донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.09.2016 справа №908/1163/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не прибув ОСОБА_5 довір. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", с. Високогірне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від21 червня 2016 р. у справі№ 908/1163/16 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", с. Високогірне Запорізької області простягнення 109 255,90 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2016р. по справі №908/1163/16:
- позов Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод, с. Високогірне Запорізького району Запорізької області про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 109255,90 грн. задоволено у повному обсязі;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод (70421, с. Високогірне Запорізького району Запорізької області, вул. Мічуріна, 1-А, код ЄДРПОУ 33409620) шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 109255 (сто девять тисяч двісті пятдесят пять) грн. 90 коп. до бюджету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за реквізитами: р/р № 33112331700131, код ЄДРПОУ № 38025393, МФО № 813015, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області. Стягувач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 72-А, код ЄДРПОУ 38025388).
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", с. Високогірне Запорізької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2016р. по справі №908/1163/16 та припинити провадження у справі №908/1163/16.
Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що в судовому засіданні 25.05.2016р. було оголошено перерву до 20.06.2016р., який є неробочим днем, а спірне рішення прийнято 21.06.2016р. без присутності його представника, якого не повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, що є порушенням п.2 ч.2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що не мав можливості у період з 13.04.2013р. по 28.01.2014р. отримати дозвіл, враховуючи не визначення на законодавчому рівні організацій, уповноважених здійснювати видачу та установлення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин. Зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач вживав всіх залежних від нього заходів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а у період коли отримати його було неможливо, податкова декларація екологічного податку з доказом його сплати щоквартально подавалась та сплачувалась відповідачем в межах розрахованих нормативів. Крім того, зазначив, що представниками позивача під час здійснення перевірки не було встановлено кількість та вид сировини, що зберігалась на складах відповідача, час проведення пересипки сипких матеріалів та час зберігання матеріалів на складах відповідача, що унеможливлює розрахунок викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря. Вважає, що провадження у справі повинно бути припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Дучал Н.М.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016р. у звязку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Мясищев А.М.
Позивач у судове засідання 12.09.2016р. не прибув, через канцелярію суду надав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, яка була розглянута та задоволена судом.
Відповідач у судовому засіданні 12.09.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області від 04.02.2014р. № 128 та направлення від 04.02.2014 р. № 128, в період з 05.02.2014 р. по 07.02.2014р. державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ Запорізький асфальтнобетонний завод за адресою: 70421 Запорізька область, Запорізький район, с-ще Високогірне, вул. Мічуріна, 1-А., результати якої оформлені відповідним актом перевірки (а.с. 7-9).
За результатами перевірки встановлено, що термін дії дозволу № 2322183503-10 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ Запорізький асфальтнобетонний завод закінчився 13.04.2013р. (на основний проммайданчик), а термін дії дозволу № 2322183503-10а закінчився 17.08.2013р. (дозвіл отримувався на асфальтозмішувач ДС-158 джерело викиду № 1).
Враховуючи наявні на території підприємства споруди та комунікації, факт закінчення дії вищевказаних дозволів, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод по джерелу викиду №1 у період з 18.08.2013 р. по 28.01.2014 р. та по джерелам викидів №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 у період з 14.04.2013р. по 28.01.2014р. здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.
Копію вищевказаного акту перевірки було вручено директору ТОВ Запорізький асфальтнобетонний завод ОСОБА_5 про що свідчить підпис останнього про отримання вказаного акту перевірки.
До того ж, директору Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод ОСОБА_5 внесено припис від 10.02.2014р. 035/07-ПЗ, яким зобовязано товариство, зокрема отримати дозвіл та ліміти на розміщення та утворення відходів, що утворюються на підприємстві, надати звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин та довідку про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів підприємства за період: по дозволу №2322183503-10 з 14.04.2013р. по 28.01.2014р. включно, окремо по кожному джерелу викидів; по дозволу № 2322183503-10а з 18.08.2013р. по 28.01.2014р. включно, окремо по кожному джерелу викидів.
