Справа № 760/4865/16-ц

Провадження №2/760/3192/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Беро В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 10.03.2016 р. звернулась до суду з позовом до відповідача Концерну «Військторгсервіс», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 13000,00 грн.; матеріальну допомогу у зв'язку з народженням дитини у розмірі 3654,00 грн.; компенсацію втрати частини доходу в зв»язку з несвоєчасною виплатою допомоги по вагітності та пологам у розмірі 11467,00 грн.; витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права в розмірі 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 10 жовтня 2012 р. Наказом № 149-а вона була переведена на посаду головного юрисконсульта юридичної служби Концерну «Військторгсервіс» з 11.10.2012 р.

У вересні 2013 р. в зв'язку з вагітністю та пологами вона подала до відповідача належний листок непрацездатності, що відповідно до чинного законодавства є підставою для нарахування компенсації втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, яка станом на вересень 2013 р. складала 13000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1. у неї народилася донька ОСОБА_3.

11.01.2014 р. Наказом № 3-в позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цим же наказом їй повинні були виплатити матеріальну допомогу у зв'язку з народженням дитини у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, яка станом на січень 2014 р. складала 3654,00 грн.

Також позивач вважає, що вона має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати з вини відповідача, оскільки чинним законодавством зазначені виплати визначаються як «заробітна плата працівникам за час відпустки».

Станом на 01 березня 2016 р. розмір компенсації складає 11467,00 грн.

Таким чином, оскільки дані суми не виплачені їй до цього часу, вважає, що діями відповідача грубо порушуються вимоги чинного законодавства та її особисті права, а тому вона звернулася до суду за захистом своїх інтересів.

Представник позивача в судовому зменшив позовні вимоги та просив стягнути з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 13529,88 грн.; компенсацію втрати частини доходу в зв»язку з несвоєчасною виплатою допомоги по вагітності та пологам у розмірі 9971,52 грн. Зазначив. що відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначене страхове відшкодування виплачується за минулий час без будь-яких обмежень. Оскільки допомога по вагітності та пологам була нарахована позивачу та перерахована Фондом соціального страхування на рахунок підприємства ще в грудні 2013 року, відповідач пояснював затримку виплат арештом рахунків підприємства, то вважає, що відсутні підстави для відмови в позові в зв»язку з пропуском строку позовної давності. Також просив стягнути з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права у розмірі 5000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи що відповідач призначив допомогу по вагітності та пологам згідно із законодавством України.

Посилався на те, що позивачем у вересні 2013 р. був поданий до Концерну «Військторгсервіс» належний листок непрацездатності, що відповідно до чинного законодавства є підставою для нарахування компенсації втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, яка станом на вересень 2013 р. складала 13529,88 грн.

Проте, виплата вищезазначеної компенсації втрати заробітної плати сплачується за рахунок Фонду соціального страхування.

Однак, на спеціальний розрахунковий рахунок для зарахування страхових внесків в національній валюті України № 260410313118 в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» постановою ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 13.03.2013 р. ВП № 35683134 було накладено арешт на всі рахунки Концерну «Військторгсервіс», зокрема і на поточний рахунок для зарахування страхових внесків в ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК».

Додатково постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2014 р. за позовом профспілкової організації було скасовано постанову ВДВС про накладення арешту на грошові кошти в частині спеціального рахунку.

Однак у подальшому, 17.11.2014 р. постановою Правління НБУ № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.11.2014 р. №121 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК».

Концерном проводиться претензійна робота з метою повернення перерахованих фондом соціального страхування коштів та виплати їх працівникам.

Позивачкою пропущено строк позовної давності, виходячи з цього, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в Концерні «Військторгсервіс». З 11.10.2012 р. позивач переведена на посаду Головного юрисконсульта юридичної служби Концерну «Військторгсервіс», що підтверджується наказом № 149-а від 10.10.2012 р.

Відповідно до наказу № 3-в від 11.01.2014 р. позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.01.2014 р. по 11.11.2017 р., відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки», з виплатою матеріальної допомоги у зв'язку з народженням дитини у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, відповідно до п. 3.3 Положення «Про оплату праці працівників Концерну «Військторгсервіс» колективного договору.

Як було встановлено в судовому засіданні, у вересні 2013 року позивач подала до відповідача належний листок непрацездатності, що засвідчує право позивача на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами і право на отримання допомоги по вагітності та пологам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР (далі - Закон № 16), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно абзацу 3 статті 2 Закону № 16 завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності; безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Статтею 4 Закону № 16 залежно від страхового випадку визначено такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, що включає і страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Згідно останнього абзацу статті 6 Закону №16 об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 закону №16.

