ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа № 917/342/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Федосєєвій Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1 - за довіреністю від 22.02.2016р. №10-73/2117; ОСОБА_2 – за довіреністю від 22.02.2016.,

розглянувши апеляційну Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України“, м. Київ

на рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016р.

у справі № 917/342/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України“, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго“, м. Полтава

про стягнення 2357951,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.04.2016р. у справі №917/342/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ “Полтаваобленерго“ на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України“ 50168,65 грн. 3% річних, 250534,92 грн. пені та 4510,55 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1,а.с.106,107).

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог з посиланням на статті 11, 525, 526, 530, 548, 625, 626, 629 ЦК України мотивовано тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі №917/1566/13 стягнуто з ПАТ “Полтаваобленерго“ на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України“ заявлені 3% річних і пеню за період з 15.09.2012р. по 19.04.2013р. за договором купівлі-продажу газу від 31.07.2012р. №2677-ПР та встановлено факт остаточного розрахунку за поставлений природний газ за цим договором у сумі 11253098,34грн. платіжними дорученнями від 10.06.2013р. №5496 та від 26.06.2013р. №2, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені за період з 20.04.2013р. по 25.06.2013р. з урахуванням часткової оплати 10.06.2013р. у сумі 250534,92грн. та 3% річних у розмірі 50168,65грн.

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України“ з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016р. у справі №917/342/16 в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних у розмірі 464022,15грн. і пені у розмірі 2107416,64 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю (т.1,а.с.123-127).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд не дослідив та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме: договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13, додатковій угоді до нього від 30.05.2013р. про припинення зобов’язань, договору по відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2714/13 і листу від 24.05.2013р. №26-2694/1.5-13. При цьому зазначає, що при розгляді справи №917/1566/13 судом були враховані ці договори про відступлення права вимоги, на підставі яких право вимоги щодо частини боргу у розмірі 179604476,95грн. було відступлено ПАТ «Укртатнафта», у зв’язку з чим розмір заборгованості відповідача зменшився на цю суму. Також вказує на те, що 24.05.2013р. ним направлено на адресу ПАТ «Укртатнафта» лист №26-2694/1.5-13, яким в порядку п.3.4 договору від 22.02.2013р. №14/2714/13 повідомлено останнього про припинення зобов’язань та розірвання договору в односторонньому порядку. Також між відповідачем та ПАТ «Укртатнафта» укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13 про припинення зобов’язань, за умовами якої сторони погодили перехід права вимоги лише на 90000000грн., а отже, на думу апелянта, станом на 30.05.2013р. йому було повернуто право вимоги, загалом, у розмірі 89604479,80грн. ПАТ “Полтаваобленерго“ з 26.06.2013р. по 09.08.2013р. сплачено позивачу цю суму заборгованості, у зв’язку з чим позивач вважає, що він має право на нарахування 3% річних та пені на цю суму боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу від 03.06.2016р. ПАТ «Полтаваобленерго» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016р. у справі №917/342/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що рішенням господарського суду Полтавської області при розгляді справи №917/1566/13 встановлено відсутність станом на 26.07.2013р. боргу у ПАТ «Полтаваобленерго» за отриманий ним газ за весь період поставки за договором купівлі-продажу газу від 31.07.2012р. №2677-ПР. ОСОБА_2 того, зазначає, що додаткова угода до договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13 про припинення зобов’язання та лист №26-2694/1.5-13 датовані задовго до прийняття рішення у справі №917/1566/13, а отже мали бути надані при розгляді саме цієї справи. Також вказує на те, що при розгляді справи №917/1566/13 судом встановлено наявність боргу станом 20.04.2013р. у розмірі 11253098,34грн. та його повне погашення у червні 2013року, а отже дані обставини в порядку ст.35 ГПК України не підлягають повторному встановленню (т.1,а.с.137-140).