На виконання вищезазначеного припису від 10.02.2014р. 035/07-ПЗ відповідачем надано завірені копії таблиць 2.1 та 2.2 зі звітів з інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел до вищезгаданих дозволів на викиди та довідку про фактичні години роботи джерел викиду підприємства від 23.04.2015 р. № 11 (а.с.12, 16-17).
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод отримано новий дозвіл № 2322183503-10 терміном дії з 29.01.2014 р. по 27.01.2019 р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчику за адресою: 70421, Запорізька область, Запорізький район, с-ще Високогірне, вул. Мічуріна, 1-А.
На основі довідки відповідача від 23.04.2015 р. № 11 про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів та даних звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064, позивачем здійснено розрахунок суми шкоди, заподіяної державі ТОВ Запорізький асфальтобетонний завод, яка по джерелу викиду № 1 у період з 18.08.2013р. по 28.01.2014р. та по джерелам викидів №№ 2,3,4,5,6,7,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22 у період з 14.04.2013 р. по 28.01.2014 р. включно склала 109255,90 грн.
На адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 2807/11 від 28.10.2015 р. з пропозицією сплатити шкоду, заподіяну державі у розмірі 109255,90 грн. До претензії було додано розрахунок збитків.
У відповіді № 41 від 23.11.2015р. на претензію, відповідач зазначив, що вважає її незаконною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки протягом 2014 року перевірок господарської діяльності товариства посадовими особами органів державного нагляду (контролю) не здійснювалось. Також, ТОВ Запорізький асфальтобетонний завод зазначило, що станом на момент розгляду претензії йому не було надано акт перевірки, яка начебто проводилася з 05.02.2014 р. по 07.02.2014 р.
У звязку із залишенням відповідачем претензії № 2807/11 від 28.10.2015р. без задоволення, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до місцевого господарського суду із позовом про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 109255,90 грн.
При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно статті 2 Закону України Про охорону атмосферного повітря відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст.5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси на території України підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.
Згідно з ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.22 Закону Про охорону атмосферного повітря для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають, зокрема: відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
Статтями 33 та 34 вказаного Закону встановлено, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ст.1166 Цивільного кодексу України, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою), вини.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.
Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008р. № 464, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Відповідно до ст.10 Закону України Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Згідно з ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод по джерелу викиду №1 у період з 18.08.2013 р. по 28.01.2014 р. та по джерелам викидів №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 у період з 14.04.2013р. по 28.01.2014р. здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом перевірки Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, доказів скасування якого жодною із сторін надано не було. Крім того, зазначена обставина не заперечується й самим відповідачем.
Враховуючи викладені обставини, підстави позову, суд першої інстанції правомірно зазначив, що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства: здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу є доведеним.
Зважаючи на приписи законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлюються підстави настання відповідальності, наявність всіх елементів складу правопорушення, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди покладається на відповідача. При цьому, відповідачем не доведено відсутність його вини у спричиненні шкоди.
Порядок розрахунку розміру заподіяних збитків (шкоди) встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 (далі-Методика).
Згідно з п. 1.2 Методики вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).
Відповідно до п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема: викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Згідно з п.п. 2.2, 2.8 даної Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведені перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. За результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 2.7.1 Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою :
З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -
mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;
1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т;
Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;
Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;
Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.
Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.
При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п. 3 Методики.
Відповідно до п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11 Методики). Факт усунення порушення може бути підтверджений отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12 Методики).
При розрахунку розміру збитків враховується час роботи джерела (кількість годин) викиду і-тої забруднюючої речовини, згідно довідки підприємства.
Із матеріалів справи вбачається, що розмір заявленої до стягнення суми шкоди позивачем становить 109 255,90 грн. Розрахунок здійснено по джерелу викиду №1 у період з 18.08.2013 р. по 28.01.2014 р. та по джерелам викидів №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 у період з 14.04.2013 р. по 28.01.2014 р. на підставі відомостей про фактичні години роботи за зазначений період стаціонарних джерел викидів відповідача, зазначених у відповідній довідці від 23.04.2015р. №11 (а.с.11-12).
