ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2016 року Справа № 813/165/16
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Перчак С.В.,
з участю представників:
позивача Колич Я.М., Сапуги О.Ю.,
відповідача Каранця Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" (надалі - позивач, ТОВ "Блюм Україна") звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить:
- визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 27.07.15р. №3719/10/13-01-15-01-10;
- зобов'язати відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію з врахуванням висновків суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.16р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.16р., в задоволенні позову відмовлено.
За наслідками розгляду касаційної скарги позивача, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.07.16р. скасував вказані вище судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.
Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.15р. при повторному розгляді вказаної адміністративної справи суду першої інстанції необхідно здійснити правову оцінку визначення поняття товару, яке закріплене у Податковому кодексі України та відповідності рекламних матеріалів, названих позивачем у зверненні на отримання податкової консультації, такому визначенню.
Під час нового судового розгляду представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях. Зазначив, що відповідно до п.п. 14.1.13 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги є товарами, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передачі юридичній особі чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. Таким чином, операції з безоплатного розповсюдження клієнтам - кінцевим споживачам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів, тощо) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.
З цих підстав просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд встановив наступне:
06.07.15р. ТОВ "Блюм Україна" звернулося до Головного управління ДФС у Львівській області з запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо питання чи є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з розповсюдження (роздача) клієнтам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів і т.п.).
Головним управлінням ДФС у Львівській області 27.07.15р. надано позивачу податкову консультацію №3719/10/13-01-15-01-10, у якій зазначено, що відповідно до п.п. 14.1.13, п.14.1.202 п.14.1 ст. 14, п.п. "б" п.185.1 ст. 185, п.п. "б" п.186.3 ст. 186 Податкового кодексу України операції з безоплатного розповсюдження клієнтам - кінцевим споживачам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів, тощо) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.
Не погодившись із вищезазначеною податковою консультацією позивач звернувся до суду.
Згідно із підпунктом 14.1.172. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Стаття 53 ПК України визначає наслідки застосування податкових консультацій.
Так, у п.53.1 ст.53 ПК України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Відповідно до положень п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Надаючи оцінку оскаржуваній позивачем індивідуальній податковій консультації на предмет її відповідності положенням законодавства суд зазначає таке.
Згідно з п.п. 14.1.244. ст.14 ПК України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Пунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст. 14 цього кодексу визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовим: договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
За змістом пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України.
Судом встановлено, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація стосується конкретної ситуації, що виникла у позивача у відповідному податковому періоді, а саме: безкоштовна роздача рекламної продукції для кінцевого споживача.
Аналіз вказаних вище норм ПК України дає підстави суду дійти висновку, що розповсюдження рекламного продукту для кінцевого споживача по своїй суті не підпадає під поняття продажу товарів (робіт, послуг). За своїм змістом таке розповсюдження являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Таким чином, рекламні матеріали (брошури, флаєри, каталоги і т.п.), якщо вони є виключно засобами розповсюдження інформації, не підпадають під встановлене Податковим кодексом України визначення товару, а тому операції з їх розповсюдження (роздачі) не можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Така рекламна продукція несе виключно інформаційний характер для кінцевого споживача та не використовується ним у будь-яких операціях.
Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання про невідповідність індивідуальної податкової консультації Головного управління ДФС у Львівській області, викладеної у формі листа № 3719/10/13-01-15-01-10 від 27.07.15р. правовим нормам, у зв'язку із чим така підлягає визнанню недійсною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію з врахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.
За приписами п.53.3 ст. 53 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Таким чином, надання податковим органом нової податкової консультації, після скасування судом попередньої та набрання рішенням законної сили, є обов'язком податкового органу, який прямо передбачений положеннями ПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, вимога позивача зобов'язати податковий орган видати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду є по своїй суті вимогою зобов'язати відповідача дотримуватись норм законодавства за відсутності доказів порушення таких, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням заявлених позовних вимог та сплаченої позивачем суми судового збору, суд дійшов висновку, що з позивача в користь бюджету необхідно достягнути судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, в той же час з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача судовий збір за іншу вимогу немайнового характеру.
Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Львівській області, викладену у формі листа № 3719/10/13-01-15-01-10 від 27.07.15р.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1378,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Кузан Р.І.