У додаткових поясненнях від 05.07.2016р. ПАТ «Полтаваобленерго» зазначає, що господарськими судами розглядалась справа №917/1566/13 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Полтаваобленерго» про стягнення 43620472,грн., з яких: 11253098,34грн. - основний борг, 8623306,93грн. - пеня, 1724661,39грн. - 3% річних та 21181808,85грн. - 7% штрафу, 8375797,15грн. інфляційні втрати, а отже сторони та підстави для стягнення коштів у справі №917/1566/13 та у справі №917/342/16 ті ж самі. ОСОБА_2 того, зазначає, що рішення №917/1566/13 прийнято 15.10.2013р., а додаткова угода до договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13 про припинення зобов’язання укладена 30.05.2013р., лист щодо розірвання договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2714/13 датований 24.05.2013р., а отже ці документи складені до подання позову у справі №917/1566/13, за таких обставин, на думку відповідача, у господарського суду при розгляді даної справи відсутні підстави для перегляду та надання оцінки фактичним обставинам, які були предметом розгляду у справі №917/1566/13 (т.1, а.с.180-185).

Клопотанням від 09.08.2016р. відповідач просить відмовити у залученні до матеріалів справи додаткових доказів, наданих позивачем, а саме: доказів направлення на адресу ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» листа №26-2694/1.5-13 та розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, яким змінюється сума позовних вимог, оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання цих доказів суду першої інстанції, а заява про зміну розміру позовних вимог може бути подана лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

Вказане клопотання не підлягає до задоволення судом апеляційної інстанції у зв’язку з тим, що: по-перше, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Таким чином з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення, дотримання прав та інтересів усіх учасників судового процесу, суд апеляційної інстанції повинен встановити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване рішення, оскільки згідно з вимогами процесуального законодавства суд апеляційної інстанції позбавлений права направляти справу на новий розгляд у разі невстановлення місцевим господарським судом всіх фактичних обставин справи; по-друге, позивач не подавав суду апеляційної інстанції заяви про зменшення розміру позовних вимог, а на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р. у даній справі надав розрахунок пені з урахуванням приписів статті 232ГК України, який за своєю правовою природою не є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

10.08.2016р. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені у випадку повного чи часткового задоволення позову до однієї тисячі гривень. В обґрунтування вказаного клопотання він посилається на те, що: по-перше, філія ПАТ «Полтаваобленерго» Кременчуцька ТЕЦ займається виробництвом теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям міста Кременчук та юридичним особам, рівень тарифів яких не покриває затрат товариства на виробництво теплової енергії; по-друге, споживачі мають постійну значну заборгованість за спожиту електричну та теплову енергію; по-третє, стягнення пені зробить неможливим здійснення ремонту чи реконструкції Кременчуцької ТЕЦ, мереж електричного теплового постачання.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016р. у зв’язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду справи №917/342/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Позивач у справі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції(т.1, а.с.204).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.07.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавцем) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №2677- ПР, п. 1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (т.1, а.с.9-11).

Згідно із п.1.2 цього договору газ, що продається за цим договором, використовується виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п.2.1 цього договору продавець передає покупцю у період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 136933тис. куб. м.

Згідно із п.3.3 цього договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 цього договору встановлено, що ціна за 1000куб. м газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору на розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 3884,78 грн., крім того ПДВ – 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ – 4661,74 грн.

У п. 6.1 даного договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР позивачем поставлено відповідачеві протягом серпня-грудня 2012 року природний газ в обсязі 89125,500 тис. куб. м на загальну суму 415479551,87грн., що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується сторонами спору, так: 31.08.2012р. поставлено природний газ на суму 94036538,59 грн., 30.09.2012р. - на суму 78993116,52грн.; 31.10.2012 р. - на суму 90409707,98грн.; 30.11.2012р. - на суму 131885173,18грн.; 31.12.2012р. - на суму 20155015,60грн. (т.1, а.с.12-16).

22.02.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (первісним кредитором) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги №14/2676/13, п.1.1 якого встановлено, що первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові в сумі 147663986,98грн., що становить заборгованість за поставлений природний газ в жовтні 2012року на суму 39363737,62грн. , та в листопаді - на суму 108300249,36грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (боржником) (т.1, а.с.17,18).

У пунктах 1.2, 1.3 цього договору зазначено, що всі інші права та зобов’язання первісного кредитора та боржника за основним договором, у тому числі право вимоги сплати штрафних санкцій, залишаються незмінними. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов’язань щодо оплати суми заборгованості, зазначеної в п.1.1 цього договору, але не раніше виконання ним (новим кредитором) свого зобов’язання по сплаті суми грошових коштів відповідно до п.п.2.1, 2.2 цього договору.