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що при визначені розміру збитків приймалися: фактична кількість шкідливих речовин, викинутих в атмосферу (г/с), дозволена кількість викиду шкідливих речовин, час роботи джерела в наднормативному режимі, прийняті коефіцієнти та інші показники, що повністю відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків здійснений позивачем, виходячи з фактичних годин роботи джерел викидів відповідача, відповідно до довідки відповідача, наданої на виконання припису позивача та підписаної директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", виходячи з кількості годин по кожному джерелу викидів відповідача окремо. Під час розрахунку також використовувались відомості, зазначені в звіті з інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел відповідача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по вищевказаним джерелам викидів, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вищезазначеній Методиці, у звязку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 109 255,90 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Посилання скаржника щодо необхідності припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства є безпідставними, з огляду на положення ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України та п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», яка прямо передбачає, що справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Твердження апелянта, що в судовому засіданні 25.05.2016р. було оголошено перерву до 20.06.2016р., а спірне рішення прийнято 21.06.2016р. без присутності його представника, якого не повідомлено належним чином про час і місце засідання суду є такими, що прямо суперечать матеріалам справи, враховуючи те, що в судовому засіданні 25.05.2016р., в якому був присутній представник відповідача, було оголошено перерву до 21.06.2016р., про що свідчить відповідний протокол судового засідання від 25.05.2016р (а.с. 72). Таким чином, враховуючи присутність у судовому засіданні 25.05.2016р. представника відповідача, останній був повідомлений належним чином про час і місце слухання справи і іншого відповідачем не доведено.
Посилання скаржника, що останній не мав можливості у період з 13.04.2013р. по 28.01.2014р. отримати дозвіл, враховуючи невизначення на законодавчому рівні організацій, уповноважених здійснювати видачу та установлення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин, не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Оформлення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в даному випадку було покладено на Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області.
Ліквідація Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області відбулась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013р. №159 «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природнього середовища».
Відповідно до п.2. вищевказаної Постанови територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови (в тому числі Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області) продовжують виконання своїх повноважень до 17 травня 2013р.
За таких обставин, відповідач після спливу строку дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 2322183503-10, який закінчився 13.04.2013р., мав можливість до 17.05.2013р. отримати величини фонових концентрацій забруднюючих речовин та в подальшому звернутись за отримання відповідного дозволу, що свідчить про безпідставність вищезазначених тверджень відповідача.
Що стосується посилань відповідача стосовно неможливості здійснити розрахунок збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від складів зберігання відсіву, щебеню без встановлення кількості та виду сировини, які зберігались на складах відповідача, час здійснення пересипки сипких матеріалів та час їх зберігання на складах, то останні є безпідставними, враховуючи наступне:
- в обґрунтування вищевказаних тверджень покладено лист ТОВ «Блік, ЛТД», від 13.05.2016р. №13/05-52, підписаний генеральним директором ОСОБА_6, який не є належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки із даного документа не вбачається наявність у підписанта спеціальних знань в сфері розрахунку викидів забруднюючих речовин в атмосферу, проведення будь-яких досліджень на підприємстві відповідача, тощо;
- Методическое пособие по расчету выбросов от неорганизованых источников в промышленности строительных материалов на яке міститься посилання в листі ТОВ «Блік, ЛТД» від 13.05.2016р. №13/05-52 не є обовязковим для застосування під час розрахунку викидів забруднюючих речовин в атмосферу, оскільки останнє не є нормативним документом та має рекомендаційний характер.
- як вже зазначалось вище при здійснення розрахунку шкоди використовується Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639. До формули розрахунку зі звіту з інвентаризації використовується показник потужності викиди та години роботи джерела з довідки ТОВ Запорізький асфальтобетонний завод, що й було зроблено позивачем під час розрахунку відповідних збитків на виконання вищезазначеної Методики.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2016р. по справі №908/1163/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", с. Високогірне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2016р. по справі №908/1163/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2016р. по справі №908/1163/16 залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Е.В. Сгара
Судді:Н.М. Дучал
ОСОБА_3
