ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/22317/14
19.08.16 р.
За позовом "Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited)
до: 1) Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства
охорони здоров'я України"
2) Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd)
3) Міністерство охорони здоров'я України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Всеукраїнської благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які
живуть з ВІЛ/СНІД"
про захист порушеного права інтелектуальної власності
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Сопільняк В.Ю. за довіреністю № б/н від 30.08.2013 р.;
від відповідача-1: Федоренко О.А. за довіреністю № 35/09-4 від 11.01.2016 р.;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: Комісарчук Н.О. за довіреністю № 14.02/15 від 19.05.2016 р.;
від третьої особи: Кондратюк С.В. за довіреністю № б/н від 08.02.2016 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Компанія Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до: Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) та Міністерства охорони здоров'я України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Всеукраїнської благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" про захист порушеного права інтелектуальної власності.
Ухвалами від 30.06.2015 р. у справі призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до надходження матеріалів справи з експертної установи.
24.12.2015 р. до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання судового експерта Андрєєвої А.В. про надання додаткових відомостей, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2015 р. витребувано від учасників судового процесу офіційний переклад частини реєстраційного досьє лікарського засобу "АБАВІР", що надана Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", на українську мову; матеріали справи № 910/22317/14 скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
27.04.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/22317/14 та повідомлення про неможливість надання висновку експертизи, у зв'язку з ненаданням витребуваних матеріалів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2016 року по справі було витребувано від Компанії Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited) офіційний переклад частини реєстраційного досьє лікарського засобу "АБАВІР", що надана Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", на українську мову та доручено проведення судової експертизи у справі № 910/22317/14 за ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2015 р., судовим експертам Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Дорошенку О.Ф. та Петренку С.А.
18.07.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшов висновок експертизи та матеріали справи № 910/22317/14.
Ухвалою від 21.07.2016 р. поновлено провадження у справі.
10.08.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відмову від позову.
10.08.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача -1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 10.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.08.2016 р.
19.08.2016 р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням висновків судової експертизи.
У судове засідання 19.08.2016 р. представник відповідача-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача підтримала заяву про відмову від позову.
Представники відповідачів -1, -3 та третьої особи не заперечували проти прийняття відмови позивача від позову.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Цією ж статтею визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
За правилами ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмовій заяві, що підписується позивачем та долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судам роз'яснено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Розглянувши подану заяву про відмову від позову, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що заява про відмову від позову обґрунтована зміною стратегії позивача щодо захисту прав інтелектуальної власності.
Проте, враховуючи обставини даної справи та зібрані у ній докази, суд дійшов висновку про те, що прийняття відмови від позову у даному випадку суперечить законодавству та може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
При цьому, суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що сторони у будь-якому випадку не позбавлені можливості врегулювати спірні правовідносини і після прийняття рішення у даній справі (наприклад, шляхом укладення мирової угоди, правочину щодо врегулювання порядку використання винаходу тощо).
За таких обставин, судом встановлено, що спір у даній справі підлягає вирішенню по суті заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 19.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів -1, -3 та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Компанія Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited), юридична особа за законодавством Англії, (позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України» (відповідач-1), компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Limited) (відповідач-2), Міністерства охорони здоров'я України» (відповідач-3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД», про захист порушеного права інтелектуальної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являється власником патенту України № 56231 на винахід ГЕМІСУЛЬФАТ (1S, 4R)-ЦИС-4-(2-АМІНО-6-(ЦИКЛОПРОПІЛАМІНО)-9Н-ПУРИН-9-ІЛ)-2-ЦИКЛОПЕНТЕН-1-МЕТАНОЛУ АБО ЙОГО СОЛЬВАТ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПОЗИЦІЯ (дата подання заявки - 14.05.1998 р., дата реєстрації - 15.05.2003 р.).
Вказаним Патентом захищена сполука гемісульфату абакавіру, а саме ГЕМІСУЛЬФАТ (1S, 4R)-ЦИС-4-(2-АМІНО-6-(ЦИКЛОПРОПІЛАМІНО)-9Н-ПУРИН-9-ІЛ)-2-ЦИКЛОПЕНТЕН-1-МЕТАНОЛУ АБО ЙОГО СОЛЬВАТ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПОЗИЦІЯ.