Відповідно до п.п.2.1,2.2 цього договору згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму грошових коштів, яка відповідає заборгованості за природний газ ПАТ «Полтаваобленерго» , у розмірі 147663986,98грн., шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати вищезазначеної суми становить п’ять календарних днів після набрання чинності цим договором.

У пункті 5.1 цього договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом календарного місяця з моменту набрання ним чинності.

Відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін основного договору (п.5.3 договору).

30.05.2013р. між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги №14/2676/13, пунктом 1 якої сторони визначили, що сторони підтверджують, що первісний кредитор прийняв виконання зобов’язання нового кредитора в сумі 90000000грн. та передав йому право вимоги на зазначену суму, що становить заборгованість за поставлений природний газ в жовтні 2012року на суму 39363737,62грн. та в листопаді 2012 року на суму 50636262,38грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (боржником) (т.1, а.с.18,19).

У пункті 2 цієї угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про припинення зобов’язання первісного кредитора щодо передачі новому кредитору права вимоги в сумі 57663986,98грн. та припинення зобов’язання нового кредитора щодо перерахування зазначеної грошової суми на рахунок первісного кредитора, що випливають із договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13.

Сторони підтверджують, що з моменту підписання даної угоди не матимуть претензій одна до одної щодо виконання договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13 та всі зобов’язання за ним вважаються припиненими.

Також 22.02.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (первісним кредитором) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги №14/2714/13, пунктом 1.1 якого встановлено, що первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові в сумі 31940489,97грн., що становить заборгованість за поставлений природний газ в листопаді 2012року на суму 23584923,82грн. , та в грудні на суму 8355566,15грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (боржником) (т.1, а.с.17,18).

У пунктах 1.2, 1.3 цього договору зазначено, що всі інші права та зобов’язання первісного кредитора та боржника за основним договором, у тому числі право вимоги сплати штрафних санкцій, залишаються незмінними. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов’язань щодо оплати суми заборгованості, зазначеної в п.1.1 цього договору, але не раніше виконання ним (новим кредитором) свого зобов’язання по сплаті суми грошових коштів відповідно до п.п.2.1, 2.2 цього договору.

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму грошових коштів, яка відповідає заборгованості за поставлений газ ПАТ «Полтаваобленерго» у розмірі 31940489,97грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати вищезазначеної суми становить п’ять календарних днів після набрання чинності цим договором (п.п.2.1,2.2 договору).

Відповідно до п.3.4 цього договору у разі невиконання кредитором зобов’язання по сплаті суми грошових коштів у строк, встановлений п.2.2 договору, первісний кредитор має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши новому кредитору відповідне повідомлення. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної первісним кредитором у повідомленні.

Пунктом 5.1 цього договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного місяця з моменту набрання ним чинності.

27.05.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надіслано ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» лист, у якому зазначено, що у зв’язку з тим, що новим кредитором не були виконані умови договору від 22.02.2013р. №14/2714/13, визначені п.2.2 договору щодо оплати визначеної суми у розмірі 31940489,97грн. протягом п’яти календарних днів після набрання договором чинності, та строк дії договору закінчився, зобов’язання щодо передачі права вимоги як первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2714/13 є припиненими (т.1, а.с.21, 162-164).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2013р. у справі №917/1566/13 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8623306,93грн. пені, 1724661,39грн. 3% річних, 10590904,43грн. 7% штрафу, 747187,43грн. інфляційних втрат, 50923,35грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.22-26).

З вказаного рішення вбачається, що позивач - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просив стягнути з ПАТ «Полтаваобленерго», зокрема, 11253098,34грн. основного боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2014р. у справі №917/1566/13, яка набрала законної сили, апеляційні скарги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ПАТ "Полтаваобленерго" залишено без задоволення; рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2013р. у справі №917/1566/13 скасовано частково, а саме в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7073605,64 грн. пені, 8796203,05грн. 7% штрафу, 1104780,87грн. 3% річних та 747187,43 грн. інфляційних втрат; в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1549701,29 грн. пені, 1794701,38 грн. 7% штрафу та 619880,52 грн. 3% річних; в частині стягнення 837597,15 грн. інфляційних втрат відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі (т.1,а.с.27-33).

