АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/14137/2016 Головуючий в 1-й інстанції -Кушнір С.І.
Доповідач-Чобіток А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі- Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів , -
в с т а н о в и л а:
У березні 2016 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідача та зазначала,що працювала в Концерні «Військторгсервіс» на посаді головного юрисконсульта з 11.10.2012 року.
У вересні 2013 року вона подала відповідачу листок непрацездатності в зв»зку з вагітністю та пологами. Після народження доньки 11.11.2013 року їй була надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в зв»язку з чим відповідач повинен був нарахувати та оплатити компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки,яка станом на вересень 2013 року складала 13 000 грн. виплатити матеріальну допомогу у розмірі трьох мінімальних заробітних плат ,яка станом на січень 2014 року складала 3654 грн..
Посилаючись на те,що відповідач грубо порушив її права не виплативши їй вказані суми,позивач просила стягнути з відповідача 13 000 грн. компенсації втрати заробітної плати(доходу) за період відпустки в зв»язку з вагітністю та пологами, матеріальну допомогу у зв»язку з народженням дитини у розмірі 3 654 грн.,а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати у розмірі 11 467 грн. та витрати, пов»язані з правовою допомогою у розмірі 5 000 грн..
В подальшому позивач уточнила свої вимоги і просила стягнути компенсацію втрати заробітної плати(доходу) за період відпустки у розмірі 13529,88 грн. , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати у розмірі 9971,52 грн. та 5000 грн. на правову допомогу.
РішеннямСолом»янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року позов задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати заробітної плати(доходу) за період відпустки у розмірі 13529,88 грн. , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати у розмірі 9971,52 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 2350 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає,що виплати за листками непрацездатності не віднесені до структури заробітної плати,а тому нею пропущено,передбачений ст.233 КЗпП України строк на звернення до суду з таким позовом. Кошти на фінансування матеріального забезпечення для виплати допомоги по вагітності та подогам позивача перераховані Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 27.12.2013 року в повному обсязі на спеціальний рахунок Концерну «Війскторгсервіс» Міністерства оборони України в ПАТ «Єврогазбанк» та не були виплачені позивачу,про що їй достеменно відомо.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що ОСОБА_3 працює в Концерні Військторгсервіс». З 11.10.2012 р. позивач переведена на посаду Головного юрисконсульта юридичної служби Концерну «Військторгсервіс», що підтверджується наказом № 149-а від : 0.10.2012 р.
Наказом № 3-в від 11.01.2014 року позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.01.2014 рокупо 11.11.2017 року, відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки», з виплатою матеріальної допомоги у зв'язку з народженням дитини у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, відповідно до п. 3.3 Положення «Про оплату праці працівників Концерну «Військторгсервіс» колективного договору.
У вересні 2013 року позивач подала до віідповідача належний листок непрацездатності, що засвідчує право позивача на відпустку у з'язку з вагітністю та пологами і право на отримання допомоги по вагітності та пологам.
Відповідно до довідки б/н від 29.08.2016 р., виданої заступником головного бухгалтера Концерну «Військторгсервіс», станом на 01.09.2016 р. згідно даних бухгалтерського обліку, ОСОБА_3 нараховано компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку із пологами, яка становить 13529,88 грн. (листок непрацездатності АВЦ №923540).
Дані обставини також підтверджуються заявою-розрахунком Концерну «Військторгсервіс» №07/1979 від 20.11.2013 р..
Згідно з листом Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності від 04.08.2016 року № 3.2-29-1356, кошти на фінансування матеріального забезпечення для виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3 перераховані Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 27.12.2013 року. в повному обсязі на окремий рахунок Концерну «Військторгсервіс», відкритий в ПАТ «Єврогазбанк».
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд виходив з того, що відповідачем порушено права позивача щодо належної виплати компенсацію втрати заробітної плати(доходу) за період відпустки в зв»язку з вагітністю та пологами , внаслідок чого підлягає задоволенню і вимога щодо компенсацію втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати .
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.
Твердження відповідача про те, що судом неправомірно було відмовлено у застосуванні позовної давності, виходячи з пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України, не заслуговує на увагу , оскільки суперечить рішенню Конституційного суду України від 22.02.2012 року у справі № 1-5/2012 .
Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався зним.
Враховуючи вищезазначене, та оскільки станом навіть на день розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції із позивачем не було проведено фактичного розрахунку, то й перебіг строку для звернення до суду не сплинув.
В своєму рішенні Конституційний Суд України від 15 жовтня 2013 року № 8- рп/2013 суд дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, строк звернення із позовом до суду про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не обмежений.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» відхилити .
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -
