КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2016 р. Справа№ 911/4969/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Власова Ю.Л.
при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Сечко С.В. - за довіреністю;
від відповідача: Хмельницький С.І. - керівник, Нікулінко А.С. - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" на рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 (дата підписання 11.01.2016)
у справі № 911/4969/15 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007";
про стягнення 64874,54 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2015 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобут-2007" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" 64874 грн. 54 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить суд призначити у справі будівельно-технічну експертизу, скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом Київської області з порушення норм матеріального та процесуального права; в ході розгляду справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л., Ільєнок Т.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" до провадження та призначено її розгляд на 02.03.2016.
В судовому засіданні 02.03.2016 представник відповідача подав суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просить поставити наступні питання: 1. Визначити розмір матеріального збитку, завданого власнику квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття, яке сталося 29.07.2014. 2. Чи є причинний зв'язок між залиттям квартири АДРЕСА_1, що сталося та заявленим розміром матеріальної шкоди? 3. Чи мала місце повна втрата вартості пошкоджених залиттям речей?
В судовому засіданні 02.03.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.03.2016.
14.03.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу згідно якого він просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 відкладено розгляд справи на 30.03.2016.
Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/597/16 від 30.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/4969/15.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Хрипуна О.О., Власова Ю.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 прийнято справу №911/4969/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" на рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 911/4969/15 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Хрипун О.О., Власов Ю.Л.
В судовому засіданні 30.03.2016 представником позивача надані письмові пояснення.
В судовому засіданні 30.03.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.05.2016.
13.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
17.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
В судовому засіданні 17.05.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.05.2016.
30.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 31.05.2016 представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі.
Судова колегія розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи залишила його без задоволення за мотивами викладеними в мотивувальній частині даної постанови.
В судовому засіданні 31.05.2016 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 року між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (Страховик) та громадянином ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами № 99-2808-14-00001.
Предметом вказаного договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням квартирою АДРЕСА_1 від страхових ризиків, зокрема пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, в наслідок їх раптової аварії (п. 15.1 Договору).
Згідно з п.14.1. Договору під майном страхувальника розуміється: «Конструкція»- житлові будинки, квартири, дачні будинки, а також гаражі, літні кухні на земельній ділянці Страхувальника, які побудовані на постійному місці та мають стіни та дах, водяні, газові, електричні та каналізаційні комунікації; «Внутрішнє оздоблення»- постійне покриття стін, стелі та підлоги; «Рухоме майно»- побутова техніка та обладнання, меблі, комп'ютерна техніка, одяг, взуття, килими, гардини, посуд.
Відповідно до Акту "Про залиття, аварію, що трапилась в системі холодного, гарячого водопостачання" від 07.08.2014 року, складеного комісією у складі: начальника дільниці № 1 ТОВ "Житлопобут-2007" Рожнятовського А.Ю., бухгалтера дільниці № 1 ТОВ "Житлопобут-2007" Бобенко А.В., слюсара - сантехника дільниці № 1 ТОВ "Житлопобут-2007" ОСОБА_10, зафіксовано, що 29.07.2014 року близько 16 години 00 хвилин. в будинку АДРЕСА_1, на технічному поверсі будинку трапилась аварія в системі водопостачання. Внаслідок аварії стався витік води в квартиру АДРЕСА_1, поверхом нижче. Причиною аварії на технічному поверсі будинку, що трапилась в системі водопостачання та протікання води в квартиру АДРЕСА_1, при обстеженні було виявлено: розрив пополам дюймового крана в системі водопостачання.
Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику майна, відповідно до висновку № 12-15/02 від 10.10.2014 про розмір матеріального збитку, складеного оцінювачем ПП "Пліч - Опліч", звіту від 10.10.2014, затвердженим директором ПП «Пліч-Опліч», про незалежну оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, складає 65 374,54 грн.
На виконання умов Договору добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами № 99-2808-14-00001 від 14.01.2014 року позивач на підставі заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхових актів № ДКЦВ-8640 від 22.09.2014 та № ДКЦВ-8640-1 від 25.11.2014, розпоряджень про виплату страхового відшкодування від 29.09.2014 та 27.11.2014 року, та згідно видаткових касових ордерів № 1245 від 03.10.2014 на суму 4 842,11 грн., та № 1546 від 27.11.2014 року на суму 60 032,43 грн., сплатив суму страхового відшкодування за Договором № 99-2808-14-00001 від 14.01.2014 року у розмірі 64 875,54 грн.
Позивач вважає, що шкода майну страхувальника спричинена з вини відповідача, а після виплати ним страхового відшкодування ОСОБА_5 ( Страхувальнику) за Договором добровільного страхування, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 64 874,54 грн. в порядку регресу вартість сплаченого страхового відшкодування.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у нього відсутні зобов'язання з відшкодування позивачу в порядку регресу завданої залиттям квартири шкоди, у зв'язку з її повним відшкодуванням безпосередньо потерпілому (шляхом взаємного погодження зарахування зустрічних вимог з відшкодування шкоди та оплати боргу за комунальні послуги за договором № 91 від 26.01.2008 в сумі 2 650,78 грн.) на суму 2 500,00 грн. Також, відповідач заперечує розмір страхової виплати. На думку відповідача, надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами розміру страхового відшкодування та містять суперечливі дані стосовно вартості пошкодженого майна.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Натомість, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В свою чергу, ст. 27 Закону України «Про страхування» також зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, закріплене в ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України нормативне застереження щодо можливості встановлення законом іншого розміру зворотної вимоги (регресу) до винної особи, ніж розмір виплаченого відшкодування, цілком узгоджується з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, та ст. 27 Закону України «Про страхування»; якими право регресної вимоги страховика до відповідальної за завдані збитки особи обмежується дещо іншим розміром, а саме - фактичними витратами (затратами) страховика. До складу таких фактичних витрат можуть відноситися виплачені страхувальнику суми компенсації вартості проведених експертиз, пов'язаних з визначенням розміру страхового відшкодування.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до позивача в даному випадку перейшло виключно в межах фактичних витрат (64 875,54 грн. виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач стверджує, що у нього відсутні зобов'язання з відшкодування позивачу в порядку регресу завданої залиттям квартири шкоди у зв'язку з її повним відшкодуванням безпосередньо потерпілому (шляхом взаємного погодження зарахування зустрічних вимог з відшкодування шкоди та оплати боргу за комунальні послуги за договором № 91 від 26.01.2008 року в сумі 2 650,78 грн.) на суму 2 500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2015 на адресу відповідача від потерпілого ОСОБА_5 (Страхувальник) надійшла заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Із змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_5 зафіксовано, що пошкодження в його квартирі АДРЕСА_2 загалом становить 2 500,00 грн. Відповідач з метою зарахування зустрічних однорідних вимог видав наказ від 12.03.2015 року № 4/1 "Про відшкодування боргу".
Відповідач зазначає, що згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування", підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку та отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.
У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що потерпілий (Страхувальник) свідомо ввів Страховика в оману щодо наявності невідшкодованої шкоди, не передав усіх пов'язаних зі страховим випадком документів, тому у позивача не було підстав для виплати страхового відшкодування.
Відповідач вважає свої зобов'язання з відшкодування завданої шкоди виконаними в повному обсязі, в той час, як Страхувальник надав Страховику завідомо неправдиві відомості про предмет договору страхування, що призвело до безпідставного страхового відшкодування.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що Страхувальник ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 30.07.2014 року. Страхове відшкодування в розмірі 64874,54 грн. було сплачено позивачем Страхувальнику відповідно до видаткових касових ордерів № 1245 від 03.10.2014 року та № 1546 від 27.11.2014 року.
Сплата суми страхового відшкодування, відбулась на підставі наданих Страхувальником документів, визначених у п. 19 Договору добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами № 99-2808-14-00001 від 14.01.2014 року.
Оскільки, на момент подачі заяви про настання страхового випадку, проведення дій, щодо визначення обставин страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування (липень - листопад 2014 року), зарахування зустрічних однорідних вимог між ОСОБА_5 та відповідачем не відбулося (заява датована 10.03.2015 року), то у позивача були відсутні законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. На відповідний момент шкода не була відшкодована винною особою.
Розмір матеріальної шкоди завданої власнику майна визначена позивачем на підставі висновку № 12-15/02 від 10.10.2014 про розмір матеріального збитку, складеного оцінювачем ПП "Пліч - Опліч", звітом від 10.10.2014, затвердженим директором ПП «Пліч-Опліч», про незалежну оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та актів огляду пошкодженого майна від 02.09.2014 року та від 03.10.2014 року.