З наявної у матеріалах справи виписки з Державного реєстру патентів України на винаходи вбачається, що дата набрання чинності патенту України на винахід № 56231 - 15.05.2003 р., заявка 99116246 від 14.05.1998 р., патент дійсний до 14.05.2018 р.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідно до ст. 464 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», саме йому належить право використовувати вказаний винахід та дозволяти його використання іншим особам.
При цьому, позивач вказує, що відповідачі по справі вчинили дії, які позивач вважає порушенням своїх прав інтелектуальної власності, що випливають з патенту України № 56231 на винахід, про що свідчить звернення компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» щодо реєстрації лікарського засобу «АБАВІР»; так як у вказаному лікарському засобі використано винахід позивача, захищений патентом України № 56231.
Як вбачається з матеріалів справи, сполука гемісульфат абакавіру, яка захищена патентом України № 56231, є активною діючою речовиною оригінального (інноваційного) лікарського засобу «ЗІАГЕН», який був вперше зареєстрований в Україні у 2006 р. згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 56 від 07.02.2006 р. (поз. 14 Додатку 1 до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 56 від 07.02.2006 р. «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали»). На вказаний лікарський засіб було видане реєстраційне посвідчення № UA/4163/02/01 від 07.02.2006 р. строком на 5 років. Згодом лікарський засіб було перереєстровано згідно наказу МОЗ України № 3 від 06.01.2011 р. та на нього видане реєстраційне посвідчення UA/4163/02/01 від 11.01.2011 р. Станом на дату вирішення спору лікарський засіб «ЗІАГЕН» перереєстровано згідно наказу МОЗ України № 853 від 14.12.2015 р. та на нього видане реєстраційне посвідчення UA/4163/02/01 від 14.12.2015 р. Зазначений лікарський засіб виробляється групою компаній «ГлаксоСмітКляйн» та поставляється в Україну, де реалізується в установленому законом порядку.
23 січня 2014 року Державним підприємством «Державний експертний центр МОЗ України» було прийнято до розгляду заяву компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Limited) про державну реєстрацію лікарського засобу «АБАВІР».
Позивачем було направлено листи до ДЕЦ та МОЗ України з попередженням про порушення прав інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 56231, внаслідок подання відповідачем Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Limited) заяви на державну реєстрацію лікарського засобу «АБАВІР». Аналогічний лист було направлено безпосередньо заявнику вказаного лікарського засобу.
У відповідь на направлені звернення позивач отримав відповіді ДЕЦ та МОЗ України, з яких вбачається, що в державній реєстрації даного лікарського засобу може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, а встановлення факту або відсутності порушення прав інтелектуальної власності відноситься виключно до компетенції суду.
Гетеро Лабз Лімітед відповіді на звернення позивача не направив, проте запропонував незареєстрований лікарський засіб «АБАВІР» для участі в тендері, оголошеному Всеукраїнською благодійною організацією «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Активною діючою речовиною поданого на реєстрацію лікарського засобу «АБАВІР» є абакавір. З моменту державної реєстрації лікарського засобу «АБАВІР», даний лікарський засіб допускатиметься до застосування на території України.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», використанням винаходу визнається виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Цією ж статтею передбачено, що продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.
З метою встановлення дійсних обставин даної справи щодо використання відповідачем-2 у лікарському засобі «АБАВІР» сполуки, захищеної патентом України № 56231, у справі було призначено судову експертизу об'єктів прав інтелектуальної власності.
На вирішення судовим експертам поставлено наступне питання: чи використана кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом України на винахід № 56231 або ознака еквівалентна їй у лікарському засобі «АБАВІР»?
За результатами проведення судової експертизи судовими експертами Дорошенко О.Ф. та Петренко С.А. було складено Висновок № 1107 від 15 липня 2016 року.
Як вбачається з Висновку № 1107 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 15.07.2016 р., дослідження проведено:
- Дорошенком Олександром Федоровичем - заступником директора НДІ інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з експертної роботи, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, має кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Міністерства юстиції України від 28.11.2008 року № 933 про присвоєння кваліфікації судового експерта, дійсне безстроково), стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 1997 року, стаж судово-експертної роботи ? з 2001 року.
- Петренком Сергієм Анатолійовичем - керівником Центру експертних досліджень НДІ інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, який має вищу технічну освіту, спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 1231 про присвоєння кваліфікації судового експерта дійсне до 22.08.2017), стаж роботи в сфері інтелектуальної власності та стаж судово-експертної роботи з 2002 року.
Про кримінальну відповідальність згідно зі ст. ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України експертів було попереджено.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що Висновок № 1107 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 15.07.2016 р. складений кваліфікованими експертами, відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», а тому приймається судом у якості належного та допустимого доказу в даній справі.
Відповідно до вказаного висновку судової експертизи, експерти встановили, що у лікарському препараті «АБАВІР» використана кожна ознака, включена до незалежних пунктів (п. 1 та п. 3) формули винаходу за патентом України на винахід № 56231.
Дослідивши наданий судовими експертами висновок, суд встановив, що такий висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань; жодних доказів наявності обставин, які б свідчили про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи, до матеріалів справи не надано; а висновок узгоджується з іншими наявними у матеріалах справи доказами. У зв'язку з викладеним, вказаний висновок являється належним і допустимим доказом у даній справі.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, у в тому числі висновок № 1107 судової експертизи від 15.07.2016 р., суд вважає доводи позивача про порушення відповідачами його прав на винахід за патентом України № 56231, обґрунтованими, належним чином підтвердженими відповідними доказами та не спростованими відповідачами.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю , результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України належать, крім іншого, винаходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 ЦК України, об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технологій.
Відповідно до ст. с. 462, 463, 464 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу. Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом. Майнові права інтелектуальної власності, зокрема на винахід, належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Таким чином, на підставі ст. ст. 462, 463 ЦК України, позивач набув прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 56231.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед інших, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Статтею 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", зокрема, визначено, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.
За приписами ст. 464 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід є: право на використання винаходу; виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу визнається, в тому числі: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, зокрема через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
У відповідності до ст. 34 Закону, будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача-2 припинити порушення прав Глаксо Груп Лімітед на винахід ГЕМІСУЛЬФАТ (1S, 4R)-ЦИС-4-(2-АМІНО-6-(ЦИКЛОПРОПІЛАМІНО)-9Н-ПУРИН-9-ІЛ)-2-ЦИКЛОПЕНТЕН-1-МЕТАНОЛУ АБО ЙОГО СОЛЬВАТ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПОЗИЦІЯ за патентом України № 56231 являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, 23.01.2014 р. Державним підприємством «Державний експертний центр МОЗ України було прийнято до розгляду заяву компанії Гетеро Лабз Лімітед. (Hetero Labs Limited) про державну реєстрацію лікарського засобу «АБАВІР». Звернення позивача з приводу потенційного порушення прав його інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 56231 були відхилені відповідачами-1, -3 з підстав того, що встановлення факту порушення прав інтелектуальної власності позивача відноситься до компетенції суду.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби", в державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, в тому числі, при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.
Як було встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем-2 здійснюється порушення прав інтелектуальної власності позивача, як власника патенту України на винахід №56231.
Державна реєстрація лікарського засобу проводиться на підставі положень ст. ст. 2, 9 Закону України "Про лікарські засоби", згідно яких лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 р. № 376 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрації (перереєстрацію)", державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу здійснює Міністерство охорони здоров'я України на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) на такий засіб та контролю його якості, проведених Державним експертним центром МОЗ.
Експертиза проводиться на підставі заяви, яка подається до ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" з відповідними додатками.
Пунктом 3.7. наказу Міністерства охорони здоров'я України № 426 від 26.08.2005 р. встановлено, що у разі позитивних висновків за результатами попередньої експертизи реєстраційні матеріали підлягають спеціалізованій оцінці.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 р. №376, за результатами експертизи ДП "Державний експертний центр МОЗ України" готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпечності та якості лікарського засобу і рекомендує здійснити державну реєстрацію такого засобу або відмовити в ній.
За результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган у місячний термін приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу як це встановлено статтею 9 Закону України "Про лікарські засоби".
З наведених вище норм вбачається, що висновок ДП "Державний експертний центр МОЗ України" базується, зокрема, на дослідженні наданих заявником матеріалів, що подаються на реєстрацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 2 КАСУ до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єкта владних повноважень на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, учасниками яких є такі особи. Таким чином, предметом адміністративного судочинства є правовідносини, що складаються у зв'язку з захистом від порушень з боку публічної влади щодо заінтересованої особи.
Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу саме у сфері приватноправових (цивільних), а не публічно-правових відносин.
