ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року
Справа № 917/342/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кондратової І.Д. (доповідач),
судді
Вовка І.В.,
судді
Стратієнко Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача
Громніцького Ю.П.,
від відповідача
Колосовського Ю.О., Савиької І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року
у справі
№ 917/342/16 Господарського суду Полтавської області
за позовом
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до
Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
про
стягнення 2357951,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз", позивач") звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (надалі - ПАТ "Потаваобленерго", відповідач) 2357951,56 грн, з яких: 514190,80 грн 3% річних та 1843760,76 грн пені, нарахованих за період з 20.04.2013 року по 09.08.2013 року.
Позов обґрунтовано простроченням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого природного газу в листопаді та грудні 2013 року за договором купівлі-продажу природного газу № 2677-ПР від 31.07.2012 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не підтвердив невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, і у рішенні Господарського суду Полтавської області від 15.10.2013 року та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року у справі № 917/1566/13, встановлено факт відсутності у відповідача заборгованості за цим договором станом на 15.10.2013 року. У доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач визнав, що позивач має право нараховувати заявлену до стягнення пеню та 3 % річних лише за період з 20.04.2013 року по 26.06.2013 року на суму 11253098,34 грн. Відповідно до контррозрахунку штрафних санкцій за даними ПАТ "Потаваобленерго" розмір пені, нарахованої на суму боргу 11253098,34 грн за період з 20.04.2013 року по 26.06.2013 року становить 250534,92 грн, розмір 3 % річних - 50168,65 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року у справі № 917/342/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50168,65 грн 3% річних, 250534,92 грн пені та 4510,55 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді: Лакіза В.В., Шутенко І.А.) рішення місцевого господарського суду частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз" 1120172,90 грн пені, 513265,89 грн 3% річних, 24501,71 грн судового збору. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 546, 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст.ст. 32, 33, 35, 36, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить постанову Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. ПАТ "Полтаваобленерго" вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлений у судових рішеннях у справі № 917/1566/13 факт оплати відповідачем заборгованості за листопад-грудень 2013 року має преюдиційне значення для суду при вирішенні цієї справи, тому суд не вправі був здійснювати повторну оцінку цим обставинам, в тому числі, обставинам припинення договорів уступки вимог, оскільки додаткові угоди до договорів уступки вимог були укладені до порушення провадження у справі № 917/1566/13, а отже ПАТ "НАК "Нафтогаз" мало можливість заявити про ці обставини ще при вирішенні спору у справі № 917/1566/13.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 31.07.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз", як продавцем, та ПАТ "Полтаваобленерго", як покупцем, укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2677-ПР, на виконання якого позивач протягом серпня-грудня 2012 року поставив відповідачеві природний газ на суму 415479551,87 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.08.2012 року на суму 94036538,59 грн, від 30.09.2012 року на суму 78993116,52 грн, від 31.10.2012 року на суму 90409707,98 грн, від 30.11.2012 року на суму 131885173,18 грн, від 31.12.2012 року на суму 20155015,60 грн (т. 1, а.с. 12-16).
У п. 6.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання покупцем цього обов'язку він зобов'язаний у безспірному порядку сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).
У справі, що розглядається, спір між сторонами виник з приводу виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого природного газу у листопаді та грудні 2013 року.
Суди встановили, що між сторонами вже розглядався спір за цим договором, і рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.10.2013 року, з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року у справі № 917/1566/13, було відмовлено у стягненні з ПАТ "Потаваобленерго" заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 11253098,34 грн, а також стягнуто з відповідача 1549701,29 грн пені, 1794701,38 грн 7% штрафу та 619880,52 грн 3% річних, які нараховано за прострочення оплати у період з 15.09.2012 року по 19.04.2013 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у справі N 917/1566/13 відповідно до ст. 35 ГПК України мають для цієї справи преюдиційне значення. Оскільки при розгляді справи № 917/1566/13 нарахування штрафних санкцій та 3% річних на суму боргу 11253098,34 грн було здійснено за період прострочення з 15.09.2012 року по 19.04.2013 року, і ця сума боргу відповідно до платіжних доручень від 10.06.2013 року № 5496 та від 26.06.2013 року № 2 сплачена, суд дійшов висновку про правомірність нарахування на зазначену суму пені та 3% річних за період з 20.04.2013 року по 25.06.2013 року з урахуванням часткової оплати 10.06.2013 року, а не до 09.08.2013 року, як зазначає позивач, тому задовольнив позовні вимоги частково відповідно до контррозрахунку відповідача.
Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про стягнення з відповідача пені у сумі 1120172,90 грн та 3% річних у сумі 513265,89 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги, що, окрім штрафних санкцій, як нараховані з 20.04.2013 року по 25.06.2013 року на суму боргу 11253098,34 грн, який був предметом розгляду у справі № 917/1566/13, у цій справі позивачем також нараховані штрафні санкції за прострочення відповідачем оплати газу, поставленого у листопаді на суму 57663986,98 грн та 23584923,82 грн, а також газу, поставленого у грудні 2012 року, на суму 8355566,15 грн (всього за листопад - грудень на суму 89604476,95 грн). Харківський апеляційний господарський суд зазначив, що у позивача право вимоги оплати цих сум виникло (було повернуто) на підставі укладеної з ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" додаткової угоди від 30.05.2013 року до договору про відступлення права вимоги № 14/2676/13 від 22.02.2013 року (на суму 57663986,98 грн), а також внаслідок односторонньої відмови (лист від 27.05.2013 року) від договору про відступлення права вимоги №14/2676/13 від 22.02.2013 року (на суму 31940489,97грн).
Суд апеляційної інстанції встановив, що у період з 20.04.2013 року по 09.08.2013 року відповідач остаточно розрахувався з позивачем за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу № 2677-ПР від 31.07.2012 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (т. 2, а.с. 86-110). За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позивач правомірно здійснював нарахування 3 % річних до 09.08.2013 року. Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня, яка нарахована на заборгованість за листопад 2012 року, підлягає стягненню за період з 20.04.2013 року по 14.06.2013 року, а на заборгованість за грудень 2012 року - за період з 20.04.2013 року по 14.07.2013 року. В частині нарахування пені за період з 15.07.2013 року по 09.08.2013 року у сумі 723587,86 грн суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити, оскільки її нарахування відбулось поза межами шестимісячного строку, встановленого у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Установивши, що у справі N 917/1566/13 предметом спору була лише сума основного боргу у розмірі 11253098,34 грн, і висновки судів у цій справі про сплату відповідачем боргу стосувалися лише цієї суми, а в межах справи, що розглядається, позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій, що нараховані за інший період та на іншу суму, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував доводи відповідача, що у судових рішеннях у справі № 917/1566/13 було встановлено преюдиційний факт повного погашення відповідачем до 26.06.2013 року заборгованості за поставлений позивачем природний газ. Висновки суду апеляційної інстанції про правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій на суму боргу 89604476,95 грн є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.
Доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до оспорювання висновку апеляційного суду про відсутність у судових рішеннях у справі № 917/1566/13 преюдиційного факту щодо повного погашення відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2677-ПР від 31.07.2012 року, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не доказуються лише обставини, що були встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили. Водночас, заборгованість в сумі 89604476,95 грн не була предметом розгляду у справі № 917/1566/13. Відтак, обставини щодо її погашення (чи не погашення) і не могли встановлюватися в тій справі. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач остаточний розрахунок за договором здійснив 09.08.2013 року, що підтверджується банківськими виписками, тому його твердження про те, що станом на липень 2013 року у нього вже була відсутня заборгованість обґрунтовано не бралися судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття ним неправильного судового рішення у справі.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року у справі №917/342/16 - без змін.
Головуючий суддя
Кондратова І.Д.
Суддя
Вовк І.В.
Суддя
Стратієнко Л.В.
