ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2016 року
Справа № 911/4969/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Данилової М.В., - головуючий
Поляк О.І., Ходаківської І.П.,
за участю представників:
позивача
Сечко С.В. (дов. від 26.01.2016 р. №0116-17)
відповідача
Хмельницький С.І. (наказ від 12.11.2015 р. №11) Нікулінко А.С. (дов. від 12.05.2016 р. №27)
розглянувши матеріали касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р.
у справі
№ 911/4969/15 господарського суду Київської області
за позовом
Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007"
про
стягнення 64874,54 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд - 2007" про стягнення 64874,54 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2015 р. (суддя Карпечкін Т.П.), позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобут - 2007" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" 64874,54 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судовий збір.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Хрипун О.О., Власова Ю.Л.), рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 р. залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.09.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 27.09.2016 р. між суддями, у зв'язку з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 р. ОСОБА_7 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України та у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Поляк О.І., Ходаківська І.П.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 28.09.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова група" (страховик) та громадянином ОСОБА_8 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами № 99-2808-14-00001.
Предметом вказаного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням квартирою АДРЕСА_1, Києво - Святошинського району, Київської області від страхових ризиків, зокрема пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, в наслідок їх раптової аварії (п. 15.1 договору).
Згідно з п.14.1. договору під майном страхувальника розуміється: "Конструкція"- житлові будинки, квартири, дачні будинки, а також гаражі, літні кухні на земельній ділянці страхувальника, які побудовані на постійному місці та мають стіни та дах, водяні, газові, електричні та каналізаційні комунікації; "Внутрішнє оздоблення"- постійне покриття стін, стелі та підлоги; "Рухоме майно"- побутова техніка та обладнання, меблі, комп'ютерна техніка, одяг, взуття, килими, гардини, посуд.
29.07.2014 р. на технічному поверсі будинку трапилась аварія в системі водопостачання.
07.08.2014 р. актом "Про залиття, аварію, що трапилась в системі холодного, гарячого водопостачання", складеним комісією у складі: начальника дільниці № 1 ТОВ "Житлопобут-2007" - ОСОБА_9, бухгалтера дільниці № 1 ТОВ "Житлопобут-2007" - ОСОБА_10, слюсара - сантехника дільниці № 1 ТОВ "Житлопобут-2007" ОСОБА_11, було зафіксовано, що 29.07.2014 р. близько 16 години 00 хвилин. в будинку № АДРЕСА_1, на технічному поверсі будинку трапилась аварія в системі водопостачання. Внаслідок аварії стався витік води в квартиру № 52, поверхом нижче. Причиною аварії на технічному поверсі будинку, що трапилась в системі водопостачання та протікання води в квартиру № 52, при обстеженні було виявлено: розрив пополам дюймового крана в системі водопостачання.
Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику майна, відповідно до висновку № 12-15/02 від 10.10.2014 р. про розмір матеріального збитку, складеного оцінювачем ПП "Пліч - Опліч" та звіту від 10.10.2014 р., затвердженого директором ПП "Пліч-Опліч", про незалежну оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, складає 65374,54 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами №99-2808-14-00001 від 14.01.2014 р., позивач на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхових актів №ДКЦВ-8640 від 22.09.2014 р. та № ДКЦВ-8640-1 від 25.11.2014 р., розпоряджень про виплату страхового відшкодування від 29.09.2014 р. та 27.11.2014 р., та згідно видаткових касових ордерів № 1245 від 03.10.2014 р. на суму 4842,11 грн., та №1546 від 27.11.2014 р. на суму 60032,43 грн., сплатив суму страхового відшкодування за договором № 99-2808-14-00001 від 14.01.2014 р. у розмірі 64875,54 грн.
Позивач вважає, що шкода майну страхувальника спричинена з вини відповідача, а після виплати ним страхового відшкодування ОСОБА_8 (страхувальнику) за договором добровільного страхування, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 64874,54 грн. в порядку регресу вартість сплаченого страхового відшкодування.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписами ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, закріплене в ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України нормативне застереження щодо можливості встановлення законом іншого розміру зворотної вимоги (регресу) до винної особи, ніж розмір виплаченого відшкодування, цілком узгоджується з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, та ст. 27 Закону України "Про страхування"; якими право регресної вимоги страховика до відповідальної за завдані збитки особи обмежується дещо іншим розміром, а саме - фактичними витратами (затратами) страховика. До складу таких фактичних витрат можуть відноситися виплачені страхувальнику суми компенсації вартості проведених експертиз, пов'язаних з визначенням розміру страхового відшкодування.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до позивача в даному випадку перейшло виключно в межах фактичних витрат (64875,54 грн. виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2015 р. на адресу відповідача від потерпілого ОСОБА_8 (страхувальник) надійшла заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_8 були зафіксовані пошкодження в його квартирі АДРЕСА_1 загалом на суму, яка становить 2500,00 грн.
Відповідач з метою зарахування зустрічних однорідних вимог видав наказ від 12.03.2015 р. № 4/1 "Про відшкодування боргу".