За змістом ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» суб'єктом адміністративного провадження щодо визнання незаконним акту виконавчої влади - Міністерства охорони здоров'я України - є лише особа, котра звернулась з відповідною заявою про реєстрацію лікарського засобу. Єдиним критерієм відмови в державній реєстрації лікарського засобу є висновок щодо неефективності та небезпечності такого лікарського засобу. Більше того, ст. 104 КАС України пов'язує можливість звернення особи з адміністративним позовом до суду у випадку порушення не будь-якого права особи, а права виключно у сфері публічно-правових відносин. Отже, за відсутності адміністративних відносин між позивачем та відповідачем-1 та між позивачем та відповідачем-3 неможливим є порушення відповідачем-1 та відповідачем-3 прав позивача у сфері публічно-правових відносин.
У рішенні Конституційного Суду, від 02.11.2004, № 15-рп/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Фактично предметом спору є передбачене законом право інтелектуальної власності на винахід, за захистом якого позивач має право звернутись в порядку господарського, а не адміністративного судочинства. Отже, в даному випадку мова йде про порушення прав інтелектуальної власності позивача, яке (порушення) з боку відповідачів повинно бути доведено в рамках не адміністративного, а господарського судочинства.
Відтак, у спірних правовідносинах з використання об'єктів інтелектуальної власності відповідачі -1, -3 не здійснювали владних управлінських функцій щодо позивача, тому не має ознак суб'єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду зазначеного спору в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на доведеність порушення прав інтелектуальної власності позивача на винахід, реєстрація лікарського засобу з таким порушенням (патентних прав позивача) не відповідатиме вимогам закону, а відтак суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині про зобов'язання Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» відмовити в реєстрації лікарського засобу «АБАВІР» та заборонити Міністерству охорони здоров'я України видавати наказ про державну реєстрацію лікарського засобу «АБАВІР».
Стосовно поданої позивачем відмови від позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача відмовитись від позову до прийняття рішення по справі. Цією ж статтею визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено про припинення порушеного права інтелектуальної власності позивача на винахід, при чому наявність такого порушення доведено належними засобами доказування у ході розгляду господарського спору.
Суд вважає, що оскільки реєстрація лікарського засобу з порушенням прав інтелектуальної власності на винахід не відповідає вимогам закону, тобто є незаконною, то відмова від позову та допуск незаконної реєстрації лікарського засобу «АБАВІР» являється порушенням вимог закону.
Більше того, поява в цивільному обігу незаконно зареєстрованого лікарського засобу може призвести до порушення прав та або охоронюваних законом інтересів інших осіб, зокрема, споживачів відповідного лікарського засобу.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Як вбачається з копії платіжного доручення № 2844 від 14.07.2016 р., позивачем понесено судові витрати з оплати вартості проведення судової експертизи в розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи обставини даної справи, суд покладає судові витрати на компанію Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd).
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов компанії Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited) до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) та Міністерства охорони здоров'я України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Всеукраїнської благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД", про захист порушеного права інтелектуальної власності, задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) (ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Індії, адреса місцезнаходження Жедіметла, Хайдарабад -500055, Андхра-Прадеш, Індія (Jeedimetla, Hyderabad -500055, Andhra Pradesh, India) припинити порушення прав Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited) на винахід за патентом України № 56231.
3. Зобов'язати Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40; код 20015794) відмовити Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) (ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Індії, адреса місцезнаходження Жедіметла, Хайдарабад -500055, Андхра-Прадеш, Індія (Jeedimetla, Hyderabad -500055, Andhra Pradesh, India) в реєстрації лікарського засобу «АБАВІР».
4. Заборонити Міністерству охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; код ЄДРПОУ 00012925) видавати наказ про державну реєстрацію лікарського засобу «АБАВІР».
5. Стягнути з Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) (ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Індії, адреса місцезнаходження Жедіметла, Хайдарабад -500055, Андхра-Прадеш, Індія (Jeedimetla, Hyderabad -500055, Andhra Pradesh, India; представництво компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Ltd) в Україні: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12; код ЄДРПОУ 26549999) на користь Глаксо Груп Лімітед (Glaxo Group Limited) (ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності відсутній, юридична особа за законодавством Англії, адреса місцезнаходження 980 Грейт Вест Роад, Брентфорд, Мідлсекс, TW8 9GS, Англія (980 Great West Road, Brentford, Middlesex TW8 9GS) 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 22.08.2016 р.
Суддя Н.І. Зеленіна
