Позивачем не надано доказів в підтвердження звернення до відповідача 16 квітня 2015 року з копією висновку МСЕК та копією посвідчення для підтвердження статусу студента, який є інвалідом ІІІ групи та який має право на отримання соціальної стипендії» , оскільки на підтвердження факту такого звернення до Університету ОСОБА_4 не додає жодних доказів, що свідчить про недоведеність таких обставин.
Кабінет Міністрів України встановив ініціативний / заявний порядок реалізації права на соціальну стипендію (абз.3 п.18 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року N 882), якого повинні додержуватися всі учасники таких правовідносин.
Суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що вказані документи приймалися через представників студентського профкому, оскільки Первинна профспілкова організація студентів Львівського національного університету імені ОСОБА_5 – це самостійна добровільна неприбуткова громадська організація студентів та аспірантів, яка не є структурним підрозділом Університету та не уповноважена приймати рішення про призначення соціальної стипендії. Крім цього, позивач не підтверджує факту прийняття таких документів.
Крім цього, в матеріалах справи міститься лист начальника юридичного відділу ЛНУ ім. Ів. Франка ОСОБА_6 від 07 жовтня 2016 року №4528-Юр, з приводу надання відомостей про час та спосіб отримання відповідачем посвідчення ОСОБА_4 інваліда ІІІ групи, про яке зазначено у відповідях на адвокатські запити (вих.№4175-Р від 18 вересня 2015 року та №1188-Р від 15 березня 2016 року). З вказаного листа вбачається, що в Університеті, зокрема на момент надання відповідей на адвокатські запити, знаходяться лише копії посвідчення серії ААБ №114782 ОСОБА_4, які він подав разом із заявами про призначення соціальної стипендії (від 15 вересня 2014 року та 08 жовтня 2014 року), а саме посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу, як дитина-інвалід до досягнення 18 років. Проект відповіді на адвокатські запити готувався працівниками Студентського відділу ЛНУ ім. Ів.Франка. У процесі формулювання вказаних відповідей було допущено описку – посвідчення серії ААБ №114782 (посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу як дитина-інвалід до досягнення 18 років) помилково ототожнено із посвідченням інваліда ІІІ групи. Тому відомості про час та спосіб отримання Університетом посвідчення ОСОБА_4 інваліда ІІІ групи не існують, оскільки таке посвідчення не надходило в Університет.
Таким чином, підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи немає доказів, що підтверджують подання такого документа у Львівський національний університет імені ОСОБА_5 та такі не надані до суду позивачем.
Згідно із відомостями, що містяться у посвідченні, ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом до 18 років. Зокрема, у своїй заяві про призначення соціальної стипендії позивач зазначив єдиний додаток - копію посвідчення про інвалідність. В судовому засіданні встановлено та не спростовано стороною позивача, що жодні інші документи, що підтверджують особливий соціальний статус, а саме інвалідність позивача, у Львівський національний університет імені ОСОБА_5 не надходили.
Таким чином, із досягненням повноліття позивач втратив статус дитини-інваліда, а відповідно і право на одержання соціальної стипендії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року та абз. 4 п. 2 Положення про порядок призначення і виплати стипендій студентам і слухачам підготовчого відділення, аспірантам і докторантам та про визначення їх розмірів у Львівському національному університеті імені ОСОБА_5 – підставою для призначення соціальної стипендії є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян – студенти, які є інвалідами з дитинства та інвалідами І і ІІІ групи.
Згідно із абз. 2 п. 6 вказаного Положення соціальні стипендії призначаються наказом по університету після подання відповідних документів.
Отже, для реалізації права на призначення стипендії як інваліду ІІІ групи позивачу необхідно дотриматися процедури, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року та Положення від 30 вересня 2004 року, а саме звернутися у стипендіальну комісію Львівського національного університету імені ОСОБА_5 із заявою та відповідними документами.