Обсяг та ступінь пошкоджень застрахованого майна зафіксовано у звіті за допомогою фото та схем, в той час, як під час складення Акту "Про залиття, аварію, що трапилась в системі холодного, гарячого водопостачання" від 07.08.2014 року не проводилось фіксації пошкоджень, не визначався розмір заподіяного збитку, сума відшкодування 2500 грн., яку відповідач вважає достатньою для покриття збитків з огляду на зафіксовані в Акті про аварію та у висновку експерта пошкодження, є необґрунтованою.
Таким чином, враховуючи, що позивачем страхове відшкодування було виплачено потерпілому до відшкодування шкоди безпосередньо винною особою, в розмірі визначеному та обґрунтованому у відповідності до вимог чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідна страхова виплата вважається відшкодуванням шкоди і підлягає стягненню в порядку регресу з винної особи.
Оскільки до позивача в даному випадку перейшло в межах фактичних витрат (64 875,54 грн. виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а матеріали справи не містять доказів, які б містили взаємно суперечливі дані щодо розміру заподіяної шкоди, колегія суддів залишила без задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди задано не з її вини.
З огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як встановлено колегією суддів, рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 62 від 15.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлопобуд-2007» визначено виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 125 від 12.04.2011 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 62 від 15.02.2011, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлопобуд-2007» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; 8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
Згідно з розділом 2 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №763 визначено, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів (п. 2.1 Правил).
Отже, складовою технічного обслуговування є, зокрема, планові огляди, які розподіляють на загальні та профілактичні.
Пункт 2.1.5 Правил передбачає, що періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведена відповідно у додатках 2 та 3 Правил.
Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються у відповідних журналах.
Згідно з додатком 2 до п. 2.1.5 Правил, профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації, гарячого водопостачання здійснюється кожні 3-6 місяців.
Докази наявності Журналу технічного огляду інженерних систем в будинку АДРЕСА_1, періодичність профілактичного огляду системи технічного обладнання відповідачем не надані, посилання на їх наявність в документальних поясненнях відсутня.
Надані представником відповідача в судовому засіданні 31.05.2016 акт від 15.03.2014 загального огляду житлового будинку, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та акт від 15.06.2014 виконаних робіт по підготовці до літнього періоду 2014, будинку АДРЕСА_1 не приймаються колегією суддів, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, вказані акти підтверджують готовність будинку до літнього періоду 2014 року, та не є доказами, що підтверджують профілактичне обслуговування елементів жилих будинків, як то передбачено п. 2.1.5 Правил.
Отже, виходячи із наведених норм та обставин, саме відповідач як виконавець був зобов'язаний забезпечити якісне утримання житлового будинку АДРЕСА_1, своєчасно вживати заходів по попередженню та уникненню аварійної ситуації, яка сталася внаслідок розриву пополам дюймового крана в системі водопостачання, що призвело до пошкодження майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 за вказаною адресою.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач є відповідальною особою за спричинені внаслідок аварії збитки, у зв'язку з чим висновок суду про задоволення позову є правомірним.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав права здійснювати розгляд справи 28.12.2015 за відсутності представника відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2015 розгляд справи було призначено на 16.12.2015. Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2015 розгляд справи призначено на 21.12.2012, у зв'язку з тим, що суддя Карпечкін Т.П. 16.12.2015 перебуватиме у відпустці і розгляд справи 16.12.2015 не відбудеться.
В судовому засіданні 21.12.2015 були присутні представники обох сторін, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.12.2015 (а.с. 81 т. 1). В судовому засіданні 21.12.2015 було оголошено перерву до 28.12.2015, про що представники сторін були повідомлені під розписку, що підтверджується їх підписами на повідомленні про оголошення перерви (а.с. 82 т. 1).
В судове засідання 28.12.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи та про неможливість участі його представника в судовому засіданні 28.12.2015 не надіслав.
За таких обставин, розгляд справи відбувся місцевим господарським судом з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що процесуальний законодавством не обмежено коло представників юридичної особи, і в разі неможливості бути присутнім одного представника, юридична особа вправі направити іншого представника для участі в судовому засіданні, крім того відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб мають право здійснювати керівники підприємств та організацій.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а тому рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 911/4969/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопобуд-2007" на рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 911/4969/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 911/4969/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/4969/15 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді О.О. Хрипун
Ю.Л. Власов