Відповідно до статті 25 Закону № 16 за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються соціальні послуги та матеріальне забезпечення: у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що включає допомогу по вагітності та пологах.

Відповідно до статті 26 Закону №16 до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать вагітність і пологи.

Отже, норми Закону №16 визначають, що громадянин (особа) при виникненні страхового випадку, в тому числі вагітність та пологи, має право отримати соціальні послуги та матеріальну допомогу.

Отже, право на отримання матеріальної допомоги при настанні страхового випадку є непорушним та гарантованим Конституцією України та Законодавством.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.92 р. №2811-ХІІ (далі за текстом Закон №2811) право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом (Законом №2811) всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно підпункту 3) частини 2 статті 27 Закону №2240 роботодавець страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону № 2240.

Таким чином, позивач має право на отримання матеріального забезпечення під час часткової втрати працездатності.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III (далі - Закон № 2240) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом №2240.

Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №2240 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 Закону № 2240, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. (частина 3 статті 50 Закону № 2240).

При цьому, комісія не приймала рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачу матеріальної допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами.

Законодавство України передбачає надання особі, що надала листок непрацездатності відпустки по вагітності та пологам.

Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України) та статті 17 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі за текстом Закон №504) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Відповідно до статті 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Відповідно до статті 39 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.

Згідно частини 2 статті 53 Закону № 2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з довідки б/н від 29.08.2016 р., виданої заступником головного бухгалтера Концерну «Військторгсервіс», станом на 01.09.2016 р. згідно даних бухгалтерського обліку, ОСОБА_1 нараховано компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку із пологами, яка становить 13529,88 грн. (листок непрацездатності АВЦ №923540). Дані обставини також підтверджуються заявою-розрахунком Концерну «Військторгсервіс» №07/1979 від 20.11.2013 р.

Кошти на фінансування матеріального забезпечення для виплати допомоги по вагітності та пологах гр. ОСОБА_1 перераховані Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 27.12.2013 р. в повному обсязі на окремий рахунок Концерну «Військторгсервіс», відкритий в ПАТ «Єврогазбанк», що підтверджується листом Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності від 04.08.2016 року № 3.2-29-1356.

Будь-яких доказів того, що відповідач намагався виплатити позивачу заборговані кошти, представник відповідача суду не надав.

Як зазначалося вище, з довідки Концерну «Військторгсервіс» № 07/1979 від 29.08.2016 р. вбачається, що заборгованість підприємства перед позивачем по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складає 13529,88 грн.

Відповідно до ст.52 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується: застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати; застрахованим особам, зазначеним у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, - протягом десяти днів після призначення допомоги.

Призначене, але не одержане застрахованою особою своєчасно

матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження

будь-яким строком у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ у разі несвоєчасної виплати допомоги по вагітності та пологам підприємства здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі несвоєчасності їх виплати (порушення строків їх виплати).

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачу не була виплачена допомога по вагітності та пологам, відповідач зобов'язаний виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 9971,52 грн. Суд погоджується із розрахунком позивача вказаного розміру компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Викладене свідчить про законність і обґрунтованість вимог даного позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, і наявність підстав для стягнення з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 13529,88 грн. та компенсації втрати частини доходу в зв»язку з несвоєчасною виплатою допомоги по вагітності та пологам у розмірі 9971,52 грн.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як роз'яснює п.п.1, 3-4, п.48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем в галузі права, регламентовано у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88-89 ЦПК України. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені і доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про обсяг правової допомоги та її вартість, розрахунки на підтвердження надання таких послуг, що позбавляє суд можливості вирішення питання про відшкодування відповідних судових витрат.

Позивачем, зокрема, не надано доказів, що підтверджують кількість затрачених годин роботи адвоката, пов'язаної із наданням правової допомоги позивачу у розгляді даної цивільної справи та доказів оплати таких послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ув'язку із відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів , які свідчать про надання послуг адвокатом, оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та які відповідають вище встановленим вимогам, відсутні підстави для стягнення вказаних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в сумі 2350 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.92 р. №2811-ХІІ, Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ, Законом України «Про оплату праці», ст. 179 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 13529 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 88 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 9971 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одну) гривню 52 коп.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» 2350,00 грн. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.І. Кушнір