Згідно із п. 18 Порядку призначення і виплати стипендій рішення щодо призначення соціальної стипендії приймається стипендіальною комісією протягом трьох робочих днів на підставі поданих документів, що підтверджують право на отримання пільг та гарантій на стипендіальне забезпечення.
Судом встановлено, що позивач, отримавши статус інваліда ІІІ групи з 01 квітня 2015 року (Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0458920), не повідомив відповідача та не підтвердив своє право на призначання соціальної стипендії (а.с.8).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що саме через бездіяльність позивача щодо реалізації власних прав, відповідач не володів інформацією про наявність підстав для призначення соціальної стипендії позивачу. Тобто позивач не дотримався встановленої законодавством процедури отримання соціальної стипендії, а саме абз. 2 п. 18 Порядку призначення виплати стипендій та не звернувся у стипендіальну комісію із заявою та відповідними документами про призначення йому соціальної стипендії як інваліду ІІІ групи.
Тому позовні вимоги щодо виплати соціальної стипендії за період з квітня 2015 року по березень 2016 року є безпідставними.
Згідно із п. 1 Положення від 30 вересня 2004 року, стипендія призначається встигаючим студентам денної форми навчання Львівського національного університету імені ОСОБА_5, які навчаються за державним замовленням, залежно від результатів екзаменаційної сесії та державних пільг і гарантій, встановлених для окремих громадян. До числа встигаючих належать студенти, які не мають академічної заборгованості за результатами екзаменаційної сесії. Студенти, які за результатами екзаменаційної сесії мають академічну заборгованість втрачають право на стипендію.
Судом встановлено, що за результатами семестрового контролю за І семестр 2014-2015 навчального року позивач отримав оцінку «2» – «незадовільно» з предмету «Основи фізичної географії» (а.с.60). Вказану заборгованість Позивач ліквідував 02 лютого 2015 року на підставі талону № 2, на додатковій сесії . Твердження позивача про те, що його середній бал успішності за І семестр становить 3,1 є помилковим, оскільки вказаний бал сформувався поза межами семестрового контролю (основної сесії), а саме на додатковій сесії.
Відповідно до п. 29 Порядку призначення і виплати стипендій особам, зазначеним у підпунктах 3 і 4 пункту 6, які за результатами семестрового контролю втратили право на призначення академічної стипендії, обов'язково призначається соціальна стипендія 109 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації). Тобто студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи і які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 7 за дванадцятибальною або нижчий ніж 4 (3,00-3,99) за п'ятибальною шкалою оцінювання, обов'язково призначається соціальна стипендія у розмірі - 109 % мінімальної звичайної академічної стипендії.
Згідно із п. 10.28. Статуту Львівського національного університету імені ОСОБА_5, затвердженого Міністерством освіти і науки України 15 вересня 2015 року, нескладення іспитів та заліків впродовж однієї сесії визнається академічною неуспішністю та невиконанням навчального плану, що в свою чергу є підставою для відрахування з Університету. Перездача іспиту на додатковій сесії свідчить про неуспішність Позивача та формування його підсумкового балу поза межами семестрового контролю.
Мінпраці у своєму листі від 06 вересня 2005 року № 09-402 зазначає, що «успішним» навчання вважається у студентів, які не мають академзаборгованості за минулий курс і до початку наступної сесії виконали з позитивною оцінкою не менше як 75% контрольних робіт, а інші 25% контрольних робіт та курсових надали для рецензії.
Однак за результатами семестрового контролю за І семестр 2014-2015 навчального року позивач отримав незадовільну оцінку, тобто мав академічну заборгованість, тому його навчання не можна визнати успішним. Таким чином, враховуючи положення вищевказаних нормативних актів, позивач є невстигаючим студентом у розумінні Положення від 30 вересня 2004 року. Відповідно до вказаного Положення студенти, які за результатами екзаменаційної сесії мають академічну заборгованість втрачають право на стипендію.