У рішенні та постанові судів першої та, відповідно, апеляційної інстанцій зазначено, що сума основного боргу у розмірі 11253098,34грн. сплачена відповідачем повністю ще до звернення позивача до суду з позовною заявою (ПАТ «НАК» Нафтогаз України» звернувся з позовом 26.07.2013р. ), що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2013р. №5496 та від 26.06.2013р. №2 (т.1, а.с.24, 29).

З матеріалів справи вбачається, що після здійсненого платежу 26.06.2013р. за платіжним дорученням №2 відповідач з 27.06.2013р. по 09.08.2013р. здійснив оплату природного газу, поставленого на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР на загальну суму 89604476,95грн. та у призначенні платежу зазначав саме: « за природний газ згідно дог.№2677 від 31.07.12», що підтверджується випискою по рахунку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (т.2,а.с.86-110)

02.03.2016р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ «Полтаваобленерго» пені у розмірі 1843760,76грн. та 3% річних у сумі 514190,80грн. за період прострочення з 20.04.2013р. по 09.08.2013р. (дату остаточного розрахунку) за газ, поставлений у серпні-грудні 2012року на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677-ПР (т.1, а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.04.2016р. у справі № 917/342/16 позовні вимоги задоволено частково з підстав, викладених вище (т.1, а.с.106,107).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення пені та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677-ПР за період з 20.04.2013р. по 09.08.2013р.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачеві протягом серпня – грудня 2012року природний газ на загальну суму 415479551,87грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т.1, а.с.12-16) та не заперечується сторонами.

З банківської виписки позивача вбачається, що відповідач здійснив повну оплату за поставлений природний газ на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР 09.08.2013р., однак з простроченням строків, встановлених договором.

Доводи відповідача про те, рішенням господарського суду Полтавської області при розгляді справи №917/1566/13 встановлено наявність боргу станом на 20.04.2013р. у розмірі 11253098,34грн. та його повне погашення відбулось у червні 2013року, а отже дані обставини в порядку ст.35 ГПК України не підлягають повторному встановленню, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

Так , рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2013р. у справі №917/1566/13 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8623306,93грн. пені, 1724661,39грн. 3% річних, 10590904,43грн. 7% штрафу, 747187,43грн. інфляційних втрат, 50923,35 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.22-26).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2014р. у справі №917/1566/13, яка набрала законної сили, апеляційні скарги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ПАТ "Полтаваобленерго" залишено без задоволення; рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2013р. у справі №917/1566/13 скасовано частково, а саме: в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7073605,64 грн. пені, 8796203,05грн. 7% штрафу, 1104780,87грн. 3% річних та 747187,43 грн. інфляційних втрат; в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1549701,29 грн. пені, 1794701,38 грн. 7% штрафу та 619880,52 грн. 3% річних; в частині стягнення 837597,15 грн. інфляційних втрат відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі; в іншій частині рішення залишено без змін (т.1, а.с.27-33).

З вказаних вище процесуальних документів вбачається, що позивач - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просив стягнути з ПАТ «Полтаваобленерго», зокрема, 11253098,34грн. основного боргу.

Також, у рішенні місцевого господарського суду зазначено, що 05.09.2012р. та 22.02.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» укладено три договори про відступлення права вимоги №2016/12/2116, №14/2676/13 та №14/2714/13, предметом яких є відступлення позивачем ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» права вимоги до ПАТ «Полтаваобленерго» (відповідача) за поставлений природний газ в жовтні, листопаді та грудні 2012року за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677-ПР на загальну суму 209477902,68грн.

З рішення та постанови судів першої та, відповідно, апеляційної інстанцій у справі №917/1566/13 вбачається, що суди не розглядали та не надавали правової оцінки вищезазначеним договорам відступлення права вимоги, а розглядали позовні вимоги виходячи з заявленої до стягнення суми боргу а саме, 11253098,34грн. та нарахованих штрафних санкцій без урахування цих договорів.

У рішенні та постанові судів першої та, відповідно, апеляційної інстанцій зазначено, що сума основного боргу у розмірі 11253098,34грн. сплачена відповідачем повністю ще до звернення позивача до суду з позовною заявою (ПАТ «НАК» Нафтогаз України» звернувся з позовом 26.07.2013р. ), що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2013р. №5496 та від 26.06.2013р. №2. Проте, не зазначено загальний розмір сплаченої відповідачем суми за поставлений природний газ на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР.

Відповідно до п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судові рішення у справі №917/1566/13 не містить преюдиціальних обставин щодо суми коштів, яка була сплачена ПАТ «Полтаваобленерго» за газ, поставлений ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

ОСОБА_2 того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували повну оплату газу, поставленого на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР станом на 26.06.2013р.

Проте , з матеріалів справи вбачається, що 22.02.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (первісним кредитором) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги №14/2676/13, п.1.1 якого встановлено, що первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові в сумі 147663986,98грн., що становить заборгованість за поставлений природний газ в жовтні 2012року на суму 39363737,62грн., та в листопаді на суму 108300249,36грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (боржником) (т.1, а.с.17,18).

У пунктах 1.2, 1.3 цього договору зазначено, що всі інші права та зобов’язання первісного кредитора та боржника за основним договором, у тому числі право вимоги сплати штрафних санкцій, залишаються незмінними.

30.05.2013р. між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги №14/2676/13, пунктом 1 якої сторони визначили, що сторони підтверджують, що первісний кредитор прийняв виконання зобов’язання нового кредитора в сумі 90000000грн. та передав йому право вимоги на зазначену суму, що становить заборгованість за поставлений природний газ в жовтні 2012року на суму 39363737,62грн. та в листопаді 2012 року на суму 50636262,38грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (боржником) (т.1, а.с.18,19).

У пункті 2 цієї угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про припинення зобов’язання первісного кредитора щодо передачі новому кредитору права вимоги в сумі 57663986,98грн. та припинення зобов’язання нового кредитора щодо перерахування зазначеної грошової суми на рахунок первісного кредитора, що випливають із договору про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2676/13.

Таким чином, з умов вищезазначених договорів вбачається, що станом на 30.05.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було повернуто право вимоги щодо сплати заборгованості ПАТ «Полтаваобленерго» за газ поставлений у листопаді 2012року на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР на суму 57663986,98грн.

Також , 22.02.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (первісним кредитором) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги №14/2714/13, пунктом 1.1 якого встановлено, що первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові в сумі 31940489,97грн., що становить заборгованість за поставлений природний газ в листопаді 2012року на суму 23584923,82грн. , та в грудні на суму 8355566,15грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. №2677- ПР, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (боржником) (т.1, а.с.17,18).

У пунктах 1.2, 1.3 цього договору зазначено, що всі інші права та зобов’язання первісного кредитора та боржника за основним договором, у тому числі право вимоги сплати штрафних санкцій, залишаються незмінними. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов’язань щодо оплати суми заборгованості, зазначеної в п.1.1 цього договору, але не раніше виконання ним (новим кредитором) свого зобов’язання по сплаті суми грошових коштів відповідно до п.2.1, 2.2 цього договору.

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму грошових коштів, яка відповідає заборгованості за поставлений газ ПАТ «Полтаваобленерго» у розмірі 31940489,97грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати вищезазначеної суми становить п’ять календарних днів після набрання чинності цим договором (п.п.2.1,2.2 договору).

Відповідно до п.3.4 цього договору у разі невиконання кредитором зобов’язання по сплаті суми грошових коштів у строк, встановлений п.2.2 договору, первісний кредитор має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши новому кредитору відповідне повідомлення. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної первісним кредитором у повідомленні.

Пунктом 5.1 цього договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного місяця з моменту набрання ним чинності.

27.05.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надіслано ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» лист, у якому зазначено, що у зв’язку з тим, що новим кредитором не були виконані умови договору від 22.02.2013р. №14/2714/13, визначені п.2.2 договору щодо оплати визначеної суми у розмірі 31940489,97грн., протягом п’яти календарних днів після набрання договором чинності, та строк дії договору закінчився, зобов’язання щодо передачі права вимоги як первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги від 22.02.2013р. №14/2714/13 є припиненими (т.1, а.с.21, 162-164).

Таким чином, позивачем у відповідності до вищезазначених умов договорів було повернуто право вимоги щодо оплати відповідачем газу, поставленого у листопаді на суму 57663986,98грн. та на суму 23584923,82грн. та за газ, поставлений у грудні 2012року, на суму 8355566,15грн., які не були предметом спору при розгляді справи 917/1566/13, оскільки вказані суми не були заявлені до стягнення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та на них не було нараховані штрафні санкції.