Як вже зазначалось, звертаючись до суду з позовом Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд - 2007" в порядку регресу вартість сплаченого страхового відшкодування у сумі 64874,54 грн.
Свою позицію щодо даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" обґрунтовує тим, що згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування", підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку та отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.
У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що потерпілий (страхувальник) свідомо ввів страховика в оману щодо наявності невідшкодованої шкоди, не передав усіх пов'язаних зі страховим випадком документів, тому у позивача не було підстав для виплати страхового відшкодування.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" вважає свої зобов'язання з відшкодування завданої шкоди виконаними в повному обсязі, в той час, як страхувальник надав страховику завідомо неправдиві відомості про предмет договору страхування, що призвело до безпідставного страхового відшкодування.
Разом з тим, під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_8 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 30.07.2014 р.
Страхове відшкодування в розмірі 64874,54 грн. було сплачено позивачем страхувальнику відповідно до видаткових касових ордерів № 1245 від 03.10.2014 р. та № 1546 від 27.11.2014 р.
Сплата суми страхового відшкодування, відбулась на підставі наданих страхувальником документів, визначених у п. 19 договору добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами № 99-2808-14-00001 від 14.01.2014 р.
Оскільки, на момент подачі заяви про настання страхового випадку, проведення дій, щодо визначення обставин страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування (липень - листопад 2014 року), зарахування зустрічних однорідних вимог між ОСОБА_8 та відповідачем не відбулося (заява датована 10.03.2015 р.), то у позивача були відсутні законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Розмір матеріальної шкоди завданої власнику майна визначена позивачем на підставі висновку № 12-15/02 від 10.10.2014 р. про розмір матеріального збитку, складеного оцінювачем ПП "Пліч - Опліч", звітом від 10.10.2014 р., затвердженим директором ПП "Пліч-Опліч", про незалежну оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та актів огляду пошкодженого майна від 02.09.2014 р. та від 03.10.2014 р.
Обсяг та ступінь пошкоджень застрахованого майна зафіксовано у звіті за допомогою фото та схем, в той час, як під час складення акту "Про залиття, аварію, що трапилась в системі холодного, гарячого водопостачання" від 07.08.2014 р. не проводилось фіксації пошкоджень, не визначався розмір заподіяного збитку, сума відшкодування 2500 грн., яку відповідач вважає достатньою для покриття збитків з огляду на зафіксовані в акті про аварію та у висновку експерта пошкодження, є необґрунтованою.
Таким чином, враховуючи, що позивачем страхове відшкодування було виплачено потерпілому до відшкодування шкоди безпосередньо винною особою, в розмірі визначеному та обґрунтованому у відповідності до вимог чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідна страхова виплата вважається відшкодуванням шкоди і підлягає стягненню в порядку регресу з винної особи.
Оскільки до позивача в даному випадку перейшло в межах фактичних витрат (64875,54 грн. виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а матеріали справи не містять доказів, які б містили взаємно суперечливі дані щодо розміру заподіяної шкоди, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди задано не з її вини.
З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як встановлено судами, рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 62 від 15.02.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" визначено виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку № АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 125 від 12.04.2011 р. внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 62 від 15.02.2011 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку № АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; 8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
Згідно з розділом 2 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. №763 визначено, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів (п. 2.1 Правил).
Отже, складовою технічного обслуговування є, зокрема, планові огляди, які розподіляють на загальні та профілактичні.
Пункт 2.1.5 Правил передбачає, що періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведена відповідно у додатках 2 та 3 Правил.
Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються у відповідних журналах.
Згідно з додатком 2 до п. 2.1.5 Правил, профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації, гарячого водопостачання здійснюється кожні 3-6 місяців.
Докази наявності Журналу технічного огляду інженерних систем в будинку АДРЕСА_1 періодичність профілактичного огляду системи технічного обладнання відповідачем - не надані, а акт від 15.03.2014 р. загального огляду житлового будинку, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та акт від 15.06.2014 виконаних робіт по підготовці до літнього періоду 2014, будинку АДРЕСА_1 - підтверджують готовність будинку до літнього періоду 2014 року, та не є доказами, що підтверджують профілактичне обслуговування елементів жилих будинків, як то передбачено п. 2.1.5 Правил.
Отже, виходячи із наведених норм та обставин, саме відповідач як виконавець був зобов'язаний забезпечити якісне утримання житлового будинку АДРЕСА_1, Київської області, своєчасно вживати заходів по попередженню та уникненню аварійної ситуації, яка сталася внаслідок розриву пополам дюймового крана в системі водопостачання, що призвело до пошкодження майна, зокрема квартири № 52 за вказаною адресою.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач є відповідальною особою за спричинені внаслідок аварії збитки, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" є правомірними.
У відповідності до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.
Натомість, в своїй касаційній скарзі скаржник не навів жодного обґрунтування в підтвердження своїх доводів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р. у справі №911/4969/15 господарського суду Київської області залишити без змін.
Головуючий суддя М.Данилова
Судді : О.Поляк
І.Ходаківська