Тобто за результатами семестрового контролю за І семестр 2014-2015 навчального року позивач втратив право на призначення йому академічної стипендії та не набув права на соціальну стипендію.
Судом також встановлено, що за результатами підсумкового контролю за ІІ семестр 2014-2015 навчального року позивач отримав оцінку «незадовільно» з предмету «Фізика з основами геофізики» та не з’явився на три іспити та один залік (а.с.65). Вказану заборгованість позивач ліквідував поза межами семестрового контролю, а саме в серпні 2015 року на додатковій сесії.
За результатами підсумкового контролю за ІІІ семестр 2015-2016 навчального року позивач отримав оцінку «незадовільно» із двох предметів та не з’явився на два заліки. Заборгованість із вказаних предметів була ліквідована позивачем у лютому 2016 року. Наведена інформація підтверджується копіями талонів позивача (а.с.61-69).
Згідно із п. 3.12.2.3. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 02 червня 1993 року, (чинного на момент прийняття наказу «Про зимову екзаменаційну сесію 2014/2015 навчального року» №4005 від 31 жовтня 2014 року) студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий - комісії, яка створюється деканом факультету (завідувачем відділення). Студенти, які не з'явились на екзамени без поважних причин, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку.
Відповідно до наказу Ректора № 4005 від 31 жовтня 2014 року зимова екзаменаційна сесія 2014/2015 навчального року на географічному факультеті проводилася з 16 грудня 2014 року по 05 січня 2015 року (а.с.70).
Згідно із п. 4.8. наказу Ректора № 4005 від 31 жовтня 2014 року ліквідація академзаборгованості за формами № 2 і «К» повинна була проводитися в період зимових канікул до початку наступного семестру.
Тому встановлення термінів перездачі поза межами екзаменаційної сесії та до початку наступного семестру відповідало законодавству, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Положенню про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти України № 161 від 02 червня 1993 року.
Однак, бал позивача із предмету «Основи фізичної географії» сформувався поза межами семестрового контролю, що не відповідає підставі призначення соціальної стипендії. Зокрема, п. 29. Порядку призначення і виплати стипендій, яким передбачено, що студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи, які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 7 за дванадцятибальною або нижчий ніж 4 за п'ятибальною шкалою оцінювання призначається соціальна стипендія у розмірі 109 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації. У вказаній нормі йдеться про середній бал успішності, який сформувався за результатами семестрового контролю. Проте за результатами семестрового контролю з предмету «Основи фізичної географії» отримав оцінку незадовільно, яка не може визнаватися балом успішності, тому підстав для призначення соціальної стипендії позивачу не існувало.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно п. 3 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Судом встановлено, що неотримання позивачем стипендії відбулося із причин залежних лише від самого позивача, а саме - неповідомлення відповідача про наявність у нього підстав для призначення та виплати соціальної стипендії - інвалідності ІІІ групи, а також існування академзаборгованостей за підсумками всіх семестрових контролів впродовж його навчання на географічному факультеті, Відтак, позивач не має правових підстав вимагати від відповідача відшкодування моральної шкоди. Крім цього, позивачем не підтверджено заподіяння йому моральної шкоди будь-якими діями зі сторони відповідача, а також не аргументовано, в чому полягає причиновий зв'язок між діяльністю відповідача та можливим заподіянням моральної шкоди позивачу. Твердження позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди не підтверджується жодними існуючими в матеріалах справи доказами.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду сторона позивача скористалась своїми процесуальними правами на власний розсуд, жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування правомірності стягнення з відповідача невиплаченої соціальної стипендії не надала.
Згідно з ч.1 ст.10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглянув справу на підставі наявних в справі доказів, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Таким чином, виходячи з норм вищевказаних статей, доведення позову є процесуальним обов'язком позивача.
Зважаючи на викладене, позивачем у справі не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які він послався, як на підставу своїх вимог. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, суд, -
в и р і ш и в:
у задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий суддя Мисько Х.М.