ПАТ «Полтаваобленерго» не надано доказів, які б підтверджували сплату суми основного боргу за поставлений природний газ на підставі договору від 31.07.2012р. №2677-ПР ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на виконання умов договорів №14/2714/13 та №14/2676/13. Однак, матеріалами справи, а саме банківськими виписками позивача, підтверджується погашення вказаної суми заборгованості ПАТ «Полтаваобленерго» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом червня – серпня 2013року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 31.06.2012р. №2677-ПР встановлено, що у разі невиконання п.6.1 цього договору покупець у безспірному порядку повинен сплатити покупцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1843760,76грн. за період з 20.04.2013р. (з дня, наступного за днем, за який було стягнуто пеню при розгляді справи №917/1566/13) по 09.08.2013р.

Відповідно до частини 6 статті 232ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що відповідачем несвоєчасно проведено оплату за газ, поставлений у листопаді та грудні 2012року, та з урахуванням пункту 6.1 договору від 31.07.2012р. №2677-ПР, згідно якого остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 14–го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і приписів статті 232ГК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за період з 20.04.2013р. по 14.06.2013р., нарахованої на заборгованість за листопад 2012року, та з 20.04.2013р. по 14.07.2013р., нарахованої на заборгованість за грудень 2013року, відповідно до уточненого розрахунку позивача від 02.07.2016р. (т.1,а.с.159-161).

В частині нарахування пені за період з у сумі 723587,86грн. позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв’язку з їх нарахуванням поза межами строку, встановленого статтею 232 ГК України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до однієї тисячі гривень у зв’язку з тим, що: по-перше, філія ПАТ «Полтаваобленерго» Кременчуцька ТЕЦ займається виробництвом теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям міста Кременчук та юридичним особам, рівень тарифів яких не покриває затрат товариства на виробництво теплової енергії; по-друге, споживачі мають постійну значну заборгованість за спожиту електричну та теплову енергію; по-третє, стягнення пені зробить неможливим здійснення ремонту чи реконструкції Кременчуцької ТЕЦ, мереж електричного теплового постачання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду; зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду і може бути застосовано судом у виняткових випадках.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище у 2013році, а також не зазначено про причину несвоєчасного погашення боргу , а наданий до матеріалів справи звіт про фінансові результати за перше півріччя 2016року містить інформацію, що у 2015 році підприємство було прибутковим та, відповідно, мало можливість здійснювати розрахунки з постачальниками.

ОСОБА_2 того, відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності виняткових випадків, з якими закон пов'язує таке зменшення пені.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що умовами зовнішньоекономічних контрактів, за якими закуповується природний газ, встановлені чіткі строки розрахунків, а несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення пені до однієї тисячі гривень не підлягає до задоволення, оскільки відповідачем не доведено його скрутного матеріального становища саме в період виникнення суми боргу та нарахування штрафних санкцій та не наведено виняткових обставин, з якими б закон пов’язував можливість такого зменшення.

Щодо стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, суд апеляційної інстанції зазначає, наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно визначено початок нарахування 3% річних - 20.04.2013р., однак неправильно встановлено суму боргу та дату її остаточного погашення а саме замість 08.09.2013р. визначено 26.03.2013р., що призвело до прийняття передчасного рішення у частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 262730,97грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016р. у справі № 917/342/16 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, в частині визначення суми боргу та періоду прострочення його сплати, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України»» - частковому задоволенню. Пункт 2 резолютивної частини рішення від 07.04.2016р. у справі №917/342/16 слід викласти в наступній редакції:« 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» (Полтавська область, м. Полтава, вул. Старий Поділ, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 1120172,90грн. грн., 3% річних у сумі 513265,89грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 23794,23грн.». В решті рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст.103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2016р. у справі № 917/342/16 скасувати частково.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення від 07.04.2016р. у справі № 917/342/16 викласти в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» (Полтавська область, м. Полтава, вул. Старий Поділ, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 1120172,90грн. грн., 3% річних у сумі 513265,89грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 24501,71грн. ».

5. В решті рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» (Полтавська область, м. Полтава, вул. Старий Поділ, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 26951,88грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 15.08.2016р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шутенко І.А.